Ухвала суду № 58532119, 14.12.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2010 р.Справа № 2-а-13645/08/1570

Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.,

суддів Бітова А.І.

ОСОБА_1

при секретарі Конопляної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-МАЙСТЕР»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІС-МАЙСТЕР»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2008 року № 0002002301/0 та від 17.10.2008 року № 0002002301/1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-МАЙСТЕР»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 28.07.2008 року № 0002002301/0 та від 17.10.2008 року № 0002002301/1 - скасовано.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ставиться питання про скасування судового рішення, в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання ТОВ «ВІС-МАИСТЕР»вимог податкового законодавства з питань правових відносин з ПП «Елітінтербуд-2004», за результатами якої складено акт від 25.07.2008 року № 5394/23-60/22468293.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.2.1. п. 7.2., пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 196074,17 грн. та завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 84211,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2008 року № 0002002301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «В1С-МАЙСТЕР»по податку на додану вартість у розмірі 167406,00 грн., в тому числі за основним платежем - 111604,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 55802,00 грн..

За результатами розгляду скарги позивача на вищезазначене податкове повідомлення- рішення, відповідачем було прийняте рішення про відмову у її задоволенні та податкове повідомлення рішення від 17.10.2008 року № 0002002301/1, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «ВІС-МАЙСТЕР»по податку на додану вартість у розмірі 167406,00 грн., в тому числі за основним платежем - 111604,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 55802,00 грн..

Повторну скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення №0005822310/0 від 10.12.2008 p., №0005822310/1 від 04.07.2008 р. було залишено без задоволення рішенням Державної податкової адміністрації в Одеській області від 27.11.2008 року № 38644/10/25- 0007.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2007 року позивачем укладено договір поставки № 27/06-07 з ПП «Елітінтербуд-2004». За результатами виконання зобов'язань за цим договором ПП «Елітінтербуд-2004»було видано податкові накладні від 27.06.2007 року № 655 на загальну суму 625375,05 грн., в т.ч. ПДВ 104229,17 грн.; від 02.07.2007 року № 669 на загальну суму 356700,00 грн., у т.ч. ПДВ 59345,00 грн.; від 03.07.2007 року № 670 на загальну суму 195000,00 грн., в т.ч. ПДВ 32500,00 грн.. Суми податку на додану вартість по зазначеним накладним включені позивачем до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень та липень 2007 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2008 року були визнані недійсними Статут ПП «Елітінтербуд-2004»з моменту реєстрації змін до установчих документів, а саме з 30.05.2006 року, рішення засновника ПП «Елітінтербуд-2004»від 25.05.2006 року № 1 з моменту його прийняття, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Елітінтербуд-2004»від 03.12.2004 року № 23212794 з 25.05.2006 року.

Зазначена постанова Одеського окружного адміністративного суду була скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 року, якою також було прийнято нове рішення про відмову Державній податковій адміністрації в Одеській області у задоволенні адміністративного позову.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що на момент видачі відповідних податкових накладних ПП «Елітінтербуд-2004»було зареєстроване як платник податку на додану вартість та було уповноважене на видання останніх, віднесення позивачем вищевказаних сум ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ПП Елітінтербуд-2004», є правомірним навіть за умови визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість його контрагента.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції (на підставі укладеного договіру поставки будівельних матеріалів між ЧП «Елітінтербуд»та позивачем), на яку позивач (платник податку) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Між тим, отримані позивачем документи (податкові накладні), дали суду першої інстанції підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні виконаних за господарською операцією робіт продавцю, яким видано йому податкові накладні, маючи на час скаладання податкових накладних статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні у позивача податкові накладні та сплата на користь продавця суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість»та відповідно підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Інші доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає такими, які не доводять правомірності та законності винесених ДПІ оскаржуваних рішень - повідомлень, що відповідно до норм ст.2 КАС України було перевірено та обґрунтовано встановлено рішенням суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 15 грудня 2010 року.

Головуючий:

Судді: