Рішення № 58515964, 17.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2016Справа №910/6603/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страхові гарантії" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРМА" простягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Косач Г. А. за довіреністю № б/н від 04.01.2016;від відповідача: Куренний С.В. за довіреністю № 494 від 29.04.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страхові гарантіїЇ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРМА" про стягнення 413 770, 00 грн страхового відшкодування з урахуванням інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.05.2016.

Через відділ діловодства суду 29.04.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Від відповідача через відділ діловодства суду 29.04.2016 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вих. № б/н від 29.04.2016) мотивоване тим, що відповідач станом на 29.04.2016 не отримав від позивача уточненого розрахунку інфляційних втрат, що унеможливлює підготовку заперечень на позовну заяву.

Представник відповідача в судове засідання 05.05.2016 не з'явився, про причини неявки суд повідомив у клопотанні.

Враховуючи неявку представника відповідача та необхідність витребування нових доказів у справі, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на 24.05.2016.

Через відділ діловодства суду 23.05.2016 від відповідача надійшов відзив на позов (вих. № б/н від 23.05.2016), в якому частково визнав позовні вимоги у розмірі 180 000, 00 грн.

У судовому засіданні 24.05.2016 представник відповідача підтримав поданий відзив на позов у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 відкладено розгляд справи на 31.05.2016.

Від відповідача 30.05.2016 через відділ діловодства суду надійшли пояснення до відзиву (вих. № б/н від 26.05.2016), в яких останній зазначив, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми страхового відшкодування за рахунком - бордеро сплачених збитків № 39 та відповідних інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Від позивача 31.05.2016 через відділ діловодства суду надійшли документи по справі (вих. № 2257-КВ від 31.05.2016).

У судове засідання 31.05.2016 представники сторін з'явилися.

Враховуючи необхідність дослідження доказів у справі, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 07.06.2016.

Через відділ діловодства суду 06.06.2016 від відповідача надійшли пояснення до заперечень на відзив на позовну заяву (вих. № б/н від 06.06.2016), в яких останній просив задовольнити частково вимоги позивача в сумі 180 000, 00 грн, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 07.06.2016 судом оголошувалась перерва до 09.06.2016.

В судовому засіданні 09.06.2016 позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 343 321, 69 грн страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції.

В судовому засіданні 09.06.2016 судом оголошувалась перерва до 13.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 судом було продовжено строк вирішення спору на 15 календарних днів. Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 розгляд справи відкладено на 17.06.2016.

Через відділ канцелярії господарського суду 17.06.2016 позивачем подані додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

В судове засідання 17.06.2016 представники сторін з'явилися та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі, відповідач заперечив проти суми страхового відшкодування, розрахованої позивачем.

Подана позивачем 09.06.2016 заява про зменшення позовних вимог була прийнята судом у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. В подальшому розгляд справи здійснюється судом з урахуванням поданої заяви.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем його зобов'язань за договором № ОП 30-12/2009 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум від 30.12.2008, в частині сплати страхового відшкодування по рахунках - бордеро сплачених збитків № 39 від 09.04.2012 та № 50 від 15.05.2013.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві, а саме з підстав недоведеності позовних вимог в частині як суми, так і обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги. За розрахунком відповідача сума його заборгованості перед позивачем складає 180 000, 00 грн за рахунках - бордеро сплачених збитків № 50 від 15.05.2013, на яку не можуть бути нараховані інфляційні втрати в силу прострочення кредитора.

У судовому засіданні 17.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 30.12.2008 між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Арма", в подальшому перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арма", (відповідач, перестраховик) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Страхові гарантії", в подальшому перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страхові гарантії" (позивач, перестрахувальник) було укладено Договір №ОП 30-12/2009 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум (далі - договір перестрахування).

Відповідно до пункту 1.2. договору перестрахування, предметом даного договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах "Правил добровільного страхування наземного транспорту" перестрахувальника.

Згідно з п. 2.10.1. договору перестрахування, перестрахувальник зобов'язується передавати, а перестраховик зобов'язується приймати в перестрахування частину відповідальності перестрахувальника за всіма транспортними засобами, прийнятими ним на страхування починаючи з 01 січня 2009 року.

Відповідно до п. 2.10.4. договору перестрахування визначено, що основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних Рахунків-бордеро премій (додаток №2 до договору), Рахунків-бордеро збитків (додаток №3 до договору), Бордеро збитків, які заявлені, але не сплачені (додаток №4 до договору), щоквартальних Рахунків-бордеро регресів (додаток №5 до договору).

Згідно з п. 3.4.3.2. договору перестрахування, якщо сума страхового відшкодування (без додаткових витрат на врегулювання події) перевищила 3000 (три тисячі) грн. по окремому страховому випадку, перестраховик зобов'язаний відшкодувати перестрахувальнику частину здійсненого ним страхового відшкодування протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування.

За умовами п. 4.1. договору перестрахування перестраховик, в межах прийнятого обсягу відповідальності, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування, які підпадають під дію договору та включені у щомісячні рахунки - бордеро премій.

Перестраховик відшкодовує збитки перестрахувальнику (в межах прийнятого обсягу відповідальності) згідно з умовами договору на підставі рахунку - бордеро збитків та документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розрахунку суми збитків (п. 4.2. договору перестрахування).

Згідно з п. 4.4.3. договору перестрахування перестраховик здійснює виплату своєї частки у страховому відшкодуванні у відповідності до умовам договору перестрахувальнику у строки, передбачені п. 3.4.3.1., п. 3.4.3.2., п. 3.4.3.3. договору.

Пунктом 9.1. договору перестрахування передбачено, що даний договір набирає чинності з 01 січня 2009 року і діє 31 грудня 2009 року (з урахуванням положень п. 9.3. цього договору).

Пунктом 9.3 договору перестрахування визначено, що дія цього договору закінчується 31 грудня 2009 року в частині передачі перестрахувальником частини відповідальності перестраховику за договорами страхування, що підпадають пі дію цього договору. Стосовно договорів страхування, які були передані в перестрахування перестраховику відповідно до умов цього договору та продовжують свою дію після 31 грудня 2009 року, всі права та обов'язки сторін за цим договором залишаються діяти (в силі) до врегулювання всіх претензій страхувальників (вигодонабувачів) за такими договорами страхування, а також до моменту повного виконання перестраховиком своїх зобов'язань перед перестрахувальником.

Згідно з п. 9.4 договору перестрахування, за взаємною згодою сторін дія цього договору може бути продовжена на наступний строк, який визначається окремо і оформляється додатковою угодою до цього договору.

03.12.2009 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору перестрахування.

Додатковою угодою № 1 від 03.12.2009 було внесено зміни до договору перестрахування, в тому числі, викладено пункт 9.1 договору у новій редакції: "9.1. Цей договір набирає чинності з 01 січня 2010 р. і діє по 31 грудня 2010 р., (з урахуванням положень п. 9.3. цього договору)".

Також, додатковою угодою №4 від 09.12.2010 було продовжено строк дії договору до 31.12.2011.

Відповідачем було прийнято на перестрахування транспортні засоби за укладеними договорами добровільного страхування, що підтверджується підписаними сторонами рахунками - бордеро № 22 від 04.11.2010 за період з 01.10.2010 по 31.10.2010, № 24 від 06.01.2011 за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, рахунками - бордеро премій № 28 від 05.05.2011, № 29 від 07.06.2011, № 32 від 05.09.2011, № 35 від 07.12.2011, № 36 від 10.01.2012.

За договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, включеними до вказаних рахунків - бордеро, позивачем було здійснено виплату страхових відшкодувань, у зв'язку з чим, на виконання умов договору перестрахування сторонами було підписано рахунок - бордеро сплачених збитків № 39 від 09.04.2012 за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та рахунок - бордеро сплачених збитків № 50 від 15.05.2013 за період з 01.04.2013 по 30.04.2013.

Згідно з вказаними рахунками - бордеро частка відповідача у страховому відшкодуванні складає 529 771, 28 грн (92 750, 38 + 437 020, 90 = 529 771, 28).

Рахунки - бордеро № 39 від 09.04.2012 за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та № 50 від 15.05.2013 за період з 01.04.2013 по 30.04.2013, як вбачається із матеріалів справи, підписані відповідачем без будь - яких зауважень.

Згідно з рахунками - бордеро сплачених збитків №№ 39 та 50 страхувальниками, кому позивачем сплачено страхове відшкодування є:

- по рахунку - бордеро сплачених збитків № 39: ОСОБА_3, ПАТ Всеукраїнський банк розвитку", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ "Доргус" та ОСОБА_6;

- по рахунку - бордеро сплачених збитків № 50: ОСОБА_7

Позивачем заявлено позовні вимоги за рахунком - бордеро сплачених збитків № 39 від 09.04.2012 лише в частині, що стосується ОСОБА_3, ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ "Доргус", так як рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 у справі № 910/22939/15 було стягнуто з відповідача страхове відшкодування по ОСОБА_6 за рахунками - бордеро сплачених збитків № 38 від 05.03.2012 та № 39 від 09.04.2012 у повному обсязі (17 159, 70 грн).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково здійснено оплату підписаних ним рахунків - бордеро збитків №№ 39, 50, а саме: 10.04.2012 - 10 840, 30 грн згідно з платіжним дорученням № 679; 24.07.2012 - 10 910, 08 грн згідно з платіжним дорученням № 3192_70018/64; 24.05.2013 - 11 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 1018_50035/20; 04.06.2013 - 5 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 350_64033/90; 19.06.2013 - 5 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 1032_6J025/44; 30.07.2013 - 21 106, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 1019_7U033/117; 29.08.2013 - 80 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 1057_8І025/84, 04.09.2013 - 30 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 1069_94026/60; 22.10.2013 - 55 914, 90 грн згідно з платіжним дорученням № 1116; 26.11.2013 - 50 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 1089; 30.01.2014 - 20 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 331. Всього по вказаних рахунках - бордеро відповідачем було сплачено 299 771, 28 грн страхового відшкодування, докази чого наявні в матеріалах справи.

Згідно з наявними у матеріалах справи поясненнями позивача (вих.б/н від 05.2016), він не має можливості виконати вимоги ухвали суду та надати докази відправлення відповідачеві документів по кожному страховому випадку відповідно до розділу 4 договору перестрахування, оскільки місцезнаходженням позивача до лютого 2015 року була адреса: 83054, м. Донецьк, пр. Київський, буд. 20 - А, корп. 1, яке було змінено в лютому 2014 року, у зв'язку з віднесенням міста Донецьк до території проведення антитерористичної операції, на адресу 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 11/13, оф. 211. При цьому, частина документації позивача залишилася в м. Донецьк, і на сьогоднішній день позивач, з об'єктивних причин, не має можливості забезпечити безпечне та безперешкодне транспортування до м. Києва документації позивача, в тому числі тієї що запитувалася судом в ході розгляду справи.

Як стверджує позивач, на підставі наданих ним відповідачеві документів (передбачених договором перестрахування) останній частково сплатив страхове відшкодування, внаслідок чого по рахунку - бордеро сплачених збитків № 39 заборгованість відповідача становить 10 840, 30 грн; по рахунку - бордеро сплачених збитків № 50 заборгованість відповідача становить 180 000, 00 грн.

Сума заборгованості відповідача по рахунку - бордеро сплачених збитків № 50 відповідачем не заперечується (визнається).

Спір у справі виник щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 10 840, 30 грн заборгованості по рахунку - бордеро сплачених збитків № 39 та щодо наявності підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 190 840, 30 грн (10840, 30 + 180 000, 00 = 190 840, 30) за період просрочення з 01.01.2014 по 29.02.2016.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього страхового відшкодування в розмірі 190 840, 30 грн та інфляційних втрат в сумі 152 481, 39 грн за період прострочення з 01.01.2014 по 29.02.2016.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонам у справі договір за своєю правовою природою є договором перестрахування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика.

Статтею 987 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996, перестрахування визначене як страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 984 Цивільного кодексу України, страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

З наведеного вбачається, договір № ОП 30-12/2009 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум від 30.12.2008, укладений між сторонами у справі, з огляду на його зміст, за своєю правовою природою є договором страхування, оскільки, страховик страхує в іншого страховика ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Із встановленого судом вбачається, що відповідач взяв на себе зобов'язання на визначених умовах приймати від позивача у перестрахування частину відповідальності за укладеними позивачем договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Пунктом 3.4.3.2. договору перестрахування передбачено обов'язок відповідача сплачувати позивачу свою частку страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування.

На виконання умов договору перестрахування його сторонами підписувалися рахунки - бордеро премій - документи, що підтверджують факт передачі відповідачу у перестрахування певних ризиків, та рахунки - бордеро збитків (№№ 39, 50) - документи, що визначають частку відповідальності відповідача по страхових випадках, які відбулися протягом поточного місяця.

Відповідачем частково здійснено оплату підписаних ним рахунків - бордеро збитків №№ 39, 50, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначає позивач у запереченнях на відзив (вих. № 2257 - кв від 31.05.2016), сума боргу за рахунком - бордеро № 39, за вирахуванням страхувальника ОСОБА_6, складає 10 840, 30 грн, яку й позивач просить суд стягнути з відповідача за рахунком -бордеро № 39. Вказана сума позивачем розрахована саме згідно з рахунком-бордеро № 39, який, як уже встановлювалося судом вище, підписаний відповідачем без зауважень (92 750,38 (загальна сума боргу по всіх страхувальниках) - 81 910,08 (страхова сума по ОСОБА_6.) = 10 840,30). Розрахунок позивача по рахунку-бордеро № 50 залишився незмінним.

Відтак заявою від 09.06.2016 позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування по рахунку-бордеро № 39, у зв"язку з чим, просив суд стягнути з відповідача всього 343 321,69 грн страхового відшкодування за рахунками бордеро №№ 39,50, з урахуванням індексу інфляції. Така заява була прийнята судом.

Отже, спір у справі між сторонами існує щодо суми заборгованості за рахунком - бордеро № 39 в розмірі 10 840, 30 грн. Вказана сума боргу заперечується відповідачем, з посиланням на платіжне доручення № 3192 від 24.07.2012, згідно з яким відповідач перерахував страхове відшкодування по ОСОБА_3, ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ "Доргус" в сумі 10 910, 08 грн.

Проте, вказане твердження відповідача спростовується рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 у справі № 910/22939/15, яке набрало законної сили, та яким встановлено (абз. 11 на стр. 5 ), що оплата в розмірі 10 910, 08 грн платіжним дорученням № 3192 від 24.07.2012 була зарахована в оплату страхового відшкодування по ОСОБА_6

Сума заборгованості в розмірі 180 000, 00 грн по рахунку - бордеро № 50 відповідачем не заперечується.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за договором перестрахування перед позивачем за рахунками - бордеро № 39, 50 складає 190 840, 30 грн (10 840, 30 + 180 000, 00 = 190 840, 30).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором перестрахування у розмірі 190 840, 30 грн підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості в розмірі 190 840, 30 грн, відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 152 481, 39 грн, нараховані за період з 01.01.2014 по 29.02.2016.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, що підлягають до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірними.

Разом з тим, нарахування інфляційних втрат здійснене позивачем на суму боргу 190 840, 30 грн за період прострочення з 01.01.2014 по 29.02.2016 визнаються судом помилковим, оскільки сума боргу - 190 840,30 грн, визначена позивачем з урахуванням оплати здійсненої відповідачем 30.01.2014 платіжним дорученням № 331 на суму 20 000, 00 грн., тоді як позивач визначає період нарахування починаючи з 01.01.2014. Вказане свідчить про невірне визначення позивачем періоду нарахування інфляційних втрат.

Таким чином, враховуючи що сума боргу в розмірі 190 840, 30 грн стала актуальною з 31.01.2014, суд дійшов висновку, що початком періоду нарахування інфляційних втрат на вказану суму боргу є 01.02.2014, а не 01.01.2014 як це визначено позивачем.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") за період з 01.02.2014 по 29.02.2016 суд встановив, що розмір інфляційних втрат складає 151 686, 89 грн, у зв'язку із чим, вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арма" (03151, м. Київ, вул. Смілянська, буд. 10/31; ідентифікаційний код 21265671) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страхові гарантії" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11/13, офіс 211; ідентифікаційний код 21957067), в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму страхового відшкодування у розмірі 190 840 (сто дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн 30 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 151 686 (сто п'ятдесят одну тисячу шістсот вісімдесят шість) грн 89 коп. та суму судових витрат у розмірі 5 137 (п'ять тисяч сто тридцять сім) грн 90 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.06.2016.

Суддя О. М. Дупляк