Ухвала суду № 58531649, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/53809/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013

у справі № 820/1627/13-а Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Саноіл")

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013, позов ТОВ "Саноіл" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ форми "Р" від 05.02.2013 № 0000310225, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 538 151,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 134 538,00 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, ОДПІ прийняла на підставі акта від 27.12.2012 № 2419/221-34265085 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Саноіл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, в ході якої виявлено, зокрема, порушення товариством пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого занижено податок на прибуток за І-ІІІ квартали 2012 року на загальну суму 538 151,00 грн.

До зазначеного порушення, на думку податкового органу, призвело те, що ТОВ "Саноіл" до складу витрат віднесло вартість придбаних товарів (автомобільні шини, автозапчастини, будівельні матеріали тощо) та сервісних послуг, сума яких перевищує 10 %-й ліміт балансової вартості основних засобів на початок звітного податкового періоду.

Пунктом 146.11 статті 146 ПК передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

А згідно пункту 146.12 статті 146 ПК України сума витрат, пов'язана з ремонтом і поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих в концесію або ж створених (побудованих) концесіонером в розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупній балансової вартості усіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податків до складу витрат.

Суди попередніх інстанцій, встановивши на підставі регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Саноіл» за рахунками 23, 205, 207, 209 та 631 за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 призначення понесених ТОВ "Саноіл" в І-ІІІ кварталах 2012 року витрат у сумі 3980101,00 грн., а саме: 5235,92 грн. - на придбання будівельних матеріалів; 2899866,33 грн. - на придбання запасних частин до автомобілів; 181589,69 грн. - на придбання інших матеріалів; 275639,08 грн. - на техобслуговування та ремонт автомобілів; 617770,28 грн. - на модернізацію основних засобів, - та застосувавши норми пунктів 14, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000р. № 92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за № 288/4509, якими встановлено розмежування витрат на утримання основних засобів на витрати, здійснювані для підтримки об'єкту основних засобів в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту і т. д.) та витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкту (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція і т. п.), які приводять до збільшення майбутніх економічних вигод), зробили обґрунтований висновок, що з врахуванням критерію майбутніх економічних вигод, як основного критерію для визначення призначення витрат на поліпшення основних засобів, такими витратами є витрати позивача в сумі 617770,28 грн. Дослідивши додаток АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств, поданої ТОВ «Саноіл» за три квартали 2012 року, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що товариством за 3-и квартали 2012 року до складу витрат віднесено вартість придбаних ремонтних робіт, що призвели до поліпшення основних засобів, у сумі 617 770,00 грн., що не перевищило 10-процентний ліміт сукупної вартості основних засобів на початок 2012 року - 1 417 478,00 грн. (ця сума дозволених витрат на поліпшення основних фондів з метою збільшення витрат в податковому обліку вказана ОДПІ в акті перевірки).

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 538 151,00 грн. грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 134 538,00 грн. згідно з податковим повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, відповідає встановленим обставинам у справі та правильному застосуванню норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев