Рішення № 58543492, 21.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1108/16-ц 21.06.2016 210616 21.06.2016

Провадження №22-ц/784/1319/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у 1-й інстанції Кузьменко В.В.

Категорія 50 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М.,Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Тищенку Л.С.,

за участю позивача - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2016 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.

Позивач зазначав, що з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають неповнолітню дитину доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2015 року з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 2000 грн. щомісяця.

Посилаючись на те, що на даний час він не працює, проживає з батьками пенсіонерами, та не в змозі сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивач просив з 01 липня 2015 року зменшити розмір аліментів з 2000 грн. до 25% з усіх видів його заробітку, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи в частині розміру щомісячної суми, яка підлягає сплаті, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.ст.182, 184 СК України, роз'яснень, що містяться в п.п. 17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, тобто не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу..

Положеннями ч.1 ст. 184 СК України передбачено визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Згідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності для України 27 вересня 1991 року та згідно статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, проголошено принципи загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (частина 1 статті 18).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3 Конвенції про права дитини).

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (частини 1, 2 статті 27).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що в даний час змінився його матеріальний стан, він звільнився, влаштуватися за спеціальністю із заробітком достатнім для утримання себе і дитини не може, має незначний тимчасовий заробіток, перебуває на утриманні своїх батьків та просив з 01 липня 2015 року зменшити розмір аліментів до 25% з усіх видів його заробітку, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, виходив з недоведеності позивачем зміни його матеріального становища.

Проте, колегія суддів, не може повністю погодитись з висновком суду про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2015 року розірвано. Після чого ОСОБА_6 змінено прізвище на ОСОБА_4.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2000 грн. щомісяця і до досягнення нею повноліття.

Визначений даним рішенням суду розмір стягуваних аліментів, на дитину, перевищує встановлений ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При вирішенні питання про стягнення аліментів, суд першої інстанції не дослідив докази щодо матеріального стану ОСОБА_2 та розміру отриманих ним доходів під час розгляду справи, а обмежився лише його позицією, викладеною в наданій письмовій заяві щодо можливості сплати ним аліментів на утримання дитини в розмірі 2000 грн. щомісяця.

Таке призвело до порушення принципу однакової відповідальності обох батьків за надання належної матеріальної забезпеченості дитині та пріоритету інтересів дитини.

Як вбачається з матеріалів справи у 2015 році позивач працював за межами України. На виконання рішення суду про стягнення аліментів ним не регулярно, але перераховувалися кошти на користь відповідача ( а.с.11-19).

На теперішній час позивач перебуває в Україні, влаштуватися за спеціальністю із заробітком достатнім для утримання себе і дитини не може, має незначний тимчасовий заробіток, постійного місця роботи та інших доходів не має ( а.с.8-10), в звязку з чим виникла заборгованість по аліментам. Він не заперечує проти стягнення з нього на утримання доньки аліментів, але в розмірі передбаченому діючим законодавством, а не в тому, який визначив суд першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів матеріальне положення ОСОБА_2 погіршилося, він не має можливість сплачувати призначені судом аліменти у розмірі 2000 грн. щомісячно.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач має мінливий, нерегулярний дохід, розмір аліментів визначений судом першої інстанції рішенням від 10 березня 2015 року перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позивач не заперечує проти сплати аліментів на утримання своєї доньки, в силу п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового, за яким розмір стягуваних з позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 зменшити, з урахуванням принципів розумності та справедливості до 800 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Підстав для зменшення розміру аліментів у частці від усіх видів заробітку, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, як того просить позивач, за вказаних обставин не має. Більш того, мінімальний розмір аліментів на одну дитину «не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян» не передбачений діючим сімейним законодавством.

Як вбачається з розяснень, викладених у абз.1, 4 п.23 Постанови №3 Верховного Суду України від 15 травня 2006 року, відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю сторін між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у звязку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоровя когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Тобто, вимоги позивача про зменшення розміру аліментів з 01 липня 2015 року є безпідставними. Новий розмір аліментів підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_2В.) з часу набрання чинності рішення апеляційної інстанції.

У суді апеляційної інстанції відповідач вказувала на те, що відсутні підстави для зменшення розміру аліментів на утримання доньки, оскільки позивач, на її думку, має щомісячний дохід в розмірі 1000 у.о. Проте зазначене не заслуговує на увагу, оскільки в порушення ст.ст.58-60 ЦПК України остання не надала належних та допустимих доказів на підтвердження розміру отриманого позивачем щомісячного доходу.

Також на відсутність підстав для зменшення розміру аліментів відповідач посилалася і на те, що дитина хворіє та потребує додаткових витрат на її лікування. На підтвердження своїх доводів нею надано до суду першої інстанції довідку №4-65 від 19 квітня 2016 року, виданою міською поліклінікою №3, із змісту якої вбачається, що ОСОБА_5, 2010 року потребує домашнього догляду. Проте остання містить лише посилання на захворювання дитини відповідно до коду МКХ-10. Інших доказів щодо захворювання дитини з встановленим діагнозом, призначеннями лікаря, проведення відповідного лікування, необхідних медичних обстежень, понесених витрат, матеріали справи не містять. Вказане не може бути прийняте до уваги, оскільки розмір участі одного з батьків, у такому разі, визначається за рішенням суду, а тому ОСОБА_4 не позбавлена права звернутися до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину у порядку ст.185 СК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И РІ Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.

Зменшити розмір стягнутих рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2000 (двох тисяч) грн. до 800 ( вісімсот ) грн. щомісяця і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: