Ухвала суду № 58531979, 15.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 р.Справа № 2-а-5071/10/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Алексєєва В.О.

ОСОБА_1

при секретарі Абилгазінової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року за адміністративним позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про скасування податкового повідомлення - рішення прийнятого відповідачем 21.06.10р. № 00005836/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року на загальну суму 448849,37 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року адміністративний позов Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" задоволений. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення - рішення прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 21.06.10р. № 00005836/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року на загальну суму 448849,37 грн.

В апеляційній скарзі представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ставиться питання про скасування судового рішення, в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що з 10.06.10р. по 15.06.10р. податковим органом була проведена невиїзна документальна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ "Реція- Південь", ТОВ "Агрострой ЛТД", ПП КФФ "Економ-Сервіс", ТОВ "Компанія "Алмаз" (і.п.н. 362007314027), ТОВ "Торг-інвест Плюс", ТОВ "Ей-Пі Інжиніринг", ПП "Промто Плюс", ТОВ "Мінпром", ПП "Шива Інвест", АГ "Промавтоматика", ТОВ "Графіт Юг", ПП "Турботех", ТОВ "Діал-Сервіс" за періоди: лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2009 р.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 15.06.10р. № 582/36/31821381, в якому відповідач зазначив про порушення позивачем пункту 1.8. статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого останній завищив заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 448849,37 грн. по операціям з вище зазначеними підприємствами за періоди: лютий 2009 р. на суму 3965,15 грн.; квітень 2009 р. на суму 17783,83грн.; травень 2009 р. на суму 60196,43 грн.; червень 2009 р. на суму 7190,19 грн.; липень 2009 р. на суму 44986,64грн.; серпень 2009 р. на суму 80142,89 грн.; вересень 2009 р. на суму 117664,44 грн.; жовтень 2009 р. на суму 116919,80 грн.

Згідно висновків відповідача у контрагентів позивача в ланцюгах постачання встановлені взаємовідносини з суб'єктами господарської діяльності, які порушили свої податкові зобов'язання, тому останній необґрунтовано заявив вимоги про відшкодування ПДВ з державного бюджету, оскільки діяв без належної обачності й обережності.

На підставі акту перевірки від 15.06.10р., відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.06.10р. № 00005836/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року на загальну суму 448849,37 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5, підпунктом 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач виконав обов'язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить на користь висновку про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальників товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Як обгрунтовано було встановлено та перевірено судом першої інстанції, та не спростовано доводами апеляційної скарги, позивач укладав реальні угоди, які до теперішнього часу не визнані нікчемними, оплату здійснював в повному обсязі, товар отримував та обліковував повністю, при укладенні договорів усі контрагенти позивача були зареєстровані належним чином у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, отримані позивачем документи (податкові накладні), дали суду першої інстанції підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні у позивача податкові накладні та сплата на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість»та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

В свою чергу доводи апеллянта щодо господарських звязків постачальників позивача з субєктами підприємницької діяльності, які не звітують перед податковим органом та щодо реальної можливості позивача бути обізнаним з учасниками ринку, на якому позивач займається підприємницькою діяльністю, на думку колегії суддів в данному випадку є такими, які не підтверджено належними та допустимими доказами.

Інші доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає такими, які не доводять правомірності та законності винесених СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві оскаржуваних рішень - повідомлень, що відповідно до норм ст.2 КАС України було перевірено та обґрунтовано встановлено рішенням суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 березня 2011 року.

Головуючий:

Судді: