Постанова № 58501252, 22.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2016 року № 826/23239/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас»доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2015 р. № 0014311501,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2015 р. № 0014311501.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 11.03.2015 р. № 828/26-54-15-01-11-33346828 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 р. № 0014311501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 618,75 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 03.12.2015 року, за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «ТД «Веріас» у податковій звітності з податку на додану вартість за період: січень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту, що пов'язано із віднесенням ТОВ «ТД «Веріас» до складу податкового кредиту податкової накладної, виписаної ТОВ «Компанія Софі» у грудні 2014 р. на загальну суму ПДВ - 3694,70 грн., за що передбачена відповідальність, встановлена п. 123 ст. 123 розділу ІІ Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2015 р. № 828/26-54-15-01-11-33346828 та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 р. № 0014311501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 618,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 3 695,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 923,75 грн.

За результатами розгляду заперечень, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві надано відповідь від 28.04.2015 р. № 3296/26-54-15-01-10 від 28.04.2015 р., якою висновки акту перевірки від 11.03.2015 р. № 828/26-54-15-01-11-33346828 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами первинного адміністративного оскарження Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 р. № 0014311501 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 24.09.2015 р. № 20177/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення - рішення від 06.04.2015 р. № 0014311501 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає з моменту отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачаться з матеріалів справи, ТОВ «Торговий дім «Веріас» укладено з ТОВ «Компанія Софі» договір поставки № 59 від 28.01.2011 р., на виконання якого ТОВ «Компанія Софі» виписано позивачу видаткову накладну № 2899 від 29.12.2014 р., рахунок на оплату № 3049 від 29.12.2014 р. Оплата за поставлений товар підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою. Поставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною № Р2899 від 29.12.2014 р., а також виписаною ТОВ «Компанія Софі» податковою накладною від 29.12.2014 р. № 63 на суму 22 168,20 грн., в тому числі ПДВ 3 694,70 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку перевіряючого стало те, що суми податку за господарською операцією з ТОВ «Компанія Софі» підтверджені податковою накладною № 63, виписаною продавцем 29.12.2014 р., відомості щодо якої внесені в Єдиний реєстр податкових накладних 12.01.2015 р. на суму 3 694,70 грн., могли бути включені до складу податкового кредиту лише в грудні 2014 р., а, отже, зазначення останньої в податковій декларації з податку на додану вартість № 9020122801 від 20.02.2015 р. за січень 2015 р. є неправомірним.

Однак, суд не може погодитися з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Аналіз п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що на час складення податкової накладної податкове законодавство не містило вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, до 01.01.2015 року, згідно вимог п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігалось за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, зміни в податковому законодавстві, вчинені після складення документу (в нашому випадку Податкової накладної) не мають впливати на його чинність, змінювати правові наслідки його використання та обмежувати права особи, якій він був наданий.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що згідно норм Конституції України, зміни до Податкового кодексу України не можуть обмежувати права позивача як платника податку щодо формування податкового кредиту, що виникло у нього до набрання чинності такими змінами.

Таким чином, позивачем не було допущено порушення строків реєстрації податкової накладної, виписаної ТОВ «Компанія Софі» (ІПН 3465426529) 29.12.2014 року № 63 на загальну суму 3 694,70 грн., яка зареєстрована в ЄРПН 12.01.2015 р., з огляду на що слід дійти висновку про правомірність включення останньої до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість № 9020122801 від 20.02.2015 року за січень 2015 року.

В зв'язку з вищенаведеним, висновки акту камеральної перевірки № 828/26-54-15-01-11-33346828 від 11.03.2015 р. про результати камеральної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень 2015 року є необґрунтованими, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 618,75 грн., в тому числі за основним платежем - 3 695,00 грн., штрафних санкцій - 923, 75 грн. є протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 р. № 0014311501 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Веріас» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.04.2015 р. № 0014311501.

3. Судові витрати в сумі 1 218,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук