Вирок № 58533413, 23.06.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

23.06.2016

Справа №359/4550/16-к

Провадження № 1-кп/359/267/2016

ВИРОК

Іменем України

23 червня 2016 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючий Гончаров О.М.

за участі прокурора Маркицький А.М.

при секретарі Вітківському Є.О.

обвинувачений ОСОБА_1

потерпілий ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015110100002423 від 22.11.2015 року за обвинуваченням відносно ОСОБА_1 Леннарда Миколайовича, , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніш не судимий ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

21.11.2015 року , близько 17 години 10 хвилин, водій ОСОБА_1 Леннард Миколайович, керуючи автомобілем CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вул. Київський шлях м. Бориспіль Київської області у напрямку м. Київ, неподалік будинку №10.

Під час руху ОСОБА_1, проявив злочинну недбалість, не діяв таким чином, щоб не загрожувати життю та здоров'ю громадян, чим порушив вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі по тексту ПДР), проявив неуважність та безпечність, відволікся від керування цим засобом у дорозі, чим порушив вимоги п. 2.3 б) ПДР, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_2, ОСОБА_1 не зменшив швидкість руху та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, чим порушив вимоги п. 18.1. ПДР, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який переходив проїзну частину з права на ліво відносно руху автомобіля по вказаному пішохідному переходу.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2, згідно з висновком експерта № 32д від 14.04.2016, отримав тілесні ушкодження у вигляді саден, забійної рани волосистої частини голови, забою лівого колінного суглобу, перелом тіла правої лопатки зі зміщенням уламків. Тілесні ушкодження у вигляді перелому тіла правої лопатки за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді забою лівого колінного суглобу, забійної рани волосистої частини голови відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Тілесні ушкодження у вигляді саден мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Таким чином водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги наступних пунктів Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 1.3., де вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

п. 1.4., де вказано, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

п. 1.5., де вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3., де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 18.1., де вказано, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Грубі порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 1.3., 1.4., 1.5., 2.3 б , 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали - спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Потерпілим ОСОБА_4 заявлено позов про стягнення моральної шкоди на суму 40000 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, пояснивши, що визнає порушення ним ПДР України, оскільки відволікся під час руху на свою неповнолітню дитину, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода , який переходив проїзну частину по пішохідному переходу. Цивільний позов визнає частково на 10000 грн. з урахуванням свого матеріального становища : дружина не працює, стоїть на обліку в центрі зайнятості; має на утримання неповнолітню дитину, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6; навчається на контрактній основі в медичному інституті; працює масажистом з зарплатою 2500 грн. щомісячно.

Крім повного визнання своєї провини, винність обвинуваченого. у скоєнні інкримінованого йому злочину також підтверджується показами потерпілого ОСОБА_4, який пояснив, що переходив дорогу на пішохідному переходу, коли його збив автомобіль. Водій автомобіля відразу відвіз його до лікарні, оплатив витрати на рентген, потім відшкодував витрати за пошкоджені під час ДТП окуляри. Підтримує позов про стягнення моральної шкоди 40000 грн.

Оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст.286 ч.1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Винність обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення повністю доведена.

Обставиною , яка пом'якшує покарання обвинуваченому відповідно ст.66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину., наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Обтяжуючих обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з п. 20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке хоча й вчинено ненавмисно та з необережності, але відповідно до ч.2 ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості; особу винного, який має постійне місце проживання, працює, раніш ніколи до адміністративної відповідальності не притягувався, не судимий, на обліку у нарколога не стоїть.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу, оскільки дане покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення , та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Беручи до уваги характер вчиненого злочину та наслідки, суд вважає за необхідне не призначати до реального виконання додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання нижче нижчої межі або більш м'якого, суд не вбачає.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа , якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред;явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.З). Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.4).

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір стягнення моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 23 та ч. І ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд приймає до уваги доводи потерпілого про заподіяння йому фізичного болю, спричинення тілесних ушкоджень, він переніс довготривале лікування що зумовило виникнення страху за можливе подальше каліцтво. Неможливість вільно володіти правою рукою обмежило його активний спосіб життя та соціальні зв'язки з суспільством. Після отримання травми та перенесення лікування у нього виникли негативні психоемоційні зміни особистості у вигляді стало-зниженого фону настрою, роздратованості, почуття втомленості, неспроможності активно відчувати позитивні емоції, з'явились суб'єктивно-принижуючі почуття скривдженої гідності, що супроводжується негативними емоційними переживаннями напруги і тривоги, втрати повноцінного сну і щоденних мігренях.

На підставі наведеного, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого, суд вважає за необхідне, виходячи з принципів розумності, справедливості та доцільності вимоги щодо відшкодування моральної шкоди обвинуваченим задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого 20000 грн.

Матеріальні витрати на залучення експертів складають 613 грн. 80 коп. ( висновок судової інженерно-технічної експертизи №05-01\891 від 22.10.2015р. ), які є процесуальними витратами і підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до вимог ст. 122 КПК України.

Захід забезпечення кримінального провадження обвинуваченому під час досудового слідства не обирався, підстави для його обрання після оголошення вироку також відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України ,суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 Леннарда Миколайовича визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу 300 ( триста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян , що становить 5100 ( пять тисяч сто) гривень в дохід держави, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 Леннарда Миколайовича на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 613 гривень 80 копійок (реквізити для зарахування коштів з судових витрат р/р 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код 37975298)

Речові докази по справі: автомобіль CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання власнику, повернути ОСОБА_1 Леннарду Миколайовичу.

Стягнути з ОСОБА_1 Леннарда Миколайовича на користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 20000 ( двадцять тисяч) гривень.

Копію вироку вручити негайно, після його проголошення прокурору та обвинуваченому, іншим учасникам судового провадження - в порядку ч. ч. 6,7 ст. 376 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області впродовж 30-ти діб з моменту проголошення вироку, а засудженим в той же термін з моменту вручення копії вироку.

Вирок набрав законної сили _________

Суддя О.М. Гончаров