Постанова № 58501944, 21.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року № 876/1865/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судового засідання: Гользбергер А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 5 лютого 2016 року у справі № 157/1239/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,-

встановив:

01.12.2015 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до УПФ України в Камінь-Каширському районі Волинської області у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком та зобов'язати його виплатити таку пенсію за період з 01.06.2015 по 31.12.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 1983 року по теперішній час він працює суддею Камінь-Каширського районного суду Волинської області, а з 08.04.2011 йому призначено пенсію відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи». У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 (далі - Закон № 213) виплату його пенсії тимчасово на період з 01.04.2015 по 31.12.2015 припинено. Разом з тим, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213 визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону про призначення всіх пенсій на загальних підставах, у тому числі спеціальних, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Як вказує позивач, оскільки з 1 червня 2015 року такого закону прийнято не було, з цієї дати він не вважається особою яка має право на спеціальний вид пенсії, а відтак з вказаного дня підстави, за яких йому було припинено виплату пенсії відпали. Оскільки відповідач відмовив у виплаті пенсії, позивач звернувся в суд.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 05.02.2016 позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається, що Законом № 213 виплата пенсії, які працюють на «спеціальних посадах», зокрема, суддів з 01.04.2015 не проводиться у період роботи на зазначеній посаді до звільнення з роботи. При цьому, не має значення вид пенсії та закон, згідно яким вона призначена. Оскільки позивач працює на посаді судді, підстави для виплати йому пенсії відсутні.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином про нього повідомлені, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області та з 08.04.2011 йому відповідачем призначено пенсію за віком відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 6-8).

У зв'язку з набранням чинності Закону № 213 з 1 квітня 2015 року виплату вказаної вище пенсії позивачу тимчасово припинено.

У подальшому позивач вважаючи, що 1 червня 2015 року виплата його пенсії має бути поновлена, 05.08.2015 звернувся до відповідача з відповідною заявою. Однак, УПФ України в Камінь-Каширському районі Волинської області листом від 17.08.2015 № 147/Г-01 повідомило про відсутність підстав для виплати такої, з огляду на приписи Закону № 213.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки виходячи зі змісту ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону № 213, виплата пенсії тимчасово припиняється на період з 01.04.2015 по 31.12.2015 лише тим особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку і на умовах визначених, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Як зазначив суд першої інстанції, станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно давала право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим відповідачем з 01.04.2015 припинено виплату позивачу спірної пенсії. Однак, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213 було визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону про призначення всіх пенсій на загальних підставах, у тому числі спеціальних, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Оскільки з 1 червня 2015 року такого закону прийнято не було, з цієї дати на позивача не поширюються обмеження щодо виплати пенсії, а від так така має бути поновлена.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Такими законами є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та спеціальні закони, норми яких застосовуються при призначенні пенсії окремим категоріям громадян.

Законом № 213 внесено зміни до статті 47 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

З урахування внесених змін вказана стаття Закону № 1058-IV передбачає, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 213 порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Дана норма чітко визначає перелік осіб, які підпадають під дію цього закону, таким чином, особи які зазначені вище можуть отримувати або заробітну плату, або пенсію.

Не поширюються обмеження на працюючих пенсіонерів, які є інвалідами I та II груп, інвалідами війни III групи та учасниками бойових дій, особами, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач не відноситься до вищеперерахованих осіб, а тому відносно нього застосовуються обмеження, передбачені статтею 47 Закону № 1058-IV.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що йому пенсія призначена не згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки норма статті 47 Закону № 1058-IV чітко зазначає, що пенсія особам утримується, якщо особа займає посаду, яка дає право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», тобто немає значення, по якій причині призначена пенсія працюючому на певних посадах пенсіонеру, виплата її призупиняється на певний строк.

Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп, з огляду на таке.

Вказаним Рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;

- пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів У країни щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Разом з тим, у п. 4 резолютивної частини вказаного Рішення зазначено, що положення частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення цього рішення.

Отже, враховуючи те, що предметом спору у цій справі є виплата позивачу пенсії за період з 01.06.2015 по 31.12.2015, а вказані вище положення втратили чинність після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 08.06.2016 № 4-рп, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення розглядуваного позову відсутні.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому така підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області задовольнити.

Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 5 лютого 2016 року у справі № 157/1239/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 23.06.2016.