Постанова № 58534642, 20.04.2015, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/624/15-п

Провадження № 3/553/163/2015

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20.04.2015м. м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді: Крючко Н.І.,

при секретарі: Моторній М.В.,Ніколенко А.В.,

за участю прокурора: Слаути Ю.В.,

представника Полтавської митниці ДФС ОСОБА_1,

захисника притягуємого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3,

притягуємого ОСОБА_2,

розглянувши заяву ОСОБА_2 про відвід прокурора у адміністративному матеріалі про порушення митних правил у відношенні громадянина України ОСОБА_2 за ст. 484 МК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває матеріал про порушення митних правил у відношенні громадянина України ОСОБА_2 за ст. 484 МК України.

17 квітня 2015 року притягуємий ОСОБА_2 надав письмову заяву про відвід прокурору, який бере участь по розгляду матеріалу про порушення митних правил відносно останнього за ст. 484 МК України - ОСОБА_4, посилаючись на те, що 10 квітня 2015 року при вирішенні питання щодо допущення до участі у даній справі в якості заінтересованої особи власника товарів безпосередньо предмету правопорушення - ОСОБА_5, прокурором Слаутою Ю.В. заперечувалась наявність достатніх та обґрунтованих доводів ОСОБА_5 на підтвердження, що останній являється власником товарів, при цьому, обґрунтовуючи свої заперечення відсутністю письмової угоди купівлі-продажу товарів, завідомо знаючи про те, що ОСОБА_5 придбавались вказані товари через інтернет магазин, де договір купівлі-продажу не укладається.

Поряд з цим, останнім в обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_2 вказувалось, що в своїх запереченнях прокурором наголошулось на тому, що набуття права власності на товар, придбаний у магазині, виникає виключно за умови укладання письмової угоди купівлі-продажу товарів, а не на підставі норм законодавства України, що визначено зокрема презумпцією правочину, чим, на думку останнього, і висловила до ОСОБА_5 своє упереджене ставлення.

Заявником вказувалось на те, що прокурор Слаута Ю.В. вводить в оману суд, оскільки Полтавською митницею не направлялись запити на підприємства, в яких згідно накладних закуповувався товар ОСОБА_5, на предмет підтвердження факту продажу товару ОСОБА_5.

Як зазначено в заяві дії прокурора Слаути Ю.В. порушують фундаментальні засади правосуддя, оскільки прокурором має здійснюватися нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації своїх повноважень щодо нагляду за додержанням законів.

Більше того, в письмовій заяві заявником вказано, що підстави наведені прокурором Слаутою Ю.В. при вирішенні вказаного вище питання стали вирішальними, внаслідок чого прокурором було порушено не тільки принципи законності, але й порушено права власника товарів ОСОБА_5 під час розгляду справи про порушення митних правил у суді, що в свою чергу безпосередньо впливає на розгляд справи по суті та посягає на інтереси заявника притягуємого ОСОБА_2, тому, зважаючи на вказані вище обставини, останній звернувся до суду з вказаною заявою про заявалення відводу прокурору Слауті Ю.В..

В судовому засіданні притягуємий ОСОБА_2 підтримав вказану заяву та наполягав на її задоволенні.

Захисник притягуємого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 підтримав вказану заяву та при цьому вказав, що прокурором при вирішенні питання про залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи - власника товару ОСОБА_5 було надано оцінку наданим документам, які були надані останнім на предмет підтвердження права власності останнього на вилучений товар, при цьому визначивши, що вони по своїй природі не є підтвердженням належності даного товару саме ОСОБА_5.

Поряд з цим, звертав увагу суду на те, що прокурор при вирішенні даного питання вийшов за межі своїх повноважень, оскільки останнім може висловлюватись лише думка, а не даватись оцінка належності доказів, що відноситься до компетенції суду, що в своїй сукупності свідчить про упередженість та необєктивність прокурора у даній справі, який підлягає відводу .

Представник Полтавської митниці ДФС ОСОБА_1 заперечував проти задоволення вказаної заяви, посилаючись на її безпідставність та невмотивованість.

Суд вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи , приходить до висновку , що заява ОСОБА_2 про відвід прокурора Слаути Ю.В. є такою, що підлягає видхиленню за наступних підстав.

Статтею 498 МК України визначено, що особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Поряд з цим, аналізуючи дану норму закону, яка закріплює процесуальні права притягуємої особи, власника товарів, транспортних засобів по своїй суті визначає та регламентує права, якими користується дане коло учасників судового процесу, надаючи останнім відповідні гарантії щодо реалізації їх процесуальних прав. При цьому, дана норма визначає, що вказані учасники судового процесу наділеними правами не мають права зловживати та трактувати їх на свою користь .

Одночасно слід звернути увагу, що нормами чинного Митного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено та регламентовано лише право учасника судового процесу на відвід, але при цьому не визначено порядку заявлення та розгляду питання про відвід.

Тому, застосовуючи аналогію процесу та керуючись нормами чинного КПК України, яким визначено дану процедуру, слід вказати, що відвід повинен бути вмотивованим.

Так, частиною 5 статті 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Статтею 77 КПК України передбачено підстави для відводу прокурора, а саме:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сімї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сімї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Слід зазначити, що законодавцем визначено, що право відводу є по своїй природі процесуальною гарантією забезпечення неупередженості та обєктивності суду і перелік підстав для відводу (самовідводу) є вичерпним.

Так, як вбачається з даної заяви підставою для відводу прокурора Слаути Ю.В. у даному адміністративному матеріалі про порушення митних правил у відношенні громадянина України ОСОБА_2 за ст. 484 МК України стало те, що останньою заперечувались підстави та обставини зазначені ОСОБА_5, що він являється власником вилучених товарів, які є предметом даного порушення митних правил, і тому судом було відмолено в залученні останнього до участі у справі в якості заінтересованої особи власника товару. При цьому, обґрунтовуючи дану заяву в судовому засіданні заявником та його захисником - адвокатом ОСОБА_3 вказані дії прокурора характеризувались, як протизаконні, оскільки на їх думку останньою при вирішенні даного питання без відповідних на те підстав та доказів було надано оцінку діям та доказам ОСОБА_5, що є порушенням з її боку наданих їй процесуальних прав відповідно до процесуального статусу, як прокурора у даному адміністративному матеріалі.

Статтею 250 КУпАП визначено, що прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів під час провадження у справах про адміністративне правопорушення, має право: порушувати провадження у справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) під час провадження у справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову й рішення за скаргою у справі про адміністративне правопорушення, а також учиняти інші передбачені законом дії.

Під повноваженнями прокурора треба розуміти ті чи інші правові засоби, які використовуються прокурорами щодо забезпечення верховенства закону, утвердження єдності законності, охорони прав та свобод громадян і досягнення інших цілей, тобто діяльність прокуратури повинна відбуватися у межах, установлених Конституцією та законами України, й мати зовнішній прояв повноважень у відповідних процесуальних формах.

З матеріалів справи про порушення митних правил та перебігу судового засідання по даній справі вбачається, що 10 квітня 2015 року при вирішенні питання про залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_5 прокурором Слаутою Ю.В. була висловлена думка з приводу не можливості задоволення вказаного клопотання, при цьому дана думку формувалась виключно на наданих ОСОБА_5 документах та пояснень останнього в даному судовому засіданні.

При цьому слід зазначити, що виключно до компетенції прокурора відноситься надання висновків щодо питань, які вирішуються в справі, в якій останній приймає безпосередню участь. Таким чином, прокурором при вирішенні питання про допуск до участі у справі власника товару ОСОБА_5 було висловлено думку, яка ґрунтувалась виключно на наявних доказах та поясненнях в судовому засіданні безпосередньо ОСОБА_5.

Таким чином, суд критично ставиться до тверджень заявника та його захисника з приводу того, що прокурором не були перевірені факти наявності чи відсутності договорів купівлі-продажу товарів, які є вилученими та є предметом даного правопорушення, оскільки дані дії не відносяться до компетенції прокурора у справі про адміністративне правопорушення, більше того, в якій вже розпочато судовий розгляд.

Крім того, хибним визнає суд твердження притягуємого та його захисника з приводу того, що прокурор під час надання та висловлення своїх висновків в судовому засіданні позбавлений можливості надавати оцінку доказам та твердженням інших учасників процесу чи осіб, які приймають участь у розгляді справи, оскільки вони є юридично неспроможними та безпідставними, так як будь-яка думка будь-якого учасника процесу ґрунтується на підставі оцінки наданих доказів в сукупності з іншими доказами, матеріалами справи та з урахуванням думок інших учасників процесу, та на підставі вимог закону.

На підставі вищенаведених висновків суду суд відхиляє твердження захисника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 щодо упередженості прокурора з приводу його думки щодо необґрунтованості клопотання сторони захисту про витребування додаткових доказів та виклику в судове засідання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_5.

При цьому, відхиляючи дані твердження судом враховувалося, що заявником так і не було обґрунтовано в чому саме в даному випадку полягає упередженість прокурора, та які саме права були порушені прокурором в ході висловлення своєї думки щодо заявленого клопотання, яке за результатами його обговорення було задоволено судом.

Безпідставними визнає суд і твердження заявника щодо вирішальності тверджень прокурора при вирішенні судом по суті заяви ОСОБА_5 про допуск його до участі в справі як власника вилучених товарів, оскільки відмовляючи ОСОБА_5 в задоволенні вказаної заяви суд виходив з належності та допустимості доказів, наданих безпосередньо ОСОБА_5 на підтвердження своїх вимог, оцінки даних доказів на підставі їх взаємозвязку та достатності з іншими доками та матеріалами справи, а також думки учасників процесу, які приймають участь в судовому розгляді.

Думка прокурора для прийняття судом рішення не несе переважної та вирішальної сили, оскільки суд в таких випадках оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному і неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дані висновки суду, які в свою чергу вказують і на обгрунтованість думки прокурора, висловленої в судовому засіданні 10.04.2015 року, з приводу відхилення заяви ОСОБА_5 підтверджується тим, що ОСОБА_5, яким ставилось на вирішення питання про залучення його до участі у справі в якості заінтересованої особи власника товару, не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що останній являється власником товару та його права є порушеними.

Також неспроможними визнаються судом і посилання притягуємого та його захисника про те, що висловлюючи свою думку щодо необґрунтованості заяви ОСОБА_5, прокурором було порушено право власника цих товарів та що в сою чергу тягне і порушення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наступного.

Частиною 1 ст. 486 МК України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З огляду на вищевказане заявником та його захисником помилково вказується в заяві про відвід прокурора на обовязок останнього захищати в судовому засіданні інтереси власника вилучених товарів, оскільки таких повноважень прокурора в справах про адміністративні правопорушення чинним законодавством не передбачено.

З тексту заяви про відвід прокурора вбачається, що вона подана фактично в інтересах ОСОБА_5, як власника даних товарів, на думку ОСОБА_2.

При цьому, притягуємою особою ОСОБА_2, вказуючи в даній заяві на порушення прав ОСОБА_5 та подаючи дану заяву фактично в інтересах останнього, не надано суду відповідних документів, які б вказували про представництво притягуємим інтересів ОСОБА_5 та надавали ОСОБА_2 законне право на зверненя до суду з даною заявою в інтересах ОСОБА_5, на думку ОСОБА_2, як власника даних товарів, вилучених митними органами.

Таким чином, факт не надання ОСОБА_5 належних документів, не може трактуватись ОСОБА_2 та його захисником ОСОБА_3, як підстава протиправності та упередженості дій прокурора у даній справі, тільки з тих підстав, що нею заперечувалось проти залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_5.

Дані твердження є неприпустимими, оскільки до компетенції прокурора у адміністративній справі не відноситься збирання та подання доказів. При цьому, компетенція прокурора та його обовязки у даній категорії справ прямо урегламентовані ст. 250 КУпАП, якою визначено перелік повноважень, який є виключним та тлумаченню не підлягає.

Таким чином, обставини зазначені заявником ОСОБА_2 та його захисником адвокатом ОСОБА_3, як підстави для відводу прокурора, які вказують на їх думку про упередженість дій останнього є по своїй природі безпідставними, оскільки прямо суперечать нормам чинного законодавства та такими, що не несуть ніякого юридичного підгрунття, та полягають в підміні понять останніми, а також в перекручуванні фактів і обставин на свою користь, та лобіюванні своїх інтересів, направлених перш за все на затягування розгляду справи з метою уникнення відповідальності, що є неприпустимим в розрізі ст. 498 МК України.

З огляду на вище викладене та приймаючи до уваги вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про відвід прокурора у адміністративному матеріалі про порушення митних правил у відношенні громадянина України ОСОБА_2 за ст. 484 МК України є безпідставною і юридично невмотивованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 498 МК України, ст. 250 КУпАп, ст. ст. 77, 80 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про відвід прокурора у адміністративному матеріалі про порушення митних правил у відношенні громадянина України ОСОБА_2 за ст. 484 МК України- відхилити, в звязку з безпідставністю та необгрутованістю.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_8