Постанова № 58501126, 10.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2011 року 09:55 № 2а-1106/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 15.06.2011 р. № 15)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 14.03.2011 року № 1328/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шиферний завод»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києвапровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0009291530/0 від 03.08.2009, № 009291530/1 від 03.09.2009, № 009291530/2 від 23.11.2009 та № 009291530/3 від 01.02.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шиферний завод» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про (з урахуванням заяви від 20.04.2010 р.) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0009291530/0 від 03.08.2009, № 009291530/1 від 03.09.2009, № 009291530/2 від 23.11.2009 та № 009291530/3 від 01.02.2010 р., яким позивачу визначено податкові зобовязання із земельного податку на підставі п. 2 Рішення Київради від 25.12.2008 р. № 944/944.

Ухвалою суду від 01.02.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.10 р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі за позовом про визнання протиправним п. 2 рішення Київради від 25.12.2008 р. № 944/944, оскільки предметом оскарження у вказаній справі було рішення Київради на підставі якого відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення у даній справі, якими позивачу визначено податкові зобовязання по земельному податку та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2011 поновлено провадження у справі з тих підстав, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 по справі № К/9991/23210/11 залишено без змін постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2010 по справі № 2а-332/10, якою визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 2 Рішення Київської міської ради II сесії VI скликання від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на помилковість висновків податкового органу щодо того, що позивач повинен був, але не розрахував на підставі пункту 2 вищевказаного рішення Київради плату за землю в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", статтею 7 якого в свою чергу встановлено, що за загальним правилом ставки земельного податку (законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки) з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Недотримання вимог п. 2 вищезгаданого Рішення Київради, як зазначає позивач, на думку ДПІ призвело до заниження податкового зобовязання на 107 031,72 грн.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на їх невідповідність вимогам ст. 7 Закону України «Про плату за землю»(в редакції на час виникнення спірних відносин), якою, як зазначено вище, передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Окрім того, позивач також звертає увагу на те, що п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким керувався податковий орган та яким по суті встановлювалась річна плата за землю у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, визнано незаконним та не чинним з моменту його прийняття постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 по справі № 2а-332/10, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011, а відтак зазначене рішення Київради не створює будь-яких правових наслідків від моменту прийняття та, відповідно, відсутні законні підстави для збільшення позивачу розміру податкового зобовязання, у звязку з чим позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті зокрема на підставі п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944, у спосіб та у відповідності до вимог чинного на момент їх прийняття законодавства, а відтак підстав для їх скасування не має.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.11.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шиферний завод»зареєстровано Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією в статусі юридичної особи (код ЄДРПОУ 25387218).

З матеріалів справи вбачається, що спірні рішення прийняті на підставі ОСОБА_1 перевірки № 829/1530/25387218 від 24.07.2009 року за результатами перевірки за період квітня травня 2009 року уточнюючого розрахунку із земельного податку на 2009 рік (вх. № 98041 від 25.06.2009 р.), який був поданий, як зазначає позивач, з огляду на положення ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»(щодо ставки податку у розмірі 1%).

Сторонами визнається, що позивач, у т.ч. у спірний період квітня травня 2009 року, був землекористувачем земельної ділянки площею 30059,52 кв.м. у Подільському районі м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 102, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Право на землю, як також визнається та не заперечується сторонами, у встановленому законом порядку не оформлено.

Відповідно до зазначеного уточнюючого розрахунку за 2009 рік, який перевірявся ДПІ, підлягало до сплати земельного податку у розмірі 345 850,07 грн. (1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, користувачем яких є позивач), зокрема, за період квітень-травень по 26757,93 грн. щомісячно.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 2 Рішення КМР від 25.12.2008 № 944/944, яким встановлювалось, що з 01.04.2009 плата за земельні ділянки справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі", що, виходячи з положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», по суті дорівнює 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а відтак, на думку відповідача, зазначене порушення призвело до заниження позивачем податкового зобовязання із земельного податку за квітень-травень 2009 року у розмірі 107 031,72 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, донараховані суми податкових зобовязань визначені ДПІ виходячи із розміру задекларованої позивачем плати за кожен з двох місяців квітня-травня 2009 р. по 26757,93 грн. (=53515,86 грн.), шляхом помноження 53515,86 грн. на спірний 3-кратний розмір земельного податку (з урахуванням помісячної розбивки річної плати), що дорівнює 160 547,58грн., та віднімання від 160 547,58 грн., яка на думку ДПІ складала суму зобовязань за квітень-травень 2009 року, задекларованої суми у розмірі 53515,86 грн., з огляду на що кінцевий результат, який знайшов своє відображення в оскаржуваних рішеннях у вигляді донарахованої суми податку, склав 107 031,72 грн.

Тобто, під час перевірки та приймаючи оскаржувані рішення, ДПІ виходило із положень п. 2 вищезгаданого рішення Київради та збільшило на його підставі кожний помісячний платіж за спірний період у три рази та, віднявши від отриманого результату задекларовані суми, визначило суму донарахованого податкового зобовязання.

На підставі вказаного вище акту перевірки та викладених у ньому висновків ДПІ у Подільському районі міста Києва прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0009291530/0 від 03.08.2009, яке в ході процедури адміністративного оскарження залишено без змін та були прийнятті податкові повідомлення-рішення № 009291530/1 від 03.09.2009, № 009291530/2 від 23.11.2009 та № 009291530/3 від 01.02.2010 р., якими позивачу визначено податкове зобовязання із земельного податку у розмірі 107 031,72 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 351,58 грн.

Під час розгляду справи сторони зазначили, що ними визнаються та не заперечуються площа земельної ділянки, функціональне призначення, нормативна грошова оцінка земельної ділянки та застосовувані для розрахунку плати за землю коефіцієнти, тобто вихідні дані для розрахунку плати за землю (земельного податку).

Спірним між сторонами є питання застосування ставки (законодавчо визначеного річного розміру плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки) у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення земельного податку (згідно ст. 7 Закону України «Про плату за землю»), або 3% (на підставі п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944).

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що пункт 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», на підставі якого податковим органом здійснювалось донарахування позивачу земельного податку, визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 по справі № 2а-332/10, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011, а відтак постанова районного суду набрала законної сили відповідно до вимог чинного процесуального законодавства. Копії зазначених судових рішень залучені до матеріалів справи.

Зокрема, у вказаній постанові суд прийшов до висновку, що у випадку, коли субєктами господарювання договорів оренди земельних ділянок з Київрадою не укладалося, тому відсутні підстави для сплати орендної плати, та єдиною формою плати за користування земельними ділянками є земельний податок, ставка якого встановлена статтею 7 Закону України «Про плату за землю»і становить один відсоток від грошової оцінки земельної ділянки.

В контексті наведеного суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Виходячи з наведеного, п. 2 Рішення Київради від 25.12.2008 № 944/944, на підставі якого податковим органом здійснювалось донарахування позивачу земельного податку та яке визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття, не створює будь-яких правових наслідків і не може бути підставою для збільшення у 3 рази розміру плати за землю, тобто для покладання на позивача додаткового, не передбаченого законодавством, податкового обовязку.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд зазначає наступне.

Закон України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року 2535-XII (в редакції на час виникнення спірних відносин та звернення до суду) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтею 5 Закону встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно зі статтею 7 Закону ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про плату за землю»(в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідачем не доведено невідповідності законодавству проведених позивачем розрахунків та нарахованого розміру земельного податку.

У той же час, враховуючи те, що п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття, внаслідок чого положення цього пункту не створюють будь-яких правових наслідків з моменту прийняття зазначеного рішення Київради, не можуть бути покладені в основу оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про відсутність у позивача додаткового визначеного ДПІ обовязку сплачувати у спірних відносинах плату за землю у трикратному розмірі за спірний період (крім визначеного у податковому розрахунку), про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам законодавства, про законність та обґрунтованість у звязку з цим вимог позивача та, відповідно, про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, а отже, беручи до уваги характер спірних відносин та положення ч. 2 ст. 11 КАС України, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень рішень № 0009291530/0 від 03.08.2009, № 009291530/1 від 03.09.2009, № 009291530/2 від 23.11.2009 та № 009291530/3 від 01.02.2010 р. На стягненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ч. 2 ст.11, статей 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шиферний завод»(код з ЄДР 25387218; адреса м. Київ, Фрунзе, 102) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва № 0009291530/0 від 03.08.2009, № 009291530/1 від 03.09.2009, № 009291530/2 від 23.11.2009 та № 009291530/3 від 01.02.2010 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2011 р.