Постанова № 58501214, 09.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2016 року № 826/6338/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі Артеменко Я.С. за участю представників сторін:

від позивача: Абітова Ф.М. (дов. від 25.01.2016 №52)

від відповідача: Хітько В.М. (дов. від 25.04.2016 №1635/9/28-10-10-3-18)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.06.2016 року в 11год. 39хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (надалі також - позивач) з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000333901 від 11.04.2016, яким донараховано зобов'язань з ПДВ на суму 15 883 964,00 грн. та за штрафні санкції на суму 3 970 991 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000343901 від 11.04.2016, яким зменшено суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 72 270,00 грн. та застосовано штрафні санкцій на суму 18 068,00 грн.

- відшкодувати на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними, позаяк прийняті на підставі хибних висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на необґрунтованість позовних вимог та зазначав про правомірність податкових повідомлень - рішень , з огляду про що у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Астер Трейд Україна» (код ЄДРПОУ 39513283) та ТОВ «СФС Трейд» (код ЄДРПОУ 39548253) за період з 01.03.2015 по 31.07.2015 року.

За наслідками проведеної перевірки був складений Акт перевірки від 22.03.2016.

В ході перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

-п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 в результаті чого встановлено: заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 15 883 964 грн., в т.ч.: за березень 2015 року в сумі 5 544 002 грн.; за квітень 2015 року в сумі 6 688 495 грн.; за травень 2015 року в сумі 3 596 146 грн.; за червень 2015 року в сумі 55 321 грн.;

- завищення суми від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 72 270 грн., в т.ч. за липень 2015 року в сумі 72 270 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 0000333901 від 11.04.2016р, яким позивачеві донараховано зобов'язань з ПДВ на суму 15 883 964,00 грн. та штрафні санкції на суму 3 970 991, грн., всього на суму 19 854 955, 00 грн.;

- № 0000343901 від 11.04.2016 p., яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 72 270, 00 грн. та застосовано штрафні санкцій на суму 18 068,00 грн., всього на суму 90 338,00 грн.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень рішень, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як свідчать матеріали справи, предметом спірної перевірки були господарські правовідносини позивача з ТОВ «Астер Трейд Україна» та ТОВ «СФС Трейд», за наслідком якої відповідач дійшов до висновку про неможливість реального підтвердження правочинів з даними контрагентами з огляду на відсутність здатності постачальників здійснювати такі операції. Так, відповідачем в ході перевірки встановлено відсутність реального характеру операцій з поставки олії соняшникової, здійснених на виконання досягнутих домовленостей між позивачем та ТОВ «СФС Трейд» за березень 2015 року, а також операцій з поставки сої, шроту і макухи, здійснених на виконання досягнутих домовленостей між ТОВ «ЕКО» та ТОВ «Астер Трейд Україна» за березень - квітень 2015 року, а отже і відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за вказаними операціями.

Поряд з цим, зі змісту акту перевірки слідує, що висновки щодо відсутності реального характеру вчинюваних позивача та його контрагентами господарських операцій, ґрунтуються на податковій інформації та інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДФС система «Податковий блок», даних підсистеми «Аналітична система (перегляд результатів співставлення) по контрагентам II, III та інших ланцюгів постачання.

Надаючи правову оцінку таким доводам контролюючого органу, суд виходив із наступного.

При встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать, між ТОВ «ЕКО» та ТОВ «СФС Трейд» було укладено договори поставки № 2 від 15.03.2015 і № 3 від 20.05.2015 p., предметом яких є придбання олії соняшникової нерафінованої на суму 18 273 066 грн. з метою подальшої реалізації за межі митного кордону України.

Виконання договорів поставок підтверджується первинною документацією позивача, зокрема: видатковими накладними, актами приймання - передачі товару, платіжними дорученнями, що підтверджують факт оплати поставленого товару та товарно-транспортними накладними, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів судової справи.

Крім того, із матеріалів справи слідує, що з метою реалізації отриманої за договором поставки № 2 від 15.03.2015 року олії соняшникової, позивачем було укладено 17.03.2015 року зовнішньоекономічний контракт №2 з компанією «Apollo Management Limited».

Відповідно п. 1.1. контракту №2 олія соняшникова була експортована на умовах СРТ (м. Миколаїв, порт Евері, вул. Гражданська,117 А), що підтверджено належним чином оформленими митними деклараціями.

Факт оплати нерезидентом придбаного товару у позивача підтверджується листом Акціонерного банку «Південний» від 12.02.2016 №193-7026БТ, відповідно до якого банк повідомляє, що на рахунки позивача надходила валютна виручка. Також, листом ПУАТ «Фідобанк» від 12.02.2016 підтверджено, що на рахунках позивача надійшла валютна виручка від нерезидента.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що за перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Астер Трейд Україна» були укладені договори поставки №1 від 15.03.2015 на поставку сої на суму 5 513 332 , 00 грн.; №3 від 15.03.2015 на поставку макухи на суму 18 489 240, 00 грн.; №4 від 15.03.2015 на поставку шроту на суму 7 945 000, 00 грн.; № 5 від 20.03.2015 на поставку шроту на суму 2 187 864, 00 грн.

Виконання договорів поставок підтверджується, зокрема, видатковими накладними, актами приймання - передачі товару, платіжними дорученнями, що підтверджують факт оплати поставленого товару та товарно-транспортними накладними.

В ході судового розгляду справи встановлено, що придбаний позивачем товар в подальшому був реалізований нерезиденту відповідно до зовнішньоекономічних контрактів №1 від 17.03.2015 на поставку сої на умовах СРТ (Іллічівський зерновий термінал); №3 від 17.03.2015 на поставку макухи на умовах FOB (Миколаївський комерційний морський порт); №5 від 10.04.2015 на поставку шроту на умовах СРТ (Херсонський річний порт); №6 від 20.04.2015 на поставку шроту на умовах СРТ (Херсонський річний порт), що підтверджується належним чином оформленими митними деклараціями, копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт оплати нерезидентом придбаного товару у позивача підтверджується листом Акціонерного банку «Південний» від 12.02.2016 №193-7026БТ,відповідно до якого банк повідомляє, що на рахунки позивача надходила валютна виручка. Також, листом ПУАТ «Фідобанк» від 12.02.2016 підтверджується, що на рахунок позивача надійшла валютна виручка від нерезидента.

Так, відповідач вказував на те, що господарська діяльність контрагента постачальника - ТОВ «СФС Трейд» має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені таким контрагентам угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а видані ним первинні документи не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій, які як наслідок, прямо впливають на оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, відповідачем без належного дослідження первинної документації, констатовано безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Астер Трейд Україна», ТОВ «СФС Трейд», що на переконання суду не узгоджується з принципом законності.

Суд звертає увагу на те, що в розрізі наведеного, суд звертає увагу на те, відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Виходячи з наведеного, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Поряд з цим, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.14.1.181, п.14.1, ст.14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Зокрема, п. 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Водночас, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання та не пов'язується з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Разом з тим, твердження податкового органу про нереальний характер перевіряємих господарських правовідносин не носить правового підґрунтя, зважаючи на наступне.

Поряд з цим, особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з частиною третьою ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Однак, в ході судового розгляду справи, судом не встановлено, а відповідачем не доведено документального підтвердження відсутності товарності господарських операцій позивача та його контрагентів - ТОВ «СФС Трейд» та ТОВ «Астер Трейд Україна», що у свою чергу позбавляло б позивача права на декларування вказаних операцій.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000333901 від 11.04.2016, яким донараховано зобов'язань з ПДВ на суму 15 883 964,00 грн. та за штрафні санкції на суму 3 970 991 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000343901 від 11.04.2016, яким зменшено суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 72 270,00 грн. та застосовано штрафні санкцій на суму 18 068,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» судовий збір у розмірі 299 179, 40 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур