Ухвала суду № 58505986, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2016 р. м.Київ К/800/35823/15

№ К/800/33934/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Мороз Л.Л. Зайця В.С.

розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року

у справі №813/3321/14

за позовом Прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі

Львівської міської ради

до 1) Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро

технічної інвентаризації та експертної оцінки»,

2) Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції

треті особи: 1) ОСОБА_5,

2) ОСОБА_4

про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року прокурор Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в якому просив скасувати рішення реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення - павільйон, загальною площею 250,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна : 33328285). Також прокурор просив суд зобов'язати реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції внести до Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення - павільйон, загальною площею 250,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна : 33328285).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням не порушенні права позивача - Львівської міської ради. Також однією з підстав для відмови в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив те, що в позовній заяві та під час розгляду справи в суді прокурор не довів порушення інтересів держави та в чому воно полягало.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі №813/3321/14 скасовано та прийнято нову постанову. Скасовано рішення реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 05 квітня 2011 року про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення - павільйон, загальною площею 250 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 33328285). Зобов'язано реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції внести до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення - павільйон, загальною площею 250 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 33328285).

При скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового, суд апеляційної інстанції вказав на те, що ОСОБА_5 протиправно здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста в особі Львівської міської ради та була надана в оренду тимчасово на два роки, чим порушила права міської ради на розпорядження належною громаді міста земельною ділянкою. Також апеляційний суд стверджував, що прокурором належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Як основну підставу для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 05 квітня 2011 року про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення прийнято на підставі заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2010 року, яке скасовано рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять вищезазначені судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Львівська міська рада направила на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_5, в яких просила залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі №813/3321/14 - без змін.

Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» направило на адресу Вищого адміністративного суду України письмові пояснення до касаційної скарги ОСОБА_4, в яких вказувало, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі №813/3321/14 підлягає скасуванню.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Франківський районний суд м. Львова заочним рішенням від 30 грудня 2010 року у справі № 2-5637/2010 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 за участю третьої особи - Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання права власності на нежитлове приміщення визнав за ОСОБА_5 право власності на нежитлове приміщення - павільйон, загальною площею 250,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язав Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати свідоцтво про право власності на вказане приміщення (а.с.8).

На виконання рішення суду Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 05 квітня 2011 року прийняло рішення про державну реєстрацію вказаного нежитлового приміщення, та в той же день здійснило державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення - павільйон, загальною площею 250,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта № 33328285 (а.с.45, 46).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року у справі №465/2-5637/10 апеляційну скаргу Львівської міської ради, до якої приєдналася Франківська районна адміністрація задоволено, заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання права власності на нежитлове приміщення та його реєстрацію.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

За змістом статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції на час звернення з позовом, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: 1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

За приписами частини другої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, виходячи з аналізу положень Закону України «Про прокуратуру» (ст. 36-1), Кодексу адміністративного судочинства України (ст. 60), можна зробити висновок про наявність у прокурора права на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави за наявності підтверджених належними доказами підстав. При цьому інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором, тобто прокурор повинен вказати обставини, пов'язані з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів. А необхідною умовою за якою прокурор набуває статусу позивача, - відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурором належним чином обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Порушення інтересів держави полягає у тому, що реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалась на підставі рішення суду, яке було згодом скасоване, що в свою чергу породжує недовіру до органів місцевого самоврядування та державної влади, а тому потребує усунення порушень законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із такими висновками апеляційного суду.

У матеріалах справи наявні копія договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0080га, яка знаходиться на АДРЕСА_2, укладеного 29.03.2010р. між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_5 та лист ДПІ у Франківському районі м.Львова від 10.07.2014 р. №10418/10/15-216 адресований СПД ФО ОСОБА_8 про сплату нею орендної плати за вищевказану земельну ділянку.

Зазначені документи свідчать про те, що ФОП ОСОБА_5 є орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0080га., на якій знаходиться нежитлове приміщення - павільйон. Заборгованість по орендній платі відсутня.

При цьому, докази припинення орендних відносин між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_5 під час розгляду справи не надано.

Отже, прокурором не було наведено обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави та обґрунтування необхідності захисту таких інтересів.

Судова колегія звертає увагу, що оскаржуване рішення реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення - павільйон прийнято на підставі заочного рішення Франківського районного суду м.Львова від 30 грудня 2010 року, яке на момент проведення державної реєстрації було чинним.

Заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 30 грудня 2010 року скасоване рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року - майже через три роки.

Також колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує, що участь прокурора на стороні одного із учасників судового процесу, враховуючи статус та повноваження прокурора, надає іншій стороні невиправдані переваги, а відтак порушує принцип рівності учасників судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Принцип рівності є одним із елементів здійснення принципу справедливого судочинства.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що, вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони.

Згідно посвідчення НОМЕР_1, виданого 13.06.2001 року, ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи, а тому в даному випадку участь прокурора на стороні Львівської міської ради є порушенням принципу рівності.

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до норм статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційним адміністративним судом скасоване вірне по суті рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі №813/3321/14 - скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі №813/3321/14 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді