Рішення № 58510991, 16.06.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р. Справа № 911/1277/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання»

про стягнення 3 567,56 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №24-93 від 18.04.2016);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 23.05.2016).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» (далі - відповідач) про стягнення 3 567,56 грн заборгованості, з яких: 612,92 грн пені, 2 888,97 грн інфляційних втрат та 65,67 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором купівлі-продажу природного газу №2910/14-КП-17 від 30.07.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2016 порушено провадження у справі № 911/1277/16, розгляд справи призначено на 26.05.2016.

25.05.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №11050/16), згідно якого відповідач заперечив проти задоволення позову, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним та зазначив, зокрема, що позивачем неправильно були здійсненні розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних.

25.05.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №11051/16), згідно якого просив долучити до матеріалів справи документи.

У судовому засіданні 26.05.2016 оголошено перерву до 16.06.216.

16.06.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли пояснення (вх. №12755/16).

У судовому засіданні 16.06.2016 представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.07.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2910/14-КП-17, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.5. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 4 724,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 366,70 грн, крім того ПДВ 20% - 73,34 грн, а всього з ПДВ 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 5 185,18 грн, крім того ПДВ-20% - 1 037,04 грн, всього з ПДВ 6 222,22 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно п. 11 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.07.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12 2014, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

05.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» (Покупець) укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №2910/14-КП-17 від 30.07.2014, згідно якої сторони виклали в новій редакції п.п 5.2 договору.

Згідно п. 1 угоди №1 з 01.09.2014 викласти пункти 5.2 статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: « 5.2. Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 4 874,00грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 366,70 грн, крім того ПДВ 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ 440,04 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 5 338,18 грн, крім того ПДВ-20% - 1 067,64 грн, всього з ПДВ 6 405,82 грн».

10.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» (Покупець) укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №2910/14-КП-17 від 30.07.2014, згідно якої сторони виклали в новій редакції п.п 5.2 договору.

Згідно п. 1 додаткової угоди №2 з 01.11.2014 викласти пункти 5.2 статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: « 5.2. Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 5 100,00грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 366,70 грн, крім того ПДВ 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ 440,04 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 5 568,70 грн, крім того ПДВ-20% - 1 113,74 грн, всього з ПДВ 6 682,44 грн».

15.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» (Покупець) укладено додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу природного газу №2910/14-КП-17 від 30.07.2014, згідно якої сторони виклали в новій редакції п.п 5.2 договору.

Згідно п. 1 додаткової угоди №3 з 01.12.2014 викласти пункти 5.2 статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: « 5.2. Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 5 900,00грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 366,70 грн, крім того ПДВ 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ 440,04 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 6 384,70 грн, крім того ПДВ-20% - 1 276,94 грн, всього з ПДВ 7 661,64 грн».

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу №2910/14-КП-17 від 30.07.2014 та додаткових угод до нього, протягом листопада - грудня 2014 року передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 94 496,97 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 та від 31.12.2014.

Відповідач, за отриманий за зазначений період природний газ, в порушення п. 6.1. договору, розрахувався з порушенням строків оплати, визначених договором, що підтверджується випискою по операціях підприємства та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за переданий протягом листопада - грудня 2014 року природний газ відсутній.

Однак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання згідно договору купівлі-продажу природного газу №2910/14-КП-17 від 30.07.2014, позивач просить суд стягнути 612,92 грн пені розрахованої за періодами зазначеними в наданому розрахунку штрафних санкцій, 3% та інфляційних втрат, зокрема: 281,10 грн пені за зобовязаннями листопада 2014 року та 331,82 грн пені за зобовязаннями грудня 2014 року.

У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 6.4 договору сторони погодили черговість погашення заборгованості, зокрема, в першу чергу відшкодовуються витрати продавця, повязані з одержанням виконання, в другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи, в третю погашається основна сума боргу.

Відтак, на думку відповідача, у нього відсутній обовязок зі сплати пені та 3% річних, оскільки у разі наявності заборгованості відповідача зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань та відсотків річних, позивач повинен був зараховувати отримані від відповідача кошти спочатку в рахунок їх погашення, а вже потім в погашення основної суми боргу.

Суд критично оцінює зазначені твердження відповідача з огляду на те, що відповідний порядок черговості зарахування коштів застосовується у випадку наявності заборгованості за попередні періоди, у той час як станом на момент сплати відповідачем коштів за договором з порушенням передбачених відповідним правочином строків, заборгованості за попередні періоди у відповідача не існувало.

Як вбачається з п.6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Таким чином, сторони погодили особливий порядок погашення заборгованості за минулі періоди у випадку предявлення продавцем (позивачем) вимоги до покупця (відповідача).

До того ж, судом враховано, що право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат виникає з моменту, коли боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання відповідно до ст. 612 ЦК України, та не ставиться в залежність від порядку черговості зарахування таких коштів за договором.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого газу у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 6.1 договору, тобто з 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно.

Враховуючи вищевикладене, а також безпідставне включення позивачем до періоду обрахунку пені днів фактичної сплати заборгованості, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 15.12.2014 по 16.12.2014 на 40 428,77 грн заборгованості за листопад 2014 року;

з 18.12.2014 по 28.12.2014 на 20 428,77 грн заборгованості за листопад 2014 року;

з 15.01.2015 по 21.01.2015 на 54 068,20 грн заборгованості за грудень 2014 року.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 525,75 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 612,92 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 525,75 грн.

Аналогічна правова позиція про безпідставність включення у розрахунок пені дати сплати заборгованості викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.11.2014 у справі №927/989/14.

Крім того, у звязку з простроченням виконання відповідачем зобовязання за договором купівлі-продажу природного газу №2910/14-КП-17 від 30.07.2014, позивачем за періоди грудень 2014 року за зобовязаннями листопада 2014 року та січень 2015 року за зобовязаннями грудня 2014 року нараховано загалом 2 888,97 грн інфляційних втрат та за період з 15.12.2014 по 22.01.2015 нараховано загалом 65,67 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, судом встановлено, що позивачем безпідставно нараховані інфляційні втрати за визначені позивачем періоди, оскільки кількість днів прострочення є меншою за місяць, зокрема, за зобовязаннями листопада 2014 року 14 днів прострочення та за зобовязаннями грудня 2014 року 7 днів прострочення, крім того відповідачем погашено суму боргу до останнього дня місяця, відтак заборгованість на останній день місяця за зазначені в розрахунку позивача періоди була відсутня.

Відповідно до абз. 2,3 п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що оскільки заборгованість за листопад-грудень 2014 року була погашена до останньої дати місяця та існувала не більше ніж 14 днів, що унеможливлює застосування до суми такої заборгованості індексу інфляції, найменшим періодом визначення якого є місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2015 у справі №923/1373/14.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, від так суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення 2 888,97 грн інфляційних втрат.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням періодів визначених судом, вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 56,23 грн 3% річних, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 65,67 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 56,23 грн 3 % річних. В іншій частині суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме суд задовольняє вимоги позивача про стягнення 525,75 грн пені та 56,23 грн 3% річних, в решті позовних вимог судом відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 27, корпус 1, приміщення 8; ідентифікаційний код 38852039) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 525 (пятсот двадцять пять гривень) 75 коп. пені; 56 (пятдесят шість гривень) 23 коп. 3 % річних та 224 (двісті двадцять чотири гривні) 79 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 24.06.2016

Суддя В.М. Антонова