Ухвала суду № 58505161, 21.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3492/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Сємак О.В.,

представника позивача Прокопенко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09.11.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Екобіотек-Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області (надалі - ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015р. №№0001662200; 0001652200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Твердження відповідача про безтоварність спірних операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими первинними документами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.03.2016р. позов задоволений; визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 11.06.2015р. №№0001662200; 0001652200.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до ст.20, ст.75, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України уповноваженими особами ДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Екобіотек-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Торговий дім «Екобіотек-Україна» та ПП «ТОВ Світ Олія» за період листопад 2014 року, про що складений акт від 20.05.2015р. №116/21-03-22-05/32125693.

Висновком акту перевірки є порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1, п.144.1, п.144.3 ст.144, пп.145.1.9 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України в частині неправомірного включення до складу витрат за 2014 рік, витрат по придбанню товарів, послуг на суму 2444820грн. у контрагентів ТОВ «ТД «Екобіотек-Україна», ПП «ТОВ Світ Олія», з якими встановлена відсутність реальність вчинених господарських операцій, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 444028грн. та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в частині неправомірного включення до податкового кредиту за 2014 рік, витрат по придбанню товарів, послуг на суму 2466820грн., у контрагентів ТОВ «ТД «Екобіотек-Україна», ПП «ТОВ Світ Олія», з якими встановлена відсутність реальність вчинених господарських операцій, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2014 року у сумі 312698грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001652200 від 11.06.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 390873грн., в т.ч. за основним платежем на суму 312698грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 78175грн.; №0001662200 від 11.06.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 555035грн., в т.ч. за основним платежем на суму 444028грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 111007грн.

Апелянт зазначає, що завищення ТОВ «Екобіотек-Україна» задекларованого податкового кредиту було сформовано шляхом включення до податкового кредиту суми податку на підставі податкових накладних без надання документів, які засвідчують факт реального здійснення таких господарських операцій ТОВ «Торговий дім «Екобіотек-України» та ПП «ТОВ Світ Олія», зокрема видаткові та податкові накладні, облікові регістри не містять по суті інформації, яка б свідчила про фактичне постачання олії соняшникової нерафінованої та її отримання замовником - ТОВ «Екобіотек-Україна». Апелянт вказує, що позивачем на запит перевіряючого не були надані товарно-транспортній накладні, що засвідчує факт перевезень товару до позивача.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуг зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманим доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Судом встановлено, що ТОВ «Екобіотек-Україна» в листопаді 2014р. придбало у ПП «ТОВ «СВІТ ОЛІЯ» олію соняшникову нерафіновану, що підтверджуються бухгалтерськими документами: договорами поставки; видатковими, товарно-транспортними, податковими накладними; якісними посвідченнями; складськими квитанціями; заявками на отримання кредитних коштів та банківськими виписками.

Крім того, до матеріалів справи надано судові рішення щодо взаємовідносин позивача за проведеними операціями за позовами ТОВ «Екобіотек-Україна» до ПП «ТОВ Світ Олія» про стягнення пені за договорами поставки, а саме: рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №912/1951/15 від 14.07.2015р., рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №912/1950/15 від 14.07.2015р., рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №912/1777/15 від 07.07.2015р., рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №912/1976/15 від 09.06.2015р., зі змісту яких вбачається підтвердження факту поставки товару; рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №912/854/15-г від 16.04.2015р., рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №912/853/15-г від 08.04.2015р., рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №912/852/15-г від 02.04.2015р., зі змісту яких вбачається підтвердження факту поставки товару по ланцюгу, який в подальшому поставлявся на адресу позивача.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Екобіотек-Україна" підтвердило реальність фінансово-господарських відносин зі своїми контрагентами-постачальниками товару, який фактично був отриманий товариством, і, який в подальшому було використано у виробничому процесі та виготовлено олію соняшникову.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вказаний об'єм документів є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України та жодний законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно підтвердження фактичного здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагента товару, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Таким чином, позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству висновок апелянта про порушення позивачем п. 198.2. ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Таким чином, наведені в акті перевірки фактичні обставини не відповідають податковій звітності платника податку і ніяким чином не обґрунтовані. При цьому податковим органом проігнорована первісна документація та податкові накладні, які слугували підставою для формування податкового кредиту. Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та, дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту та зобов'язань, у зв'язку із чим вищезазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.94 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з ст.88 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись, ст.ст. 94, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №:31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 15607,78грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія