Постанова № 58506496, 16.06.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 червня 2016 р. № 629/5253/15-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Кабанові Д.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - Кезлі М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Лозівського районного відділу міграційної служби України в Харківській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Харківським окружним адміністративним судом прийнято до провадження справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_3 до Лозівського районного відділу Міграційної служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Дана справа передана Лозівським міськрайонним судом Харківської області в порядку ст. 22 КАС України.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд:

- визнати бездіяльність Лозівського районного відділу Міграційної служби України в Харківській області в особі її начальника Шевченка В.В, щодо його паспортизації протиправною;

- зобов'язати Лозівський районний відділ Міграційної служби України в Харківській області видати ОСОБА_3 відповідні документи, які підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.;

- стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 487,20 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в липні 2015 року звертався до Лозівського районного відділу Міграційної служби України в Харківській області з заявою про видачу паспорта громадянина України замість втраченого паспорту зразка СРСР з відміткою про громадянство України. Однак, всупереч вимог чинного законодавства відповідач ні паспорту громадянина України, ні обґрунтованих пояснень щодо невидачі паспортного документу не надав.

Крім того, позивач неодноразово звертався зі скаргами до Головного управління ДМС України у Харківській області на бездіяльність начальника Лозівської РВ МСУ в Харківській області Шевченко В.О., в яких вказував на штучне затягування розгляду заяви з боку начальника, чим порушувалися права та законні інтереси позивача як громадянина України. Позивач був позбавлений можливості, працевлаштуватись, обирати та бути обраним на виборах, тощо. Однак, тривалий час його питання не вирішувалось, скарги не розглядались, що змушувало позивача страждати морально. За таких підстав, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи уточнених позовних вимог, наполягав на їх задоволенні, вказував на безпричинне та штучне затягування розгляду заяви його довіреної особи посадовими особами ДМС.

Представник відповідача - Лозівського районного відділу Міграційної служби України в Харківській області, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст. 33-35 КАС України (а.с. 156). Правом надати письмові заперечення не скористався.

Представник третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.144-146) вказав, що в липні 2015 року позивач дійсно звертався до Лозівського РВ МСУ України в Харківській області з питання оформлення паспорту громадянина України. На відповідність вимогам Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджених указом Президента України від 27.03.2001 р. №215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 р. №588/2206) відповідачем проведено перевірку належності до громадянства України. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_3 є особою без громадянства, про що йому було видано довідку встановленого зразку, а також неодноразово було роз'яснено, що останній має підстави для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, як особа яка народилася до 24 серпня 1991 р. на території України. Після проведення належних перевірок встановлення належності до громадянства України позивачу був оформлений та виданий паспорт громадянина України. Категорично заперечував проти заподіяння позивачеів моральної шкоди.

У судовому засіданні представник третьої особи підтримав доводи заперечень та просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, доходить висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у липні 2015 року звернувся до Лозівського РВ ГУДМС України в Харківській області з питання оформлення йому паспорта громадянина України замість втраченого паспорту зразка СРСР з відміткою про громадянство України.

Листом Лозівського районного відділу міграційної служби України в Харківській області від 03.11.2015 р. №41/3916 позивача повідомлено, що розгляд заяви про втрату паспорту громадянина колишнього СРСР та документування паспортом громадянина України припинений у зв'язку з невстановленням належності ОСОБА_3 до громадянства України, а також роз'яснено, що заявник має підстави для набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини ст.8 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року, за умови долучення документу консульства РФ про належність або неналежність до громадянства РФ. (а.с.27).

04.12.2015 р. позивач звернувся з заявою до Лозівського РВ Міграційної служби України в Харківській області, в якій просив роз'яснити, за яких обставин та коли ОСОБА_3 було втрачено громадянство України (а.с.103).

Листом від 22.12.2015 р. №41/4564 за підписом начальника Лозівського районного відділу міграційної служби України в Харківській області позивачу надано відповідь про обставини втрати громадянства заявником та повторно роз'яснено порядок та підстави для набуття громадянства України. (а.с.104-105).

24.12.2015 р. ОСОБА_3 звернувся до Лозівського РВ Міграційної служби України в Харківській області з заявою про проведення перевірки та встановлення належності до громадянства України. (а.с.106).

19.01.2016 р. начальником Лозівського районного відділу міграційної служби України в Харківській області на адресу заявника надіслано лист-відповідь №41/142, в якому також роз'яснено правовий статус заявника. (а.с.107).

Вирішуючи спір суд зазначає, що Положеннями статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначається Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006).

Згідно пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, встановлення належності до громадянства України стосується: зокрема: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України.

Відповідно до пункту 12 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, для встановлення належності до громадянства України особа, яка за станом на 13 листопада 1991 року проходила строкову військову службу на території України і після її проходження залишилася проживати на території України, подає такі документи: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності в особи паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 13 листопада 1991 року така особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР і після проходження строкової військової служби на території України залишилася проживати в Україні (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) довідку з військового комісаріату про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа проходила строкову військову службу на території України.

Пунктом 89 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень встановлено, управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 90 Порядку, Головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником.

Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що додатковою перевіркою ГУ ДМС України в Харківській області встановлено, що позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в м.Лозова Харківської області.

03.12.1982 р. позивач отримав паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_1 виданий відділом внутрішніх справ Лозівського РВК Харківської області. (а.с.6).

Відповідно до штампу про виписку в картці прописки форми А, ОСОБА_3 був знятий з реєстрації місця проживання (м. Лозова) 13.07.1989 р. (як зазначено в картці "убыл 13.07.1989 в г. Ленинград") (а.с.6), у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що громадянин ОСОБА_3 є особою без громадянства, про що заявнику видана довідка встановленого зразка.

Згідно вироку Лозівського міського народного суду Харківської області від 16.10.1989 року по справі про обвинувачення ОСОБА_3, останній був визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.140 КК УРСР та позбавлений волі строком на 3 роки. (а.с.14-18).

В період з 11.11.1989 року по 06.08.1992 року позивач відбував термін покарання в місцях позбавлення волі, а саме: в Петровській ВК Луганської області № 24 (на території України).

На момент проголошення незалежності України 24.08.1991 р. та набрання чинності зазначеного закону 13.11.1991 р. ОСОБА_3 знаходився в місцях позбавлення волі.

Перевіряючи обґрунтованість доводів представника позивача про бездіяльність та невиконання відповідачем обов'язку щодо паспортизації громадян, суд встановив, що відповідач - Лозівський районний відділ Міграційної служби України в Харківській області, на час розгляду справи, після провадження необхідних дій, на підставі довідки про набуття громадянства № 4445 від 27.05.2016 р., 28.05.2016 року видав позивачу паспорт громадянина України серії НОМЕР_2.

Вказане підтверджується наданою відповідачем суду копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 150) та не заперечується представником позивача.

Враховуючи, що відповідач виконав обов'язок щодо паспортизації, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Лозівського районного відділу Міграційної служби України в Харківській області в особі її начальника Шевченка В.В, щодо його паспортизації та зобов'язання видати ОСОБА_3 відповідні документи, які підтверджують громадянство України.

Стосовно протиправної бездіяльності відповідача, на якій наполягає представник позивача, суд зазначає, що, оскільки позивачем не було дотримано процедуру звернення щодо паспортизації та не надання останнім повного пакету документів за переліком, встановленим Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006), а також, враховуючи, що відповідачем та третьою особою надавались позивачу роз'яснення з цього приводу та вичинялись дії, направлені на позитивне вирішення питання щодо паспортизації, обґрунтованих підстав для визнання факту бездіяльності збоку відповідача та третьої особи суд не вбачає.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з Лозівського районного відділу Міграційної служби України в Харківській області моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з пунктом 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем під час розгляду справи не доведено суду наявність моральної шкоди, її розмір та причинний зв'язок між діями відповідача та моральною шкодою. Відтак, позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Оскільки в ході судового розгляду не знайшов підтвердження факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Лозівського районного відділу міграційної служби України в Харківській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 21 червня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.