Рішення № 58534174, 22.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/952/16-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/3255/16 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 52 22.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Воробйової Н.С., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «РАПІД» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «РАПІД», третя особа Броварське об'єднане управління пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання здійснити дії.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

УСТАНОВИЛА:

у лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД», третя особа: Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання здійснити певні дії. В обґрунтування позову зазначив, що 29 січня 1986 року, згідно наказу №16-ОК він був прийнятий на посаду водія 2-го класу в АТП - 11169, яке з 29 квітня 1986 року перейменовано в АТП - 23064, а з 05 квітня 1994 року - Акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «РАПІД».

20 вересня 2002 року, відповідно до наказу №243-ВК позивач звільнився з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із виявленими невідповідностями виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, про що зроблено запис в трудовій книжці за №18.

Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Київською облдержадміністрацією 25 вересня 2002 року. Має ІІ групу інвалідності, захворювання пов'язане із виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується експертним висновком МСЕК від 28 травня 2002 року за №580, відповідно до якого позивачу встановлено 80% втрати професійної працездатності.

Має правовий статус інваліда війни 2-ї групи з 2011 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2.

Позивач перебуває на обліку в Броварському об'єднаному управлінні ПФУ Київської області, про що свідчить посвідчення серії 07434 №137843 від 26 лютого 2003 року.

24 лютого 1987 року, згідно наказу №82, позивач як водій був відправлений з 25 лютого 1987 року в с. Ільниці Чорнобильського району, для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчить копія посвідчення про відрядження №00101.

В зоні відчуження позивач відпрацював з 25 лютого 1987 року по 06 березня 1987 року, в лютому він відпрацював 4 дні, в березні - 6 днів, разом 10 днів по 12 годин, доказом чого є табель-довідка обліку робочого часу і посвідчення про відрядження.

Позивач звернувся до Броварського об'єднаного ПФУ Київської області із заявою про видачу копії довідки про заробітну плату №57/02 від 14 лютого 2003 року за період роботи з 01 березня 1987 року по 06 березня 1987 року.

Із копії вказаної довідки вбачається, що в ній не врахований заробіток за період роботи з 25 лютого 1987 року по 28 лютого 1987 року, тобто за 4 дні, розрахунок заробітної плати за період з 01 березня 1987 року по 06 березня 1987 року зроблений невірно, не підвищена тарифна ставка на 100%, тобто в два рази, не нарахована премія в розмірі 60% тарифної ставки.

Позивач зазначає, що розмір пенсійного забезпечення йому обчислений із рівня оплати праці, що не відповідає діючим на той час нормативним актам.

Позивачу стало відомо, що заробітна плата йому була нарахована без врахування постанови ЦК КПРС № 524-156 від 7 травня 1986 року та постанови Ради Міністрів України № 168-5 від 8 травня 1986 року, якими передбачено заробітну плату працівникам безпосередньо зайнятим на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС по підвищеним до 100% тарифним ставкам, та постанови РМ СРСР і УРРПС за №207-7 від 10 червня 1986 року, якою встановлено премії 60% тарифної ставки і відповідно до якої, оплата праці у вихідні і святкові дні проводиться у 2-х кратному розмірі.

Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд визнати за ним право на перерахунок заробітної плати та зобов'язати ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» провести йому перерахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження у період з 25 лютого 1987 року по 06 березня 1987 року, зобов'язати відповідача дорахувати заробітну плату недорахованої суми за період з 25 лютого 1987 року по 06 березня 1987 року, підвищити годинну тарифну ставку на 100%, донарахувати премію в розмірі 60% від заробітної плати за працю на Чорнобильській АЕС, зобов'язати відповідача видати довідку встановленого зразка донарахованої суми заробітної плати за період правці з 25 лютого 1987 року по 06 березня 1987 року, зобов'язати Броварське об'єднане ПФУ Київської області виконати перерахунок пенсії по інвалідності позивачу з донарахованої суми за період праці на ЧАЕС з 25 лютого 1987 року по 06 березня 1987 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на перерахунок заробітної плати та зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «РАПІД» провести ОСОБА_2 перерахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження у період з 25 лютого 1987 року по 06 березня 1987 року. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «РАПІД» дорахувати ОСОБА_2 заробітну плату недорахованої суми за період з 25 лютого 1987 року по 06 березня 1987 року, підвищити годинну тарифну ставку на 100%. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «РАПІД» видати ОСОБА_2 довідку встановленого зразка донарахованої суми заробітної плати за період правці з 25 лютого 1987 року по 06 березня 1987 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ «Київська виробнича компанія «РАПІД» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неправильність висновків суду щодо невідповідності нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вимогам чинного на той момент законодавства. Нормативно-правовими актами Ради Міністрів УРСР було визначено право керівників підприємств щодо підвищення тарифних ставок та премій. Зазначає, що позивачу, як і іншим працівникам підприємства, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, нарахування та виплата заробітної плати здійснювалась у відповідності до вимог законодавства, а також наказу керівника підприємства від 30.06.1986 року № 86/1 із застосування коефіцієнта кратності «2», однак без збільшення тарифної ставки.

Судова колегія, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що вона підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановленням нового рішення, яким ОСОБА_2 у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому колегія виходить з наступного.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 з 25.02.1987 по 06.03.1987 р. Був відряджений на роботи до с. Іллінці на території Чорнобильського району Київської обл. (а.с.24-26).

Як вбачається з Довідки ПАТ «КВК «РАПІД», ОСОБА_2 за роботу в населених пунктах зони відчуження за період з 25.02.1987 року по 28.02.1987 року по місцю роботи АТП -13064 на посаді водія виплачена заробітна плата в сумі 240, 76 крб. з урахуванням коефіцієнта 1. (а.с. 48)

Відповідно до довідки ПАТ «КВК «РАПІД», ОСОБА_2 за роботу в населених пунктах зони відчуження за період з 01.03.1987 року по 06.03.1987 року по місцю роботи АТП -13064 на посаді водія виплачена заробітна плата в сумі 209,48 крб. з урахуванням коефіцієнта 2.

Визнаючи за позивачем право на перерахунок заробітної плати, суд першої інстанції не зазначив у своєму рішенні які саме порушення були допущені роботодавцем при нарахування заробітної плати за період роботи позивача в спеціальній зоні, зазначивши лише, що матеріали справи не містять первинних документів, які б підтверджували або спростовували правильність наданої довідки № 57/02.

Погодитись з такими висновками не можна.

На час знаходження позивача у зоні відчуження діяло розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986р. № 964, згідно якого оплата праці робітників, зайнятих на роботах у третій, другій та першій зонах небезпеки оплачувалась відповідно у двох, трьох та чотирьохкратному розмірі, понад середньомісячної заробітної плати, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

У той же час Постановою ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР № 524-156 від 07.05.1986 року керівникам підприємств і організацій було надано право виконувати оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, по підвищеним до 100 відсотків тарифним ставкам і посадовим окладам.

Вказані нормативні акти не підлягали одночасному застосуванню.

Таким чином, на час роботи на Чорнобильській АЕС ОСОБА_2 його робота повинна була оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи. Щодо застосування підвищених тарифів згідно вище вказаної постанови - це було право роботодавця, а не обов'язок.

З довідок про нараховану за спірний період заробітну плату дійсно вбачається, що нарахування за період з 25.02 по 28.02.1987 року було проведено з порушенням розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986р. № 964, оскільки встановлено кратність 1, а не 2.

В той же час слід зазначити, що вимогами ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачені строки звернення до суду за захистом своїх трудових прав. Звернення у 2016р, до суду є пропуском такого строку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутись до суду без обмеження будь-яким строком.

Однак, ця вимога закону введена в дію згідно Закону № 26 20-Ш від 11.07.2001р. і зворотної сили не має.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає частково обгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо небгрунтованості рішення суду в частині задоволення вимог позивача, оскільки такі вимоги не грунтуются на вимогах законодавства.

У той же час рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог є законним та обгрунтованим і тому не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «РАПІД» - задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «РАПІД» про зобов'язання здійснити дії.

Ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «РАПІД» про визнання права на перерахунок заробітної плати та зобов'язання публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «РАПІД» здійснити перерахунок заробітної плати у період з 25 лютого 1987 року по 06 березня 1987 року, а також дорахувати заробітну плату за вказаний період, підвищивши годинну тарифну ставку на 100 % та видати відповідну довідку - відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді