Ухвала суду № 58508321, 12.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

12 червня 2013 р.Справа № 2-а/1570/6746/11

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Лопушанській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «ДЕПОЗИТ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року по справі за позовом приватного підприємства «ДЕПОЗИТ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси (правонаступник - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування акту, податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

25.08.2011 року ПП «ДЕПОЗИТ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (правонаступник - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування акту №1731/15-217 від 14.07.2010 року про анулювання реєстрації платника ПДВ та податкового повідомлення-рішення №0000462350/0 від 21.09.2010 року та зобов'язання поновити підприємство в реєстру платників ПДВ з 14.07.2010р.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 14.07.2010р. відповідачем необґрунтовано було прийнято акт №1731/15-217 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Депозит», оскільки позивачем були здійсненні заходи щодо отримання відповідної дозвільної документації для початку будівельних робіт, зокрема, укладення договору на виконання вишукувальних робіт, підрядних робіт, акту на власність земельної ділянки з метою подальшого продажу об'єкта нерухомості та отримання доходу. У зв'язку з вищезазначеними витратами за термін з червеня 2009р. по травень 2010р. підприємство у деклараціях з податку на додану вартість постійно декларувало податковий кредит.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у задоволенні адміністративного позову ПП «ДЕПОЗИТ» - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції представник ПП «ДЕПОЗИТ» - ОСОБА_1 24.10.2011р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року і прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ПП «ДЕПОЗИТ» - задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь яких законних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Актом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №1731/15-217 від 14.07.2010р., у відповідності до вимог п. 9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», свідоцтво платника податку на додану вартість МПП «Депозит» №22299607, видане 07.07.2000р., було анульовано.

08.09.2010 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено невиїзну документальну позапланову перевірку МПП «Депозит» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, згідно податкової декларації з ПДВ за квітень, липень 2008р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 08.09.2010р. №65/23-310/30810541, в якому зафіксовано порушення МПП «Депозит» вимог п.7.7.11 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за квітень 2008р. на суму 121 644 грн. та липень 2008р. на суму 170 740 грн. (а.с.25).

На підставі даного акту перевірки від 08.09.2010р. №65/23-310/30810541, уповноваженою особою ДПІ у Маліновському районі м.Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010р. №0000462350/0, яким МПП «Депозит» зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ по декларації за квітень 2008р. - на суму 121 644 грн. та за липень 2008р. - на суму 170 740 грн. (а.с.26).

Не погодившись із вказаними вище діями та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив х до суду.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що спірні рішення ДПІ є правомірними та заснованими на законі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими та відповідаючими діючому законодавству, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А як слідує зі змісту ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №1731/15-217 від 14.07.2010р., свідоцтво платника податку на додану вартість МПП «Депозит» №22299607, видане 07.07.2000р., було анульовано.

Відповідно до п.п. «г» п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р., реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Не має права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до пп."а" пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, особа, яка не проводила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців.

Не має права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до пп. "а" пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Так, згідно зі змісту п.1.17 ст.1 Закону терміни «основні фонди» та «нематеріальні активи» розуміються у значенні, визначеному Законом України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 зазначеного Закону, під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

У відповідності до ст.139 Господарського кодексу України, залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

«Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.99р. за №893/4186), для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції», для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух об'єктів і майнових комплексів, що віднесені до складу основних засобів - рахунок 10 «Основні засоби». До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Зарахування на баланс власного збудованого об'єкта відображається за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15. Якщо частка збудованого об'єкту призначена платником для продажу, то зарахування на баланс відображається за дебетом рахунку 28 «Товари» та кредитом рахунку 15, тобто не є основним засобом.

Надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів.

Таким чином, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, уважно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позивачем - ПП «Депозит» не доведено належними і беззаперечними доказами, що податковий кредит за період березень-червень 2008р. був сформований внаслідок придбання (будівництва, спорудження) основних засобів.

Отже, відповідно, за вказаних підстав, ПП «Депозит» не має і права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2008р. на суму 121 644 грн. та липень 2008р. на суму 170 740 грн.

Так, згідно з поданою МПП «Депозит» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси податковою декларацією з ПДВ за квітень 2008р. (вх. від 15.05.2008р. №38118) задекларовано: податкові зобовязання - 464 грн., податковий кредит - 14 456 грн., від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 13 992 грн., залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 214 352 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку - 126 673 грн., залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду становить 87 679 грн. Разом з декларацією з ПДВ за квітень 2008р. МПП «Депозит» подано довідку, щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3); заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4); згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 214 352грн.; частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 126 673 грн.; сума, що підлягає відшкодуванню, становить 126 673 грн.

А згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2) до податкової декларації за квітень 2008р. звітний період, у якому виникла сума залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р. 24 податкової декларації звітного податкового періоду) у розмірі 126 673 грн. - 04.2008р.

Підпунктом "ґ" п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Слід зазначити, що при розгляді питання щодо відсутності у платника податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців оподатковуваних поставок, судова колегія виходила з такого.

Так, згідно з приписами п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», під оподатковуваними операціями для цілей цього Закону маються на увазі будь-які операції платників податку, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Перелік оподатковуваних операцій визначений п.3.1 ст.3 зазначеного Закону. До цього переліку, зокрема, належать поставки товарів або поставки послуг (пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

А відповідно до вимог п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів у межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Таким чином, відповідно до вищенаведеного, оподатковувана поставка є різновидом оподатковуваної операції. При цьому, ознакою оподатковуваної операції, а отже, і оподатковуваної поставки, є виникнення в результаті її здійснення об'єкта оподаткування податком на додану вартість. Таким чином, з аналізу наведених законодавчих норм випливає, що під оподатковуваними поставками слід мати на увазі поставку товарів або поставку послуг, у результаті яких у платника податку - постачальника виникає об'єкт оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, нараховуються податкові зобов'язання з цього податку.

Враховуючи викладене, поняттям оподатковуваних поставок не охоплюються операції платника податку з придбання товарів і послуг, у тому числі тих, із яких у покупця виникає право на податковий кредит, а також операції, звільнені від оподаткування або такі, що не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.ст.3,5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, за таких обставин, апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, не бере до уваги здійснення платником податку операцій з придбання товарів чи послуг, а також операцій, що не є об'єктом оподаткування або звільнені від обкладання податком на додану вартість, як підтвердження наявності у такого платника оподатковуваних поставок.

В свою чергу, відсутність у платника ПДВ оподатковуваних поставок протягом 12 (дванадцяти) послідовних податкових місяців згідно з пп."ґ" п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» може бути підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації такого платника податку.

Відтак, враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що відповідач, в даному випадку, цілком правомірно склав акт «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість» МПП «ДЕПОЗИТ» №1731/15-217 від 14.07.2010р. та виніс податкове повідомлення-рішення № 0000462350/0 від 21.09.2010 р.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд апеляційної інстанції дійшов аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що відповідач діяв в межах наданих повноважень, на підставі закону та обґрунтовано, і будь-якої протиправної бездіяльності відповідача судом не встановлено, у звязку з чим, позовні вимоги дійсно задоволенню не підлягають.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності ж до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, належним чином і було зроблено представниками ДПІ при розгляді даної справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було порушено норми матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ДЕПОЗИТ» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_2