Ухвала суду № 58539129, 24.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/9769/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1108/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Канурної О.Д.,

суддів: Постолової В.Г., Санікової О.С.

секретар Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, пред'явленою її представником ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Дернівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1, пред'явленою представником позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Дернівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області про позбавлення батьківських прав залишено без задоволення.

З вказаним рішенням суду не погодилася позивач ОСОБА_1 і оскаржила його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, вважає, що вказане рішення є необ'єктивним та необґрунтованим. Просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з'явилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм за № 2961 (а.с. 106).

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с. 103-104).

В судове засідання апеляційного суду представник третьої особи - органу опіки та піклування Дернівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм за № 2983 (а.с. 107).

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін та третьої особи, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2002 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народжений син сторін по справі - ОСОБА_3. 21 вересня 2004 року шлюб між подружжям розірвано.

Відповідно до ч. 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 2 статті 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я

без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

З'ясування фактичних обставин справи та правильна оцінка всіх зібраних у справі доказів має суттєве значення для вирішення справи.

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 26 квітня 2004 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, 2003 року народження у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття. Примусове виконання судового рішення здійснюється відділом державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Із матеріалів справи вбачається, що від виконання зобов'язань з утримання своєї неповнолітньої дитини відповідач ухиляється, має заборгованість зі сплати аліментів станом на 28 лютого 2014 року у розмірі 58569,22 грн. Згідно довідки № 51, виданої 21.03.2014 р. Авдіївською загальноосвітньою школою № 2 адміністрацією підтверджено, що вихованням неповнолітнього сина ОСОБА_3, учня 5 класу займається виключно матір, батько ж дитини жодного разу не відвідав навчальний заклад, не підтримує зв'язок з класним керівником, не цікавиться успіхами сина. Згідно характеристики Авдіївської загальноосвітньої школи № 2 неповнолітнього ОСОБА_3 матір приділяє належну увагу його навчанню та розвитку, батько не приймає участі в вихованні сина. За змістом листа, складеного позивачем з отриманням підписів сусідів, - ОСОБА_3 з 2004 року не з'являвся за адресою її реєстрації (АДРЕСА_1) та участі в вихованні сина ОСОБА_3 не приймав. Крім того, позивачем долучено до позовної заяви Акт обстеження житлово-комунальних умов за адресою: АДРЕСА_1, складений 6 травня 2014 року службою у справах дітей Авдіївської міської ради, згідно якого для виховання, розвитку та проживання дитини ОСОБА_3 створено належні умови (наявне спальне місце, одяг, взуття, місце для заняття).

Всі ці докази отримані позивачем в березні - травні 2014 року, в час фактичного проживання за місцем реєстрації - АДРЕСА_1

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України». Територія проведення антитерористичної операції це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, - до якого включено й м. Авдіївка Донецької області. З причини загострення ситуації, проведення бойових дій в м. Авдіївка, позивач ОСОБА_1 разом зі своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, 2003 р.н., ОСОБА_5, 2009 р.н., ОСОБА_6, 2014 р.н. виїхала на проживання до АДРЕСА_2. З 1 вересня 2014 року позивач разом з неповнолітніми дітьми отримали статус внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до листа Дернівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 12.02.2016 року № 47/01.14/2-46, на даний час сім'я ОСОБА_1 не проживає на території Дернівської сільської ради. Як вбачається із матеріалів справи, місцезнаходження позивачки: АДРЕСА_3 (а.с. 52,64).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час судового розгляду належних та допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та його винної поведінки позивачкою надано не було і такі обставини судом самостійно не встановлені.

Батько дитини не є хронічним алкоголіком або наркоманом, за вчинення умисного злочину щодо дитини не засуджувався. Втім питання щодо ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків органом опіки та піклування раніше взагалі не розглядались і заходів впливу до нього не приймалось.

Крім того, сам факт відсутності спілкування відповідача з дитиною, в конкретній ситуації, обумовлений стосунками, які склались між подружжям, не може бути розцінений, як факт ухилення відповідача від виховання дитини.

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що відповідач свідомо та умисно ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно сина, що дає підстави для обрання крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, є безпідставними, оскільки пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

В позовній заяві позивачка вказувала, що вже півроку відповідач заперечує проти її виїзду, як до родичів в Російську Федерацію, так і на працевлаштування за кордон, чим порушує права та свободи вільного волевиявлення та пересування. Робота за кордоном за контрактом забезпечила б матеріальну базу для всебічного розвитку дитини. Суд першої інстанції вірно вказав, що ці обставини не є предметом порушеного позову про позбавлення батьківських прав та мають бути оцінені при розгляді спору про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька. Судом першої інстанції звернуто увагу на те, що вказані вище відомості є взаємновиключними з посиланням позивача в позові на відсутність жодного контакту з відповідачем, в зв'язку з чим не має можливості просити допомогу у вихованні сина, його забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та положень закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо недоведеності позовних вимог і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б підстави для проведення апеляційним судом переоцінки, зробленої судом першої інстанції, в апеляційному суді не наведено та нових доказів не надано.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначився з характером виниклих спірних правовідносин та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вказаного вище, апеляційний суд вважає, що немає підстав для скасування рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2016 року та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1

Враховуючи, що ухвалою судді Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2016 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з позивача ОСОБА_1 судовий збір на користь держави за подання апеляційної скарги в розмірі 535,92 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп. за наступними реквізитами: - Код бюджетної класифікації доходів бюджету 22030101 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050 (ознака 80). Розрахунковий рахунок - 31212206780015, - отримувач - Артемівське УК/м. Артемівськ/22030101: банк Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ- 37868870, МФО - 834016.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: