Ухвала суду № 58532797, 21.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4033/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/909/16 Категорія: 47 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Карпук А.К., Здрилюк О.І.,

секретар судових засідань ОСОБА_1,

з участю представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Луцької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася в Луцький міськрайонний суд Волинської області із позовом до Луцької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (а. с. 1-4).

29 березня 2016 року ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області зазначену позовну заяву було залишено без руху, оскільки суд вважав, що вона не відповідає вимогам ст.119 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України і до заяви не додано належних доказів на підтвердження позовних вимог, а саме: докази, що позивач є власником житла; не зазначено яким чином договір оренди земельної ділянки порушує інтереси позивача (а. с. 6).

18 квітня 2016 року ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, з посиланням на невиконання вимог суду викладених у згаданій ухвалі, позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві (а. с. 9).

Не погоджуючись із даною ухвалою ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та передати питання про відкриття провадження до суду першої інстанції (а. с. 14).

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_4 без руху та постановляючи ухвалу про її повернення, суд першої інстанції виходив з того, що дана заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, і у встановлений строк позивач не усунув недоліків на які вказував суд, що позбавляє його можливості відкрити провадження у справі і вирішити справу по суті.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 119-121 ЦПК України, які встановлюють вимоги до позовної заяви та наслідки їх недодержання, можна зробити висновок про те, що позовна заява може бути визнана неподаною і повернута позивачу у разі, якщо вона подана без додержання вимог, передбачених ст. ст. 119, 120 ЦПК України та не оплачена судовим збором у належному розмірі, а позивач на вимогу судді, у встановлений законом процесуальний строк, не усунув недоліки позовної заяви або не сплатив необхідний судовий збір.

З позовної заяви вбачається, що у ній містить перелік доказів наданих позивачем для вирішення спору, оплачена судовим збором з урахуванням ціни позову, до неї додано копії документів для учасників спору (а. с. 1- 4).

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в абз. 4 п. 7 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не враховані вимоги п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, яким передбачено, що позовна заява повинна містити тільки зазначення доказів на підтвердження обставин, вказаних у позові, а позивач в заяві, датованій 14 квітня 2016 року, конкретизував позовні вимоги на власний розсуд і зазначив щодо доказів, які на його думку підтверджують заявлені ним вимоги.

Суд зобов'язав позивача подати докази, а неподання заявником доказів не є підставою, відповідно до вимог ст. ст. 119, 120 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведені обставини та норми цивільного процесуального права колегія суддів вважає, що у судді суду першої інстанції не було підстав для залишення вказаної позовної заяви без руху, і як наслідок повернення її позивачу.

Отже дана ухвала на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 303, 305, ч. 2, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2016 року в даній справі скасувати.

Питання про відкриття провадження у справі направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: