Постанова № 58501011, 21.06.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року Чернігів Справа № 825/947/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.О.,

за участі секретаря Клименок А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, без фіксації судового засідання, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлівське" до Відділу Державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного упраління юстиції Чернігівської області про визнання дій протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлівське" звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області та просить визнати протиправними та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області про стягнення виконавчого збору від 19.04.2013, постанову Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 19.06.2013, постанову Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області про накладення арешту на кошти боржника від 27.01.2014.

Свої вимоги мотивує тим, що борг по виконавчому листу позивач сплатив добровільно, виконавча служба жодних дій по примусовому виконанню виконавчого листа не вчиняла і підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2013 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, у якому відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 по справі №2а/2570/1851/2012, позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлівське" в дохід Державного бюджету України (отримувач: бюджет Новгород-Сіверського району, банк отримувача: ГУ ДСКУ у Чернігівській області, рахунок: 31213230700334, МФО: 853592, код ЄДРПОУ: 38049215) адміністративно-господарські санкції у розмірі 8923,08 грн. та пеню у розмірі 87,22 грн.

На виконання зазначеного виконавчого листа 05.04.2013 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області Смирновим К.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №37406798) та надано строк для добровільного виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду до 12.04.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2013 була одержана TOB "Орлівське" 11.04.2013, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості виконати рішення суду в строк наданий для його самостійного виконання, а саме: до 12.04.2013.

19.04.2013 TOB "Орлівське" самостійно виконало вимоги виконавчого листа №2а/2570/1851 від 18.03.2014, що підтверджується платіжним дорученням №96 від 19.04.2013 року (а.с. 14).

Крім того, постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області Смирнова К.О. від 27.01.2014 було накладено арешт на кошти позивача, що містяться на п/р 26006159209.

Про наявність постанови про накладення арешту на кошти, позивачу стало відомо 06.03.2014 від працівника банку ПАТ "Райффайзен БАНК Аваль".

Докази своєчасного направлення позивачу вказаної постанови в матеріалах справи відсутні.

19.04.2013 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області Смирновим К.О., в межах виконавчого провадження ВП №37406798 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 901 грн. 03 коп.

19.06.2013 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області Смирновим К.О., в межах виконавчого провадження ВП №37406798 винесено постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 29 грн. 10 коп.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями Відділу державної виконавчої служби, позивач звернувся до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Частиною першою статті 6 Закону України №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, згідно з частиною другою статті 11 Закону України №606-XIV державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 статті 27 Закону №606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

В свою чергу згідно частини 1 статті 41 Закону №606-XIV витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби, що пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. У свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

При цьому положеннями пункту 8 частини 1 статті 49 Закону №606-XIV встановлено, що у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню.

У той же час слід зазначити, що перебіг строку для добровільного виконання починається з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу, покладає на відповідача обов'язок перед початком примусового виконання рішення пересвідчитись в отриманні боржником такої постанови.

Відповідні висновки суду узгоджуються з положеннями статті 31 Закону №606-XIV, якою закріплено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 23 січня 2014 року № К/9991/30356/12.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, отримав постанову про відкриття виконавчого провадження лише 11.04.2013, і в нього не було можливості добровільно сплатити суму боргу у встановлений термін.

Проте, у подальшому, а саме 19.04.2013 позивач добровільно відшкодував суму боргу, а тому у відповідача не було правових підстав відкривати примусове виконавче провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що винесені відповідачем постанови від 19.04.20013 про стягнення виконавчого збору в сумі 901 грн. 03 коп. та від 19.06.2013 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 29 грн. 10 коп. не ґрунтуються на нормах законодавства України і підлягають скасуванню.

Крім того, оскільки на момент винесення постанови про накладення арешту на кошти позивача від 27.01.2014, сума боргу позивачем була погашена добровільно то дана постанова також є неправомірною і підлягає скасуванню.

Щодо питання про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст. 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2014 позивач звернувся до суду з вказаним позовом про скасування постанов державного виконавця.

Про наявність постанови про накладення арешту на кошти, позивачу стало відомо 06.03.2014 від працівника банку ПАТ "Райффайзен БАНК Аваль".

Відповідно до інформації з офіційного сайту в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень про наявність постанов, які виносилися в межах виконавчого провадження №37406798 станом на 06.02.2014 відомості відсутні (а.с.15).

Проте відповідно до інформації з офіційного сайту в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень про наявність постанов, які виносилися в межах виконавчого провадження №37406798 станом на 11.03.2014 позивачу стало відомо про винесені постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 18.04.2013, про стягнення виконавчого збору від 19.04.2013, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 19.06.2016 (а.с.16).

Постанова про накладення арешту на кошти боржника від 27.01.2014 в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутня.

Крім того, відповідачем на вимогу суду не були надані журнали вихідної кореспонденції для підтвердження направлення позивачу оскаржуваних постанов.

У відповідності до приписів ст, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.19520 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право па справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France суд зазначив, що «стаття 6 § І Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути, достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція суду у багатьох справах, основною складовою права на судовий захист є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини, суд визнає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Отже, з урахуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачені ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж, суд звертає увагу на те, що відповідач не запечував проти достовірності тверджень позивача про неотримання оскаржуваних постанов та про те, що позивач звернувся до суду в строк встановлений законом.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статті 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлівське" - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області про стягнення виконавчого збору від 19.04.2013.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 19.06.2013.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області про накладення арешту на кошти боржника від 27.01.2014.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Поліщук