Постанова № 58500017, 16.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 р. Справа № 805/1044/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Козаченка А.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 28.11.2014 року його було звільнено з посади старшого державного виконавця ВДВС Пролетарського РУЮ в Донецькій області за п. 1 ст. 36 КЗпПУ, разом з цим роботодавцем не було виплачено заробітну плату за період з вересня по листопад 2014 року та не відшкодовано компенсацію за невикористану відпустку в сумі 407, 26 грн.

На підставі викладених обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати заробітної плати за період вересень-листопад 2014 року та грошової компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 15.10.2014 року по 28.11.2014 року, яка мала місце з 11.03.2016 року; стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період вересень-листопад 2014 року в розмірі 5384, 36 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 11.03.2016 року по 16.06.2016 року в розмірі 7393, 32 грн.; стягнути з відповідача суму індексації заборгованості по заробітній платі за період з 11.03.2016 року по 16.06.2016 року в розмірі 193, 83 грн. та грошову компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 15.10.2014 року по 28.11.2014 року в розмірі 407, 26 грн.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив розглянути справу без своєї участі.

Представник відповідача через канцелярію суду надав заперечення, відповідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позову, а також письмові пояснення по справі та клопотання, в якому просив розглянути позов в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Як вбачається з трудової книжки АХ № 812538, 28.11.2014 року позивача було звільнено з посади старшого державного виконавця ВДВС Пролетарського РУЮ за угодою сторін.

Листом відповідача від 18.03.2016 року № 3-368-0540 повідомлено позивача, що для виплати заборгованості по заробітній платі останньому необхідно надати заяву та копію довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, завірену належним чином або надати особисто до установи відповідача.

Згідно довідки від 30.05.2016 року № 042-17/73, заборгованість із заробітної плати позивача за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року складає 5791, 62 грн.

Як вбачається зі змісту службової записки від 31.05.2016 року № 04.2-17/73, при звільненні позивачу в листопаді 2014 року була нарахована компенсація за невикористану відпустку у кількості 6 календарних днів у сумі 487, 74грн., але не перерахована на його особистий картковий рахунок. Також повідомлено, що за даними бухгалтерського обліку станом на 31.05.2016 року обліковується кредиторська заборгованість по заробітній платі позивача в розмірі 5791, 62 грн. з вересня 2014 року по листопад 2014 року тощо.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оплату праці», джерела коштів на оплату праці для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суд зазначає, що заборгованість із заробітної плати відповідача перед позивачем підтверджується довідкою від 30.05.2016 року № 042-17/73, відповідно до якої заборгованість за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року складає 5791, 62 грн. (з урахуванням компенсації за невикористану відпустку в розмірі 407, 26 грн.). Також наявність заборгованості із заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку відповідачем не спростовується.

Таким чином, керуючись вищенаведеними положеннями законодавства та фактичної наявності заборгованості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати за період вересень-листопад 2014 року в розмірі 5384, 56 грн. та грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 407, 26 коп.

Відповідно суд вважає за належне задовольнити позовні вимоги в цій частині. Також суд зазначає, що стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку є належним та достатнім способом захисту прав позивача.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 11.03.2016 року по 16.06.2016 року в розмірі 7393, 32 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 117 КЗпП, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як зазначено вище, відповідачем дійсно не виплачено позивачу заробітну плату при звільнені, однак суд не вбачає у діях відповідача умисного ухилення від своїх обов'язків, невиплата заробітної плати при звільненні зумовлена обставинами непереборної сили, а саме проведенням антитерористичної операції та вимушеним переміщенням з окупованої території.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, однак матеріалами справи підтверджено, що заборгованість з виплати заробітної плати позивачу виникла не з вини відповідача.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цієї частині.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення суми індексації заборгованості по заробітній платі за період з 11.03.2016 року по 16.06.2016 року в розмірі 193, 83 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 95 КЗпП, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оплату праці", у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078), закріплено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Аналізуючи вказані положення законодавства, а також беручи до уваги Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2013 року № 708/0/4-13 «Про індексацію заробітної плати», суд вважає що індексація є складовою частиною заробітної плати, а тому сума індексації включена до суми заборгованості із заробітної плати, яка, згідно отриманих вище висновків, підлягає стягненню на користь позивача. Відповідно суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39/3, код ЄДРПОУ 34898944) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість із заробітної плати за вересень-листопад 2014 року в розмірі 5384, 36 (п'ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «Акцент-банк», МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, призначення платежу: картковий рахунок № 5211 5273 0745 2074.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39/3, код ЄДРПОУ 34898944) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму грошової компенсації за невикористану відпустку за період з 15.10.2014 року по 28.11.2014 року в розмірі 407, 26 (чотириста сім) грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «Акцент-банк», МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, призначення платежу: картковий рахунок № 5211 5273 0745 2074.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Постанова в частині стягнення на користь ОСОБА_1 із заборгованості заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.