Постанова № 58506825, 24.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2016 року № 826/15256/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еко Транс Оіл»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2015 р. № 0000392202,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Транс Оіл» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві від 14.02.2015 р. № 0000392202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 758 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 189 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 29.01.2015 р. № 276/26-58-22-02-17/39042472 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 947 500,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю. Вважає, що висновки акту перевірки зроблені виключно на припущеннях та не підтверджується документально, а господарські операції позивача з його контрагентами є реальними.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 30.11.2015 р. за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Еко Транс Оіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бестінбуд» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. та з ТОВ «Нестіан Трейд» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Еко Транс Оіл»: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 758 000,00 грн., в тому числі по періодах: липень 2014 р. - 261 167,00 грн., серпень 2014 р. - 496 833,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 29.01.2015 р. № 276/26-58-22-02-17/39042472 та винесено податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 р. № 0000392202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 947 500,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 758 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 189 500,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від 27.04.2015 р. № 7093/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 р. № 0000392202 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 26.06.2015 р. № 13327/6/99-99-10-01-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 р. № 0000392202 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Так, ТОВ «Бестінбуд» має стан 9- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.11.2014 р.

Аналізом номенклатури товару по постачальниках та покупцях ТОВ «Бестінбуд» виявлено невідповідність придбаного товару (вуглекислота, запчастини до автотранспорту) реалізованому (ваги, ваги електронні, вологомір, організація транспортних послуг, запчастини до насосів, світлодіодний прожектор, танін, запчастини до автотранспорту тощо).

Стан ТОВ «Нестіан Трейд» 8- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Згідно з даними АІС «Податковий блок» та аналізу номенклатури товару по постачальниках та покупцях ТОВ «Нестіан Трейд» виявлено невідповідність придбаного товару (масло напівсинтетичне, охолоджуюча рідина, масло синтетичне, аркон СТ ІР, філе прісноводної риби пангасіуса без шкіри, фарш курячий тощо) ревізованому (бітум дорожній БНД 60/920, сантехніка, будматеріали, риболовецькі снасті, засоби гігієни, косметика тощо).

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Транс Оіл» зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві та зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є збирання небезпечних відходів.

Між ТОВ «Нестіан Трейд» (постачальник) та ТОВ «Еко Транс Оіл» (покупець) укладено договір № 4-08/М від 01.08.2014 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

Повне найменування товару, кількість товару, ціна на товар, асортимент та номенклатура товару, що підлягає поставці за даним договором, визначається у калькуляціях-розрахунках, яка є додатком до цього договору та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Постачальник за власні кошти здійснює відвантаження товару (п. 2.3 договору).

Згідно п. 3.1 до договору якість товару, що є предметом поставки за цим договором, повинна відповідати ДСТУ (ГОСТ), що зазначається в супровідній документації.

Згідно п. 5.5 договору сторони на власний розсуд проводять звірку розрахунків по зроблених поставках товару, для чого покупець готує проект акту звірки та направляє його постачальникові.

Поставка товару здійснюється за рахунок покупця. Постачальник зобов'язаний передати перевізникові товар або іншій особі, вказаній покупцем. Перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим договором, відбувається в момент відвантаження такого товару постачальником або в момент підписання товаророзпорядчих документів, накладних або актів прийому-передачі (п.6.1, п. 6.2 договору).

Місцем поставки товару є: франко-склад постачальника (п. 7.1 договору).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду калькуляцію-розрахунок на поставку олії моторної.

ТОВ «Нестіан Трейд» виписано позивачу податкову накладну від 28.08.2014 р. № 216.

На підтвердження оплати на придбаний товар позивачем надано суду банківські виписки. Замовлення поставки здійснювалося згідно заявки (вих. № 3110-01 від 31.10.2014 р.).

Між ТОВ «Еко Транс Оіл» (замовник) та ТОВ «Бестінбуд» (виконавець) укладено договір перевезення № 40 від 21.07.2014 р., відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок замовника організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, зазначених в замовленні та надавати пов'язані з цим експедиторські послуги в міжнародному та /або регіональному сполучені, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Під регіоном в рамках даного договору приймається територія України, а саме: організація виконання послуг, пов'язаних із безперешкодним перевезенням вантажів замовника автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України й інших держав.

Замовлення є прийнятим до виконання виконавцем, якщо воно підписане повноваженим представником виконавця, посвідчене печаткою підприємства та надіслане замовником факсом (п. 2.1 договору).

На виконання вищевказаного договору ТОВ «Бестінбуд» виписано позивачу податкові накладні від 25.07.2014 р. № 66, від 31.07.2014 р. № 67.

Розрахунки між сторонами підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Податкові зобов'язання за укладеними угодами було задекларовано ТОВ «Еко Транс Оіл», про що свідчить податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2014 р.

На підтвердження наявності власних або орендованих виробничих площ (приміщень) позивачем надано договори оренди № 21 від 01.02.2014 р., № 21 від 01.01.2015 р., відомості із зазначенням дільниці та основних об'єктів нерухомості; договір оренди № б/н від 21.03.2014 р., що підтверджує розташування дільниці із збирання, зберігання небезпечних відходів за адресою: Київська область, Броварський район, с. Бобрик, вул. Шевченка, 74.

Окрім того, на підтвердження здійснення своєї господарської діяльності позивачем надано суду висновок Мінприроди України № 17/067 від 29.05.2014 р. державної екологічної експертизи до матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище «Діяльність ТОВ «Еко Транс Оіл» у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання) за адресою: Київська область, Броварський район, с. Бобрик, вул. Шевченка, 74». Еколого-експертну оцінку аналітичного опрацювання матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище, затверджену начальником Еколого-експертного відділу ДП «Центр екологічних ініціатив». Відомість про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації станом на липень-серпень 2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Еко Транс Оіл» направило ТОВ «Нестіан Трейд» претензії (вих. № 1512-03 від 15.12.2014 р., вих. № 1603-01 від 16.03.2015 р.), що було зумовлено відсутністю поставок з боку ТОВ «Нестіан Трейд».

За результатами розгляду претензії (вих. № 1512-03 від 15.12.2014 р.), ТОВ «Нестіан Трейд» листом від 12.01.2015 р. вих. № 0112 повідомило, що поставка буде здійснена до 04.02.2015 р. та зазначило, що поставка може бути здійснена невеликими партіями.

Позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію зазначає, що вищевказані договори станом на день розгляду даної справи не розірвані та не припинені, а контрагенти не відмовляються від виконання взятих на себе зобов'язань.

Разом з тим, доказів поставки товару станом на день розгляду даної справи матеріали справи не містять, як і не містять доказів повернення коштів чи звернення позивача до суду щодо стягнення наявної заборгованості, обумовленої невиконанням умов договору № 4-08/М від 01.08.2014 р.

Окрім того, слід зазначити, що згідно договору перевезення № 40 від 21.07.2014 р. позивачем було сплачено 1 567 000,00 грн. за надання послуг з перевезення товару, поставка якого не відбулася.

Наведене дає суду дійти висновку, що майже 1,5 роки з часу укладення договору з ТОВ «Нестіан Трейд» № 4-08/М від 01.08.2014 р. жодної поставки не відбулося.

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Згідно абз. 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни визначені законодавством платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги те, що позивачем не було надано до перевірки жодних первинних та бухгалтерських документів, надані позивачем документи на підтвердження його господарсько-фінансової діяльності не можуть вважатися належними доказами.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період липень 2014 р., серпень 2014 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Водночас, позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

Таким чином, позивачем не доведено, що його господарська діяльність спрямована на отримання економічного ефекту.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять неповний характер, а господарська діяльність товариства не спрямована на настання реальних наслідків.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг (робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем занижено суми податку на додану вартість на загальну суму 758 000,00 грн. за період липень 2014 р., серпень 2014 р.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2015 р. № 0000392202, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Транс Оіл» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Транс Оіл» решту суми судових витрат у розмірі 4 384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судових витрат доручити ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук