Ухвала суду № 58505663, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/12004/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М.(доповідач), Швеця В.В., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - УПФ), третя особа: приватне акціонерне товариство «Запоріжбіосинтез» (далі - ПАТ «Запоріжбіосинтез») про зобов'язання у призначенні і виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2013 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року,

встановила:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправним рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначення та виплатою пенсій УПФ від 08.02.2013 року (далі - Комісія), яким відмовлено у призначенні йому пенсії на пільгових умовах;

визнати за ним право на отримання пенсії на пільгових умовах за роботу в особливо шкідливих умовах праці з 16.12.1977 року по 21.08.1992 року та зобов'язати призначити пенсію за віком з 6 лютого 2013 року відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Посилався на те, що має необхідних стаж роботи та підставі, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії від 08.02.2013 року, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_4 Зобов'язано УПФ призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 6 лютого 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України витрати на оплату правової допомоги в сумі 2000 грн. У решті в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані ОСОБА_4 документи, підтверджують право на призначення пенсії на пільгових умовах. Проте, суд не знайшов підстав до визнання за позивачем права на отримання пенсії, так як такий спосіб захисту не передбачений законом.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд рішенням від 17 грудня 2014 року постанову районного суду скасував в частині стягнення витрат на правову допомогу. В решті рішення залишено без змін

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що період роботи ОСОБА_4 не підтверджується в уточнюючій довідці. Зокрема, в ній не вказано чи працював позивач повний робочий день, чи проводилася доплата за шкідливі умови праці, чи надавалася додаткова відпустка.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Відповідно до положень, передбачених пунктом «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» ( в редакції Закону України від 16.05.96 р. N 198/96-ВР), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів (статтея 62 Закону № 1788-ХІІ).

Верховний Суд України неодноразово, в тому числі і в постанові від 17 березня 2015 року (справа № 21-585а14), при тлумаченні вище згаданих норм вказував на те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, передбачених пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, є, зокрема, встановлення факту перебування особи на посаді або виконання робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною посадою за результатами умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При цьому, як зазначено у пункті 3 Наказу Міністерства праці і соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 «Про затвердження застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до списків.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, ОСОБА_4 в період з 16.12.1977 р по 10.07.2002 р. працював черговим електромонтером ІV розряду по обслуговуванню електрообладнання в цеху по виробництву біоміцину на Верхне Хорицькому заводі кормових антибіотиків, який в подальшому перетворений у акціонерне товариство «Запоріжбіосинтез»

В період з грудня 1977 р. по січень 1991 р був чинним список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р № 1173, згідно якого, зокрема розділу ХХV пункту «а», посада електромонтерів чергових в цехах відносилася до тих, які надавали право на пенсію за віком на пільгових умовах.

До списків № 2, затверджених постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р № 10, від 11.03.1994 року № 162, увійшли посади електоромнерів по ремонту та обслуговуванню електроустаткування (розділи ХХІІІ «Виробництво медикаментів, медичних і біологічних препаратів і матеріалів» 2250600а-19865).

Верховний Суд України, аналізуючи норми Закону № 1788-ХІІ, постанову Кабінету Міністрів СРСР №1173, Порядок застосування Списків № 1 і № 2, прийшов до висновку, що у розумінні пункту «б» статті 13 Закону № 1178-ХІІ в поєднанні зі статтею 100 цього Закону право на пенсію на пільгових умовах серед іншого залежить від того, чи працівник, який заявляє право на таку пенсію, обіймав посаду на виробництві чи виконував роботу, пов'язану із шкідливими і важкими умовами праці, яка точно відповідає виробництву, роботі, професії і показникам шкідливих і особливо важких умов праці Списку № 2, затвердженою Постановою № 1173, та/чи постановою Кабінету Міністрів України (постанова від 7 липня 2015 року справа № 2-а/177/9/14).

Не дивлячись на зазначені норми та роз'яснення Верховного Суду України, суд першої інстанції належним чином не з'ясував чи точно посада, яку обіймав позивач - черговий електромонтер ІV розряду по обслуговуванню електрообладнання в цеху по виробництву біоміцину, відповідає виробництву, роботі, професії і показникам шкідливих і особливо важких умов праці списку № 2, затвердженого постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р № 10, від 11.03.1994 року № 162.

Зі змісту трудової книжки ОСОБА_4 не вбачається чи працював він на роботах із шкідливими і важкими умовами праці повний робочий день.

За правилами, викладеними пункті 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 р. N 920, ділі - Порядок № 637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Виходячи зі змісту абзацу першого пункту 17 Порядку, показання свідків можуть бути використані лише за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Не дивлячись на вказані вимоги цього Порядку, суд першої інстанції в порушенні частини четвертої статті 11 КАС України не вжив заходів, необхідних для з'ясування обставин необхідних для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, зокрема чи працював він на роботах із шкідливими і важкими умовами праці повний робочий день.

При цьому суд не з'ясував чи належать ті докази, на які він посилався (архівні довідки, показання свідків) відносяться, в даному випадку, до допустимих.

Апеляційний суд порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, не виправив, доводи, викладені в апеляційний скарзі, належним чином не перевірив, тому попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи), з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України позбавлений права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

При новому розгляді врахувати положення вище згаданих нормативних актів, судові рішення Верховного Суду України, які відповідно до абзацу другого частини першої статті 244-2 КАС України, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права, та на підставі зібраних і досліджених доказів вирішити спір.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.

Скасувати судові рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2013 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: