Ухвала суду № 58506761, 23.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 755/1623/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Виниченко Л.М. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Мацедонська В.Е., Лічевецький І.О.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадянки Афганістану ОСОБА_3 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28.03.16р. у справі №755/1623/16-а за позовом ОСОБА_3 до Першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Войналовича Максима Вікторовича, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

у с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання неправомірними дій Першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Войналовича Максима Вікторовича щодо накладення на позивача адміністративного стягнення за постановою №ПН МКМ 069257від 12.01.16р. та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №ПН МКМ 069257 від 12.01.16р.

Постановою районного суду м. Києва від 28.03.16р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що вчинене адміністративне правопорушення, як-то проживання на території України за документами, термін дії яких закінчився, є малозначиним, яке не потягло за собою будь-яких наслідків, що негативно вплинули б на громадський порядок, безпеку тощо, відтак не відповідає обраній мірі відповідальності. Апелянтом вживалися заходи щодо узаконення її перебування на території держави шляхом оскарження в судовому порядку рішення міграційної служби про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві №ПН МКМ 069257 від 12.01.16р. позивача притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП за порушення ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Постанови Кабінету Міністрів України №150 від 15.02.12р. (перебування на території держави за документами, термін дії яких скінчився 10.11.15р.), у зв'язку з чим накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вчинене позивачем адміністративне правопорушення відповідає обраній відповідачем мірі відповідальності; позивачем не доведено вчинення своєчасних дій щодо продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до п. 2.5 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.11 р. N 649, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.10.11р. за N 1146/19884, у разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4).

Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги.

Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є: копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Державної міграційної служби України від 16.01.15р. № 778-14 позивачу було відмовлено у визнанні її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За результатами судового оскарження зазначеного рішення, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.15р. апеляційну скаргу позивача на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.15р. було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, а ухвалою цього ж суду від 25.08.15р. апеляційну скаргу було повернуто позивачу у зв'язку з не усуненням визначених судом недоліків.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.15р. касаційна скарга ОСОБА_3 відхилена, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 року залишена без змін.

Таким чином, у зв'язку з судовим оскарженням рішення ДМС про відмову у визнанні її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивачу була видана довідка про звернення за захистом в Україні № 005092 строком дії до 10.11.15р.

Позивач звернулась до ГУ ДМС України за продовженням строку дії довідки про звернення за захистом в Україні 12.01.16р., тобто через два місяці з дня закінчення строку дії довідки № 005092, яка надавала позивачу право законного перебування на території України.

Частиною 1 ст. 203 КУпАП передбачено, що порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, накладення ГУ ДМС України адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. (30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) відповідає вчиненому позивачем адміністративному правопорушенню.

Позивачем не надано доказів того, що несвоєчасне звернення до міграційної служби за продовженням строку дії довідки мало місце у зв'язку з непереборними обставинами чи іншими поважними причинами.

У даному випадку, до позивача застосовано мінімальний розмір штрафу передбачений за вчинене адміністративне правопорушення, а тому доводи апелянта про те, що обрана міра відповідальності не відповідає вчиненому адміністративному правопорушенню - безпідставні.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Громадянки Афганістану ОСОБА_3 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28.03.16р. у справі №755/1623/16-а - залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28.03.16р. у справі №755/1623/16-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.

Повний текст ухвали складений: 24.06.16р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.