Рішення № 58499685, 21.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Лапчевської О.Ф., Махлай Л.Д.,

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2009 року Банк звернувся із позовом до відповідачів, збільшивши в подальшому позовні вимоги, зазначив, що 12 жовтня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір «Автопакет» № 432/П/27/2007-840, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 31941,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 11 жовтня 2012 року зі сплатою 12,90 % річних, а ОСОБА_1 поручилася солідарно та в повному обсязі відповідати перед позивачем за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань.

Відповідачі належним чином не виконали зобов'язань за договором, тому, позивач просив стягнути на свою користь із відповідачів солідарно 51 626,96 доларів США та 212 538,37 грн. заборгованості за договором «Автопакет» № 432/П/27/2007-840 від 12 жовтня 2007 року, а також просив стягнути на свою користь із відповідачів в рівних частинах витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. (т. 1 а.с.3-5, 92-93)

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проти позову заперечували. (т.1 а.с.109-116)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» суми боргу за договором про надання кредиту «Автопакет» №432/П/27/2007-840 від 12 жовтня 2007 року, а саме прострочену заборгованість по кредиту та заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 51 626,96 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31 грудня 2014 року становить 844 082,61 грн., суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 162 172,03 грн. і штраф за порушення умов угоди - 50 366,34 грн., а всього 1 026 620,98 грн., а також стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях на користь ПАТ КБ «Надра» судовий збір - по 850,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - по 60,00 грн. з кожного. (т.1 а.с.145-150)

В апеляційній скарзі відповідачі посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просили скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Банку. На обґрунтування скарги зазначили, що судом не було застосовано положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», наданий позивачем розрахунок заборгованості є невірним, оскільки здійснений за відсотковою ставкою 12,90% річних, а не 11,04% річних як зазначено в договорі, крім того 29 грудня 2012 року ПАТ КБ «Надра» було проведено конвертацію кредитного договору із валюти кредитування - долари США у національну валюту - гривню, а позивачем наданий розрахунок із врахуванням та прив'язкою курсу долара до гривні. (т.1 а.с.154-158)

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник ПАТ КБ «Надра» -Кошельник І.В. заперечував проти скарги і просив її відхилити.

В судове засідання 21 червня 2016 року особи, які беруть участь у справі не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Повідомлення на адресу ОСОБА_3 повернулось із відміткою працівників пошти, що за зазначеною адресою адресат вже не проживає.(т. 1 а.с. 244-248)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідні роз'ясненнями містяться і в п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 (із змінами в редакції Постанови від 07.02.2014 р. N 7) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Судом встановлено, що 12 жовтня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір «Автопакет» № 432/П/27/2007-840, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 31941,00 доларів США з терміном погашення до 11 жовтня 2012 року зі сплатою процентів річних, а ОСОБА_1 зобов'язалась відповідати перед Банком за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань, як солідарний боржник у тому ж об'ємі, що і ОСОБА_2 (т.1 а.с.8-11)

Відповідно до пункту 1.1.2, розділу 3 вказаного Договору, кредитні кошти були надані позичальнику для придбання автомобіля VOLKSWAGEN модель PASSAT, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, а зазначений автомобіль був переданий в заставу кредитору на забезпечення виконання кредитних зобов'язань.

За пунктом 1.1.3.1 цього Договору визначено процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 12.90%, проте прописом зазначено ставку в розмірі одинадцять цілих чотири сотих процентів річних.(т.1 а.с.8-9)

Представником відповідачів надано до суду першої інстанції витяг з кредитного рішення № 148126 від 10.09.2007 року на видачу Банком кредиту позичальнику і Графік погашення за кредитним договором № 432/П/27/2007-840, за якими визначена процентна ставка в розмірі 12.90 % річних за користування наданими позичальнику ОСОБА_2 кредитними коштами. Позичальником частково сплачувались кредитні кошти саме за такою ставкою, що свідчить про визнання ним цих умов Договору.(т. 1 а.с. 79-89)

Інших доказів, які б свідчили, що сторони домовились про визначення процентної ставки в розмірі 11.04 % матеріали справи не містять, тому колегія суддів відхилила посилання відповідачів, що розмір кредитної заборгованості має визначатись за ставкою 11.04% і погодилась з розрахунком Банку виконаному за ставкою 12.90 %. (т.1 а.с.94-95 )

За розділом 3.2 цього Договору поруки, ОСОБА_1 зобов'язалась відповідати перед Банком за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань, як солідарний боржник у тому ж об'ємі, що і ОСОБА_2 (т.1 а.с.9-10)

Під час розгляду справи районним судом представником відповідачів ОСОБА_3 заявлено про застосування положень частини 4 ст. 559 ЦК України, як підстави відмови в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_1 про що подано письмову заяву. (т.1 а.с.109-116)

Такі доводи обґрунтовані посиланням апелянта на вимогу Банку від 15 грудня 2008 року про дострокове погашення кредиту і нарахованих відсотків, а також сплати пені відповідно до пункту 4.2.5 Договору № 432/П/27/2007-840 від 12.10.2007 року. До матеріалів справи долучена копія вказаної вимоги. (т.1 а.с.117)

На пропозицію колегії суддів в судовому засіданні заявником також була надана копія вказаної вимоги, її оригінал відсутній, представник Банку заперечував факт надіслання відповідачам вказаної вимоги, що підтверджується журналом та звукозаписом судового засідання. (т.1 а.с.192-193)

Тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 58, ст. 60 ЦПК України, колегія суддів визнала надану копію вищевказаної вимоги від 15 грудня 2008 року неналежним доказом та відхилила доводи апелянта про припинення поруки з підстав пропуску кредитором шестимісячного строку встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, який на думку апелянта мав би рахуватись з 22 грудня 2008 року.

Вказані обставини були встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23.06.2015 року. (т.1 а.с.135-139)

02 листопада 2009 року Банк направив ОСОБА_1 письмову вимогу про погашення заборгованості позичальника у зв'язку з тим, що останній не виконує обов'язків з повернення грошей за договором, із зазначеним позовом Банк звернувся у грудні 2009 року, тому строк позовної давності позивачем не пропущений. (т.1 а.с.3-5, 13-15)

ОСОБА_2 не виконує зобов'язань за кредитним договором № 432/П/27/2007-840 від 12.10.2007 року, має заборгованість, його обов'язок погасити таку заборгованість у розмірі 51 626.96 доларів США, що за курсом НБ України станом на 31 грудня 2014 року становить 814082.61 грн., з яких: 28 400.82 доларів США, що становить 447 839.92 грн. заборгованості за кредитом, 23 226.14 доларів США, що становить 366 242.69 грн. заборгованість за процентами, а також 162 172.03 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання, розрахунки такої заборгованості наведені позивачем у валюті кредиту і зазначені в оскаржуваному рішенні районного суду в гривні на час ухвалення рішення про стягнення заборгованості, передбачені і відповідають змісту укладеного між Банком, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 кредитного договору. Стягнення пені має бути в національній валюті України - гривні. (т.1 а.с.94-95)

Наведені розрахунки обґрунтовані наявними у справі доказами, в межах заявлених позовних вимог, враховано період порушення боржником умов договору, і сплату ним коштів на виконання договору і часткове погашення заборгованості, розрахунок пені виконаний в межах річного строку.

На виконання положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України, колегія суддів забезпечила право апелянта на перегляд обґрунтованості розрахунку заборгованості та за клопотанням представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 призначила судову економічну експертизу проведення якої доручила Київському НДІСЕ МЮ України, особисто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були попереджені про необхідність оплати проведення експертизи про що свідчать журнал, звукозапис судового засідання та телефонограми. Проте за повідомленням експертної установи матеріали повернуті без виконання у зв'язку з несплатою заявником проведення експертизи. (т.1 а.с.189-190, 194-197, 219-227, 233-241) Заяв про застосування положень частини 4 ст. 267 ЦК України до щомісячних платежів ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх представник не заявляли і подані ними до районного суду заяви та заперечення таких доводів не містять.

Тому колегія суддів вирішила справу на підставі наявних у ній доказів і погодилась з розрахунком заборгованості, що виконаний позивачем.

Проте нарахування Банком позичальнику ОСОБА_2 50366.34 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору відповідно до пункту 5.2 Договору колегія суддів визнала безпідставним, враховуючи наступне.

За пунктом 5.2 вищезазначеного Договору, у разі порушення Позичальником вимог п.п. 4.3.1 (забезпечити Банк всіма необхідними документами для здійснення ним дій, передбачених п. 2.1 цього Договору), 4.3.2 (суворо дотримуватись положень цього Договору), 4.3.7 (протягом двох робочих днів повідомляти Банк про зміну адреси, місця роботи, номерів телефонів, прізвища та імені, а також про факти розлучення, одруження, народження дітей та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим Договором, з наданням відповідних документів, що їх підтверджують), 4.3.9 (на вимогу Банку надавати документи, що підтверджують поточний фінансовий стан Позичальника), 4.3.10 (надати додаткове забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором у разі суттєвого погіршення фінансового стану Позичальника, зниження вартості забезпечення за цим Договором) цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту, визначеної у п.1.1 цього Договору, за кожен випадок.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Застосування відповідальності у вигляді сплати 50366.34 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору, що полягає у простроченні погашення заборгованості і несплату грошей на повернення кредиту не може бути визнано обґрунтованим оскільки Банком нараховані 162 172.03 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання. Інших підстав для нарахування штрафу кредитором не зазначено.

Тому в цій частині задоволення позовних вимог Банку, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові.

На підставі ст. 88 ЦПК України районним судом обґрунтовано визначений частковий розподіл судових витрат. (т.1 а.с.6-7)

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року скасувати в частині солідарного стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 50366.34 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра».

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року змінити в частині визначення загальної суми стягнення зменшивши її розмір із 1 026 620 (один мільйон двадцять шість тисяч шістсот двадцять) грн. 98 коп. до 976 254 ( дев'ятсот сімдесят шість тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 64 коп.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

О.Ф.Лапчевська

Л.Д.Махлай

Справа № 22-ц/796/160/2016

Унікальний номер 761/32393/14-ц

Головуючий у першій інстанції - ОсауловА.А.

Доповідач Левенець Б.Б.