Ухвала суду № 58535152, 22.06.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/534/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1648/16Головуючий у 1-й інстанції Ряднина В.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Корнієнка В.І., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2016 року по справі за заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про поновлення строку предявлення виконавчого документа до виконання, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до Машівського районного суду Полтавської області із вищезазначеною заявою, в якій просило поновити строк для предявлення до виконання судового наказу від 13.12.2013 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та судового збору з ОСОБА_2. Заява мотивована тим, що судовий наказ набрав законної сили ще 31.12.2013 року, однак про це заявнику, який є стягувачем, стало відомо лише в березні 2016 року після безпосереднього звернення до суду. Таким чином, вважає, що строк пред'явлення судового наказу пропущено з поважних причин, оскільки виконавчий документ вчасно не був виданий судом у порушення вимог ст. 106 ЦПК України та заборгованість згідно судового наказу боржником не погашена.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2016 року у задоволенні заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про поновлення строку предявлення виконавчого документа до виконання відмовлено.

З даною ухвалою суду не погодилось ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та подало на неї апеляційну скаргу, в якій прохає ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою їх заяву задовольнити, судові витрати понесені при подачі апеляційної скарги покласти на боржника. Вважає, що ухвала суду є незаконною та не обґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судове засідання проводилося за участі представника апелянта за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не зявилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.2 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Відповідно до п.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред'явлення судового наказу до виконання заявником пропущений без поважних причин, та підстав для його поновлення не вбачає, що відповідатиме принципу правової визначеності та дотримання гарантій боржників, а тому з цих підстав прийшов до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону виходячи з наступного.

Відповідно до ст.371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для предявлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом,що 13.12.2013 року за заявою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Машівським районним судом Полтавської області видано судовий наказ у справі № 540/1559/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.04.2009 року по 01.11.2013 року, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 3379,95 грн., та стягнення з боржника судового збору в сумі 114,7 грн. (а.с. 32).

Зі змісту судового наказу та обставин справи вбачається, що він набрав законної сили 31.12.2013 року, строк предявлення його до виконання протягом року з дня набрання законної сили. В той час, із заявою про видачу судового наказу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду лише 12.03.2016 (а.с.23), тобто більше ніж через два роки з часу його видачі, та отримало його 17.03.2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 27).

Поважність причин пропуску строку предявлення судового наказу до виконання заявник мотивує тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», з вини суду не отримав вчасно судовий наказ та не мав належної інформації про дату набрання ним законної сили.

Відповідно до статті 104 ЦПК України, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Копія судового наказу одночасно з копіями заяви стягувача і доданих до неї документів не пізніше наступного дня після його видачі надсилається боржникові рекомендованим листом з повідомленням у порядку визначеною частиною третьою цієї статті.

Так, з матеріалів справи вбачається, що суд після видачі судового наказу, 16.12.2013 року направив боржнику - ОСОБА_2 рекомендованим повідомленням, копію судового наказу від 13 грудня 2013 року та копію заяви стягувача про видачу судового наказу з доданими до неї документами, які боржник отримала 18.12.2016 року. Тобто, ця вимога закону судом першої інстанції була виконана.

Статтею 106 ЦПК України передбачений порядок набрання судовим наказом законної сили, що є підставою для видачі судового наказу. Зі змісту даної процесуальної норми не вбачається покладення на суд обовязку в односторонньому порядку направляти стягувачеві судовий наказ, а лише закріплено загальне положення щодо необхідності його видачі.

За загальним правилом ст. 368 ЦПК за кожним рішенням, яке набрало законної сили (або яке визнано таким, що підлягає негайному виконанню), видається один виконавчий документ - один виконавчий лист. Суд не видає виконавчий документ за власною ініціативою, а лише за заявою осіб, на користь яких його ухвалено, тому підставою для видачі такого документа є відповідне клопотання.

Доводи апелянта про те, що стягувач не предявив виконавчий документ до виконання в строк визначений законом, оскільки він фізично не володів ним є необґрунтованими, оскільки до суду з відповідним клопотанням (заявою) він не звертався.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, стягувач не цікавився розглядом справи за його заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості та судових витрат у період з 13.12.2013 року до березня 2016 року. Із заявою про видачу судового наказу стягувач звернувся до суду лише у березні 2016 року, при цьому поважних причин пропуску цього строку, які були для нього обєктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення до суду він не надав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про поновлення строку для предявлення судового наказу, для виконання.

Дослідивши матеріали цивільної справи судова колегія вважає, що ухвала Машівського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2016 року постановлена з дотримання норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому задоволенню вона не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» відхилити.

Ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_3 /підпис/ ОСОБА_4

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: