Рішення № 58543685, 21.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/2037/15-ц 21.06.2016 210616 21.06.2016

Провадження №22-ц/784/1336/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 32 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М.,Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання Тищенку Л.С.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Саламандра -Україна»

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2016 року

за позовом

ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджиєв», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна» ( далі ОСОБА_5 «СК «Саламандра - Україна»), товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджиєв» ( далі - ТОВ «Гаджиєв»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Позивач зазначала, що 08 березня 2015 року близько 21.50 год., ОСОБА_4, керуючи автобусом «Mersedes-Benz 403», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ «Гаджиєв» на пішохідному переході біля АЗС «Sokar», що розташована на вулиці Леніна у м. Нова Одеса Миколаївської області, здійснив наїзд на неї як пішохода.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тяжкі тілесні ушкодження та проходила лікування у Новоодеській центральній районній лікарні Миколаївської області з 08 березня по 15 березня 2015 року, Миколаївській лікарні швидкої медичної допомоги - з 15 березня по 14 травня 2015 року та з 10 серпня по 25 серпня 2015 року. Отримала інвалідність першої групи.

Відповідальність відповідача ТОВ «Гаджиєв» перед третіми особами була застрахована у ОСОБА_5 «СК «Саламандра - Україна». Відповідно до Полісу страхування, страхова компанія зобовязана сплатити за шкоду заподіяну здоровю у розмірі 100 000 грн.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вона має право на відшкодування коштів витрачених на ліки, діагностику, протезування, що на час звернення до суду становлять 89519 грн.27 коп. та відшкодування, повязане з стійкою втратою працездатності, відповідно ст.26 цього Закону, що становить - 43 848 грн., а всього 133367 грн.27 коп.

В результаті завдання їй фізичної травми їй завдано також і моральну шкоду, яка відповідно до умов вищевказаного Закону становить 5000 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач просила стягнути з ОСОБА_5 «СК «Саламандра - Україна» 100000 грн. на відшкодування матеріальних збитків та 5000 грн. - моральної шкоди, з ТОВ «Гаджиєв» як власника джерела підвищеної небезпеки матеріальну шкоду у розмірі 33367 грн.27 коп.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 „СК „Саламандра-Україна» на користь ОСОБА_3 шкоду, заподіяну здоровю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 105 000 гривень, яка складається з завданої шкоди у вигляді стійкої втрати здоровя у сумі 43 848 грн.; завданої моральної шкоди у розмірі 5000 грн.; витрат на лікування в сумі 56 152 грн.; з ТОВ «Гаджиєв» на користь ОСОБА_3 шкоду, заподіяну здоровю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 29267 грн.75 коп.

В решті позовних вимог (витрати на лікування) до ТОВ „Гаджиєв» відмовлено за недоведеністю.

Вирішено питання про розподіл судових витрат: з ОСОБА_5 „СК „Саламандра-Україна» та ТОВ «Гаджиєв» на користь ОСОБА_3 стягнуто витрати на правову допомогу по 750 грн. з кожного; на користь держави судовий збір: з ОСОБА_5 „СК „Саламандра-Україна у розмірі 1050 гривень, з ТОВ «Гаджиєв» - 292 грн.68 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 «СК «Саламандра- Україна», не погоджуючись з рішенням суду в цілому та посилаючись на те, що воно не відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на припущеннях, винесено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає принципам законності та верховенства права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, в тому числі умови, порядок та обсяг відповідальності, урегульовані, насамперед, главою 82 ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Умови відповідальності особи, яка застрахувала свою відповідальність, регулюються ст. 1194 ЦК України та вищевказаним Законом.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 5 с. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну здоровю та/ або майну потерпілого.

За правилами ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування, а страхувальник зобов'язаний сплатити страховий платіж та виконувати інші умови договору.

У п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Судом установлено, що на підставі Полісу № 6497394 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТОВ «Гаджиєв» 19 жовтня 2014 року застрахував у відповідача страхової компанії цивільно-правову відповідальність свого транспортного засобу, а саме, автобуса «Mersedes-Benz 403», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , строком дії до 18 квітня 2015 року (а. с. 5).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 08 березня 2015 року, близько 21 год. 50 хв., за участю забезпеченого транспортного засобу автобусу «Mersedes-Benz 403», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Гаджиєв», сталася дорожньо - транспортна пригода - на пішохідному переході біля АЗС «Sokar», що розташована на вулиці Леніна у м. Нова Одеса Миколаївської області, здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка рухалась поперек його транспортного засобу зі сторони зупинки громадського транспорту у напрямку зустрічного руху.

Внаслідок цього позивач отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому 6 ребра з права, забою легенів, забою серця, перелому правої променевої кістки зі зміщенням, оскольчатого перелому лівої верлужної впадини зі зміщенням, перелому кресця ( крижа) і копчика зі зміщенням, перелому суглобного і поперечного відростків 1 і 5 з права, оскольчатого перелому правого стегна зі зміщенням, у результаті яких отримала інвалідність першої групи (а. с. 9, 45 і медичні карти хворого).

За даним фактом відомості внесені до єдиного реєстру досудових розслідувань (№ 12015150280000224 від 09.03.2015 р.), а дії водія кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України (а. с. 6, 169).

Новоодеським відділенням Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Миколаївській області проводиться досудове розслідування, яке до цього часу не завершено (а. с. 131).

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

10 березня 2015 року ТОВ «Гаджиєв» звернулося до ОСОБА_5 « СК «Саламандра-України» із заявою про настання страхового випадку. Крім того, страховій компаній було надано документи на підтвердження понесених ОСОБА_3 витрат на лікування, діагностику, протезування. Проте рішення страховою компанією про виплату страхового відшкодування потерпілій не прийнято.

Згідно п.9.1 ст.9, п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі - Закону) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоровю, майну третіх осіб.

Зі змісту вказаного Полісу видно, що страхова сума за заподіяну шкоду життю і здоровю становить 100 000 грн.

Вищевикладене свідчить про те, що ДТП яка сталася 08 березня 2015 року є страховим випадком, а тому відповідач страхова компанія відповідно до умов договору страхування повинен здійснити виплату позивачеві страхового відшкодування.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що страхова компанія не вбачає підстав для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування позивачеві, оскільки до теперішнього часу не відомі обставини події, яка має ознаки страхового випадку є безпідставними.

Посилання апелянта на постанову слідчого СВ Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області від 31 серпня 2015 року, якою було закрито кримінальне провадження №12015150280000224 від 09 березня 2015 року в звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України ( а.с.6-8) не заслуговує на увагу, оскільки на теперішній час вона ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 05 листопада 2015 року скасована, а матеріали кримінального провадження направлено до прокуратури Новоодеського району Миколаївської області для проведення досудового розслідування. На час ухвалення оскаржуваного рішення у кримінальному провадженні проводилося досудове розслідування.

Крім того, ст.ст. 32, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено випадки коли Страховиком шкода не відшкодовується та підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Така обставина як відсутність в діях водія забезпеченого транспортного засобу, який вчинив дорожно - транспортну пригоду, внаслідок якої особа отримала тілесні ушкодження, складу кримінального правопорушення, не передбачена як підстава для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого в результаті ДТПє: шкода, повязана з лікуванням потерпілого; шкода, повязана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя (ст. 23.1 Закону).

Статтею 24.1. Закону визначено, що у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, повязану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить, зокрема, у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку (ст. 26.2. Закону).

З матеріалів справи вбачається, що з приводу отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень позивач перебувала на лікуванні у Новоодеській центральній районній лікарні Миколаївської області з 08 березня 2015 року по 15 березня 2015 року та міській лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва з 15 березня 2015 року по 14 травня 2015 року та з 10 серпня 2015 року по 25 серпня 2015 року (а. с. 9-11).

За вказаний період часу позивачем витрачено власні грошові кошти на ліки, діагностику, протезування і проїзд до лікарень 85 419,75 (55101,75 + 2110 + 27797 + 411) грн., що підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами, а саме: фіскальними та товарними чеками, квитанціями, квитками та іншими відповідними документами (а. с. 13-70).

Відповідно довідки до акту медико-соціальної експертної комісії ( серія 10 ААВ №361743) ОСОБА_3 встановлено першу групу інвалідності за загальним захворюванням та потребує постійного стороннього догляду ( а.с.43)

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, повязану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить, зокрема, у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Враховуючи, що позивачу встановлено першу групу інвалідності, то на її користь підлягає стягненню 36 розмірів мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що складає 43848 грн. (1218 х 36).

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення шкоди, повязаної з лікуванням потерпілої у розмірі 85419 грн.75 коп. та шкоди, повязаної із стійкою втратою працездатності потерпілою у розмірі 43848 грн. та з врахуванням положень ст. 22 даного Закону, ст.1194 ЦК України обґрунтовано стягнув на користь позивача шкоду заподіяну здоровю з ОСОБА_5 «СК «Саламандра - Україна» у розмірі - 100000 грн., а з ТОВ « Гаджиєв» - 29267 грн.75 коп.

За правилами ст. 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

З врахуванням положень даної норми з відповідача ОСОБА_5 «СК «Саламандра-Україна» на користь ОСОБА_3 стягнуто 5000 грн. моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він є обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи та нормам цивільного законодавства.

Доводи апеляційної скарги щодо не вірного визначення розміру моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. є необґрунтованими, так як в п. 9.3 ст. 9 ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що розмірстраховоїсумизашкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих,становить100000 гривеньнаодного потерпілого.

В такому ж розмірі встановлено ліміт відповідальності ТОВ «Гаджиєв» за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю на одного потерпілого, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 19 жовтня 2014 року. І таку ж саме суму шкоди стягнуто за рішенням суду з страхової компанії.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_5 «СК «Саламандра - Україна» моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., є обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи та нормам цивільного законодавства.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогамст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України. Підстав для його скасування в цій частині та в частині розподілу судового збору колегія суддів не вбачає.

Проте з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу витрат на правову допомогу погодитися у повній мірі не можна.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допущені до участі в розгляді справи в якості осіб, які надають правову допомогу, ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, який є адвокатом, було укладено договір за умовами якого останнього було уповноважено на ведення справи у суді першої інстанції. За надані послуги позивачем сплачено 1500 грн. ( а.с.71,89-91).

Із журналу судових засідань вбачається, що ОСОБА_6 брав участь у всіх судових засіданнях у суді першої інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача понесені нею витрати за надання правової допомоги. Проте, не звернути уваги, що в силу ст.88 ЦПК України вказані витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених вимог, а не в рівних частках.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що у задоволенні частини вимог позивачеві було відмовлено, рішення суду першої інстанції в цій частині в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України слід змінити, стягнувши з ОСОБА_5 «СК « Саламандра-Україна» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 1138 грн.20 коп., з ТОВ «Гаджиєв» в розмірі - 317 грн.25 коп.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції безпідставно віднесено до страхового відшкодування витрати позивача на правову допомогу, є необґрунтованими, оскільки по-перше, витрати на правову допомогу - це судові витрати, які особа понесла в звязку з розглядом у судів її позовних вимог, по-друге, отримання правової допомоги особою, яка бере участь у справі є її правом відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України і обмеження щодо надання такої допомоги законом не передбачено; по-третє, під час ухвалення рішення при наявності відповідних доказів ( договору про надання правової допомоги, квитанції про сплату коштів за надані послуги та іншого), суд у відповідності з п. 6 ч.1 ст.214 ЦПК України зобовязаний вирішити питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И РІ Ш И Л А :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія« Саламандра Україна » задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2016 року в частині розподілу судових витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Саламандра-Україна» користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 1138 (одна тисяча сто тридцять вісім) грн.20 коп., з товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджиєв» в розмірі 317 ( триста сімнадцять) грн.25 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: