Рішення № 5853244, 02.02.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2009 р. Справа № 60/161-08

вх. № 8930/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Овчаренко М.В. - керівник, наказ № 60-К від 31.05.2007 року відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Благодійного фонду підтримки малого бізнесу "Надія України Слобожанщина", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ізюм

про стягнення 7856,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Благодійний фонд підтримки малого бізнесу "Надія України "Слобожанщина" (позивач) звернувся до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача -Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості у сумі 7856,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про надання возвратної фінансової допомоги (займа) № 1919-1061 від 11.10.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2008 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 січня 2009 року о 10:20.

13 січня 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав документи на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 04.12.2008 року, згідно супровідного листа (вх. № 196), які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5013562.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, що був присутній у судовому засіданні, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив, що 11.10.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання возвратної фінансової допомоги (займа) № 1919-1061.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов"язується надати відповідачу безвідсоткову цільову возвратну фінансову допомогу в сумі 10100,00 грн., а відповідач зобов"язується використати та повернути фінансову допомогу в строк та в порядку, встановленому даним договором.

Згідно п. 3.1. договору фінансова допомога надається відповідачу строком на 4 місяця, кінцеве повернення фінсової допомоги повинно було бути здійснено 14.02.2008 року (п. 3.4. договору).

Позивач свої зобов"язання за договором виконав повністю, надав відповідачу позику в сумі 10100 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 851 від 11.10.2007 року.

Відповідач свої зобов"язання по поверненню фінінсової допомоги відповідно до графіку встановленому у п. 3.3. договору виконав частково, а саме здійснив повернення фінансової допомоги у сумі 2244,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером, а решту частину суми фінансової допомоги не повернув, у зв"язку з чим заборгованість відповідача становить 7856,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача обгрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в сумі заборгованості, що становить 7856,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємцяОСОБА_2 (64300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ізюм Харківської області) на користь Благодійного фонду підтримки малого бізнесу "Надія України Слобожанщина" (61057, м. Харків, вул. Сумська, буд.17, к.11, оф.8, р/р 26001805253460 в ХОД АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, ідентифікаційний код 26280830) заборгованість по поверненню фінансової допомоги в сумі 7856,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 03 лютого 2009 року.

Суддя

справа № 60/161-08