Постанова № 58516647, 22.06.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р. Справа № 809/462/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Черепія П.М.

при секретарі судового засідання Дубінській І.В.

за участю представників сторін:

позивача: Борсука Д.Я.,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача: ОСОБА_2

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 6642,80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

05.05.2016 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2 - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 6642,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, згідно із положеннями Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинен був забезпечити працевлаштування одного інваліда. Оскільки дану вимогу Закону відповідачем не виконано, до нього застосовано адміністративно-господарські санкції в сумі 6587,50 грн та 55,30 грн пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій. Застосовані до відповідача адміністративно-господарські санкції ним добровільно не сплачені, а тому підлягають стягненню в судовому порядку.

Представник позивача позовні вимоги, викладені в позовній заяві, в судовому засіданні підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечила і пояснила, що протягом 2015 року Коломийським міськрайонним центром зайнятості до неї на співбесіду по працевлаштуванню, було направлено трьох осіб з інвалідністю. 05.08.2015 року громадянкою ОСОБА_3 було пройдено стажування - один день, після чого самостійно відмовилась від подальшого проходження стажування та працевлаштування. ОСОБА_4 22.12.2015 року відмовилась від стажування та працевлаштування одразу. Громадянці ОСОБА_5 в зв'язку з захворюванням хронічним гепатитом відмовлено в працевлаштуванні, оскільки підприємство працює в сфері громадського харчування, а з даним діагнозом заборонено працювати з продуктами харчування загального користування. Просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача та пояснення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що в адміністративному позові слід відмовити з наступних підстав.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за № 875-XII від 21.03.1991 року (надалі також - Закон №875).

Приписами статті 17 Закону №875 передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до абзаців 1, 2, 8, 9 та 10 статті 19 Закону №875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Так, відповідачем 08.02.2016 року подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік в якому зазначено середньооблікову кількість штатних працівників - 8, з них не вказано жодного працівника, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (а.с.7).

На підставі даного звіту, встановивши перевіркою невідповідність приписам абзацу 1 статті 19 Закону №875, а саме незабезпечення одного робочого місця для інваліда, позивачем, на підставі статті 20 Закону №875 зроблено розрахунок, по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів та пені. (а.с.8)

В судовому засіданні встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зверталась 05.08.2015 року в Коломийський міськрайонний центр зайнятості із звітом по формі 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування інваліда на вакантну посаду кухонного працівника.(а.с. 40)

Відповідно Коломийським міським центром зайнятості до відповідача направлено на співбесіду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Як вбачається з корінця направлення на працевлаштування дані громадяни відмовилися від працевлаштування. (а.с. 41, 42)

Відмова у працевлаштуванні громадянці ОСОБА_5, обгрунтована тим що вона хворіє хронічним гепатитом В, на підтвердження цього подано виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 3445, а оскільки робота підприємства, яким керує ФОП ОСОБА_2 пов'язана з громадським харчуванням, відповідно допуск такої хворої особи до роботи з продуктами харчування міг потягнути за собою фатальні наслідки для відвідувачів громадського закладу. (а.с. 37)

Окрім того дане адміністративне правопорушення було розглянуто Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області по справі № 346/2806/16-п 01.06.2016 року. (а.с.36)

Відповідно до частини 1 статті 72 кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вивчивши та проаналізувавши подані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 27.06.2016 року.