Ухвала суду № 58506460, 24.06.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

про визнання поважними причин пропуску

строку звернення до суду

24 червня 2016 рокуСправа № 813/1392/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняПриймак С.І.К,

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача 1ОСОБА_2,

від відповідача 2не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління державної міграційної служби у Львівській області, виконуючого обовязків начальника Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, виконуючого обовязків начальника Головного управління державної міграційної служби у Львівській області ОСОБА_4, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ № 66-к/тр від 19.02.2016 року Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про звільнення провідного спеціаліста сектору централізованого оформлення документів № 2 управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області ОСОБА_3 із займаної посади;

-поновити позивача на посаді провідного спеціаліста сектору централізованого оформлення документів № 2 управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області;

-стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представником позивача подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду. В обґрунтування вказаного клопотання покликається на те, що з моменту прийняття наказу про звільнення позивача 19.02.2016 року до моменту звернення вперше до суду із позовом 14.03.2016 року, позивачем вказаний строк не пропущено.

Так, Львівським окружним адміністративним судом ухвалою від 15.03.2016 року у справі № 813/854/16 (суддя Гавдик З.В.) вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем оскаржено вказану ухвалу до Львівського апеляційного адміністративного суду , яку 28.04.2016 року скасовано.

Однак, у звязку з тим, що жодних судових викликів позивачу не надходило, з метою економії часу, розгляду спору в розумні строки, відновлення порушених прав позивача, така повторно звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із аналогічною позовною заявою.

З врахуванням викладеного, на переконання позивача, нею дотримано строки на оскарження вказаного наказу, але повторну заяву подано з пропуском на вказане оскарження.

Представник позивача у судовому засіданні вказане клопотання підтримав, просив таке задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив, вважає таке необґрунтованим просив позовну заяву залишити без розгляду відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Відповідач 2 у судове засідання не зявився, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача 1, оглянув матеріали справи, що мають значення для вирішення клопотання, та керується наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таке звернення реалізовується шляхом предявлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 104 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У ст. 100 КАС України передбачено можливість визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Таким чином, у ст. 100 КАС України передбачено можливість визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними. Проте причина пропуску строку, з позиції суду, є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

В той же час, на переконання суду, право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентовано, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

19.02.2016 року Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області винесено оскаржуваний наказ № 66-к/тр «Про звільнення ОСОБА_3П.».

Таким чином, строк на оскарження вказаного наказу завершився 20.03.2016 року.

Представник позивача пояснив, що 14.03.2016 року позивач звернувся із позовом про визнання протиправним та оскарження вказаного наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 року у справі № 813/854/16 таку залишено без руху /а.с.37/.

Позивач не погоджуючись із такою оскаржив її до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 року у справі № 876/2709/16 таку ухвалу скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В той же ж час, ухвалою від 30.03.2016 року позовну заяву у справі № 813/854/16 повернуто позивачеві.

Представник позивача пояснив, що після скасування ухвали про залишення позовної заяви без руху, судові виклики у справі № 813/854/16 не надходили, розгляд справи у складі суду, який виніс ухвалу скасовану Львівським апеляційним адміністративним судом, позивач не вважає доцільним та у випадку відкриття провадження у цій справі подавав би заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

З метою економії часу та відновлення порушеного права особи, захисту її прав, свобод та інтересів повторно звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до ст. 8 КАС України, адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Суд враховує практику Європейського Суду, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права та вважає, що строк звернення позивача до суду з даним позовом слід розцінювати таким, що пропущений з поважних причин, оскільки позивач, звернувшись вперше з позовом до суду в межах місячного строку, сподівалась на відновлення, на її думку, порушеного права, однак, з незалежних від неї причин, змушена була повторно звернутися до суду із означеним позовом..

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач пропустила строк звернення до суду є обєктивними, незалежними від її волі, виникли у періоді, що включається у строк на звернення до суду із позовною заявою, позивачем надано достатні та належні докази існування причин, що унеможливили своєчасне звернення до суду із даним позовом. Тому необхідно визнати поважними причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду з вищезазначеним позовом.

Керуючись ст. ст. 2, 5-14, 70, 71, 99, 100, 158-160, 165, 167 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1.Клопотання позивача задовольнити.

2.Причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління державної міграційної служби у Львівській області, виконуючого обовязків начальника Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнати поважними.

3. У задоволенні клопотання представника відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

4.Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду окремо не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду прийняте за результатами розгляду адміністративної справи.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.06.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.