Справа № 761/7956/16-ц
Провадження № 2/761/4096/2016
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Толкач О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про визнання частково недійсним кредитного договору, -
ВСТАНОВИВ:
Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 30.05.2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 577/П/2006-840 відповідно до умов якого позивачу було надано грошові кошти у розмірі 54 000,00 доларів США на споживчі цілі. Сторони у п. 1.3.2. кредитного договору зазначили, що плата за управління кредитом салачується позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,35% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом. Положеннями ст.. 11 Закону України «про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється у договорі про надання споживчого кредиту встановлювати будь - які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. В свою чергу п. 5.1. спірного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строку сплати платежів по погашенню кредиту, всіх нарахованих відсотків позичальник сплачує пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. За положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» така умова є несправедливою, оскільки мова йде про непропорційно велику суму компенсації у разі невиконання позичальником зобов»язань за договором. Така умова суперечить принципам розумності, справедливості , добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав на шкоду споживачу. За таких обставин представник ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними п.п.1.3.2. та 5.1. кредитного договору та зобов»язати ПАТ КБ «Надра», яке є правонаступником ВАТ «КБ «Надра» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, зарахувавши сплачені суми плати за управління кредитом в рахунок повернення суми (тіла) кредиту на дату фактичної сплати.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.
Представник ПАТ КБ «Надра» заперечував щодо задоволення заявлених вимог. Пояснив, що позивач не був позбавлений можливості відмовитися від укладання договору. ОСОБА_1 було ознайомлено з усіма умовами договору, заперечень від позивача не надійшло. Договір було укладено, що свідчить про певне волевиявлення позичальника.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Встановлено, що 30.05.2006 року між Відкритим акціонерним товариством 2Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 577/П/2006-840 відповідно до умов якого позивачу було надано грошові кошти у розмірі 54 000,00 доларів США на споживчі цілі.
Як свідчить п.п. 1.3.2. договору сторони встановили, що плата за управління кредитом сплачується позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,35% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (без урахування розміру відсотків, які позичальник повинен сплатити банку), зазначеним у п. 1.1 цього Договору. Плата сплачується в повному обсязі за кожен календарний день, протягом якого позичальник користувався кредитом, незалежно від фактичної кількості днів, протягом яких позичальник користувався кредитом.
Також сторонами у п. 5.1 спірного договору зазначено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 3.3.3. цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 4.3.5. цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1% відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1-3,6 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В свою чергу положеннями ст. 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Представник позивача вважає, що вищенаведені пункти договору не відповідають положенням Закону України «Про захист прав споживачів».
В свою чергу представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма умовами договору і не заперечував щодо останніх.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
В свою чергу приписами ст.. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Як свідчать матеріали справи, і це не заперечується представником відповідача, кредитний договір не містить жодних даних про те, які саме послуги надаються позичальнику за таку плату.
Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача, що положення п. 5.1. є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зважаючи на те, що встановлює вимогу сплатити непропорційно велику суму компенсації у разі невиконання зобов»язань за договором.
Таке положення, на думку суду, суперечить принципам розумності та добросовісності та призводить до дисбалансу договірних прав та обов»язків ще й на шкоду позивача.
При цьому суд вважає за можливе не враховувати доводи представника ПАТ КБ «Надра» обізнаність позивача щодо умов договору та згодою останнього з ними, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача, а крім того, чинне законодавство України не пов»язує визнання несправедливими умови договору з обізнаністю споживача.
За таких обставин. Суд приходить до висновку, що вимоги представника ОСОБА_1 щодо визнання недійсними частини договору підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов»язання ПАТ КБ «Надра» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором № 577/П/2006-840 від 30.05.2006 року, зарахувавши сплачені суми плати за управління кредитом в рахунок повернення суми (тіла) кредиту на дату фактичної сплати, то вона не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає положенням ст.. 16 ЦК України, якою передбачено способи захисту цивільних прав.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючи ст. ст. 3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, ст..ст. 203,215,217 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсними п.п. 1.3.2. та 5.1. кредитного договору № 577/П/2006-840 від 30.05.2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя
Судове рішення № 58537365, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 18.05.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 761/7956/16-ц. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: