Ухвала суду № 58534270, 23.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10752/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1767/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 23.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

23 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Лащенка В.Д.,

суддів: Антоненко В. І., Сушко Л. П.,

за участю секретаря: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У жовтні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що був укладений договір № К3М0АК04870078 від 04 лютого 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у банку у розмірі 16 541,90 доларів США на термін до 03 лютого 2015 року, та зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором.

Згідно умов договору у випадку порушення зобовязань за кредитним договором, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

У порушення умов договору ОСОБА_2 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав.

У звязку із зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором станом на 23 липня 2015 року він має заборгованість у розмірі 58 916,40 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 15 469,06 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 4120,56 доларів США, заборгованості по комісії за використанням кредитом 766,23 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, а також штрафів відповідно до умов договору у розмірі 11,36 доларів США штраф (фіксована частина), 2 805 доларів США штраф (процентна складова).

Враховуючи викладене, ПАТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 58916,40 доларів США, що в еквіваленті складає 1296749 грн. 97 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № К3М0АК04870078 від 04 лютого 2008 року в розмірі 510 020,35 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 15 469,06 доларів США, що в еквіваленті становить 340474,01 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 4120,56 доларів США, що в еквіваленті становить 90693,53 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 766,23 доларів США, що в еквіваленті становить 16 864,72 грн., штраф (фіксована частина) 250 грн., штраф (процентна складова) 2805 доларів США, що еквіваленті становить 61738,09 грн..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 19 451 грн. 25 коп. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило змінити заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2015 року, скасувавши його в частині відмови у задоволенні суми пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення пені задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 04 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитно-заставний договір № К3М0АК04870078 (а.с. 9 17).

Згідно з п. 2.1. вказаного договору банк зобовязується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених у цьому договорі, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, відповідно до умов договору. Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 17 договору банк надає позичальнику кредит на таких базових умовах: загальний розмір кредиту 16541,92 доларів США, а) частина кредиту в розмірі 16053,57 доларів США надається з метою придбання позичальником автомобіля, б) частина кредиту в розмірі 160,54 доларів США надається з метою оплати перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту, в) частина кредиту в розмірі 6,75 доларів США надається з метою оплати коштів за реєстрацією предмета застави в державному реєстрі, г) частина кредиту в розмірі 321,07 доларів США надається з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту; дата видачі кредиту не пізніше ніж 04 лютого 2008 року; дата погашення кредиту 03 лютого 2015 року; процентна ставка 10,56 річних; з метою виконання зобовязань за п. 3.4. позичальнику відкривається кредитна лінія в розмірі 7304,38 доларів США для сплати чергових страхових внесків; сплата інших платежів на користь банку а) винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 321,07 грн., що сплачується в момент видачі кредиту, б) винагорода за надання фінансового інструменту, яка сплачується щомісяця в період сплати у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту, в) винагорода за проведення додаткового моніторингу, яка сплачується відповідно до статті 16,9, г) винагорода за резервування ресурсів у розмірі 2,04 % річних від суми зарезервованих ресурсів; період сплати процентів з 04 по 07 число кожного місяця.

Згідно умов п. п. 14.1, 14.2 договору у випадку порушення позичальником зобовязань, передбачених статтями 6.2.2. та 6.2.3 договору, щодо сплати винагород та процентів, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. У випадку порушення позичальником зобовязання щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого статтею 6.2.4 договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. При цьому проценти за користування кредитом на суму такого простроченого платежу додатково до вищевказаної пені не нараховуються.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 23 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком становила 58 916,40 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 15 469,06 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 4120,56 доларів США, заборгованості по комісії за використанням кредитом 766,23 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, а також штрафів відповідно до умов договору у розмірі 11,36 доларів США штраф (фіксована частина), 2 805 доларів США штраф (процентна складова), відповідно до розрахунку заборгованості за договором № К3М0АК04870078, наданого позивачем (а.с. 5 7).

Згідно вимог ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 23 липня 2015 року банк нарахував пеню за порушення строків розрахунків ОСОБА_2 за період з 03 лютого 2009 року по 23 липня 2015 року в загальному розмірі 35 744,19 доларів США, що еквівалентно 786 729 грн. 62 коп.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Оскільки право на стягнення пені в кредитора виникло з наступного дня, з якого почала виникати заборгованість, а до суду останній звернувся лише у жовтні 2015 року, тому пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову.

Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості суд першої інстанції був позбавлений можливості дійти висновку про обґрунтованість розміру нарахування позивачем відповідачу пені за порушення строків розрахунків за останній рік, оскільки як вбачається з розрахунку, останні платежі нарахування пені були здійснені банком 29 листопада 2013 року та 23 липня 2015 року.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобовязання за договором в розмірі 35 744,19 доларів США, що еквівалентно 786 729,62 грн., оскільки позивачем не було надано належних доказів, яким чином нараховувалась пеня банком відповідачу за останній рік до дати звернення з позовом до суду, як і не надано доказів, що її загальна сума за останній рік становить саме 35 744 доларів США.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно і всебічно зясовано обставини справи, на які посилаються сторони та винесено законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності стягнення пені починаючи з часу порушення відповідачем зобовязання, тобто з 11 листопада 2009 року, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання не може перевищувати одного року. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів нарахування пені банком відповідачу за останній рік до дати звернення з позовом до суду, як і не надано доказів, що її загальна сума за останній рік становить саме 35 744 доларів США.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді