Постанова № 58499390, 15.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа № 917/850/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шевляков С.В.

першої третьої особи - не з'явився.

другої третьої особи - не з'явився.

першого відповідача - не з'явився.

другого відповідача - Малявін Б.Ф. (директор); Крат В.І.

третього відповідача - не з'явився.

третьої особи на стороні відповідачів - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 1068 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 02.03.2016 р. у справі № 917/850/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Публічне акціонерне товариство "Астра Банк", м.Київ,

2. Національний банк України, м.Київ,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД", м.Полтава,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-АР", м. Харків,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_4, м. Харків,

про стягнення 1880177,89 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", м. Київ звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просило:

1) стягнути солідарно з ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" та ТОВ "Пульс- АР" заборгованості за генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013 р. 1880177,89 грн., з яких: 1500000,00 грн. заборгованості, 60213,70 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 19849,31 грн. відсотків за кредитом за період з 01.03.2015 р. по 23.03.2015 р., 262356,20 грн. прострочених процентів, 28265,10 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків, 6768,49 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту, 2725,09 грн. - 3% річних від суми прострочених відсотків;

2) стягнути солідарно з ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" та ТОВ "Реноме" заборгованості за генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013 р. 1880177,89 грн., з яких: 1500000,00 грн. - заборгованості, 60213,70 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 19849,31 грн. відсотків за кредитом за період з 01.03.2015 р. по 23.03.2015 р., 262356,20 грн. прострочених процентів, 28265,10 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків, 6768,49 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту, 2725,09 грн. - 3% річних від суми прострочених відсотків.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.03.2016 р. у справі № 917/850/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Безрук Т.М., суддя Бунякіна Г.І., суддя Кульбако М.М.) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-АР" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1500000,00 грн. боргу за кредитом; 282205,45 грн. боргу за відсотками за користування кредитом; 50486,30 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 28265,08 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 6768,49 грн. - 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту; 2725,09 грн. - три проценти річних за несвоєчасну сплату відсотків. Стягнуто солідарно Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1500000,00 грн. боргу за кредитом; 282205,45 грн. боргу за відсотками за користування кредитом; 50486,30 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 28265,08 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 6768,49 грн. - три проценти річних за несвоєчасне повернення кредиту; 2725,09 грн. - три проценти річних за несвоєчасну сплату відсотків. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" у дохід Державного бюджету України 9352,26 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-АР" в дохід Державного бюджету України 9352,26 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" в дохід Державного бюджету України 9352,26 грн. судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач - ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитного траншу в сумі 450000,00 грн., а також не виконав вимогу про дострокове повернення 1050000,00 грн. кредиту. Загальна сума заборгованості за кредитом становить 1500000,00 грн., та загальна сума боргу за відсотками, яка становить 282205,45 грн. При перевірці нарахування пені та річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено облікову ставку НБУ при обчисленні пені за несвоєчасне повернення першого траншу кредиту, а також допущено арифметичні помилки при нарахуванні пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом. Судом встановлено, що сума пені за несвоєчасне повернення першого траншу кредиту становить 50486,30 грн., а сума пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом становить 28265,08 грн. Сума трьох відсотків річних у розмірі 6768,49 грн. позивачем обчислена вірно. Також суд зазначив, що не є порушенням звернення позивача з позовом про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя - ТОВ "Пульс-АР" та окремо з позичальника та поручителя - ТОВ "Реноме". В даному позові позивачем на підставі ст. 58 ГПК України об'єднано вимоги до позичальника та одного поручителя та окремо вимоги до позичальника та іншого поручителя, що не заборонено законодавством, та ін.

Другий відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 02.03.2016 р. та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ Промислово-комерційна-фірма "Варта компані ЛТД", ТОВ "Пульс-АР", та ТОВ "Реноме" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013 р. у розмірі 1880177,89 грн. відмовити, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 4760 від 11.05.2016 р.) просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 27.05.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Астра банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" (позичальник) укладено генеральний кредитний договір № 699004014346010-1 зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами до договору, які є невід'ємною частиною Генерального кредитного договору (далі - кредитний договір); (т.1, а.с.14-18).

Згідно з п. 1.1. кредитного договору, кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, а позичальник зобов'язався повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені цим договором та договорами про внесення змін та доповнень до цього договору. Надання суми кредиту в межах кредитної лінії здійснюється частинами - кредитними траншами в порядку та на умовах, визначених в договорах про внесення змін та доповнень до цього договору.

На момент укладення договору розмір кредитного ліміту становить 1500000,00 грн.

Відповідно до п.1.4. кредитного договору, моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів на рахунки, визначені в п. 2.1.цього договору.

Згідно з п. 1.2. кредитного договору, кредитний ліміт переглядається кредитором в строки та в порядку, що передбачені цим договором та договорами про внесення змін та доповнень до нього.

Згідно з п. 1.3. кредитного договору, строк кредиту з 27 травня 2013 року по 26 травня 2016 року включно.

Згідно з п. 1.6., 1.6.1 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти - щомісячно, із розрахунку 21,0 % процентів річних.

Відповідно до п. 2.4. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.6.1. кредитного договору здійснюється з дня надання кредиту, згідно з п. 2.1. кредитного договору, до моменту повернення кредиту, щомісячно, в останній робочий день кожного місяця та в день повного повернення кредиту, за звітний календарний місяць, за фактичну кількість днів користування кредитом. При розрахунку процентів день надання кредиту включається до розрахунку, а день повернення кредиту - не включається. При розрахунку процентів приймається фактична кількість днів у місяці, фактична кількість днів у році для кредитів в національній валюті та 360 днів у році для кредитів і іноземній валюті. Якщо день нарахування процентів є неробочим, проценти нарахування процентів є неробочим, проценти нараховуються в попередній робочий день.

Позичальник сплачує проценти у валюті кредиту в період з 1 по 10 (включно) число кожного місяця, наступного за звітним та в день повного повернення кредиту. Сплата процентів здійснюється шляхом договірного списання кредитором суми нарахованих процентів з поточного рахунку позичальника.

За договором про внесення змін та доповнень № 1 від 27.05.2013 р. до Генерального кредитного договору сторони домовилися про наступне:

- кредитор надає позичальнику в рамках кредитної лінії відновлювальний кредитний транш у розмірі 450000,00 грн. (п. 1 договору);

- строк кредитного траншу - з 27.05.2013 р. по 25.04.2014 р. включно. Наступний робочий день, що слідує за днем, який є останнім днем строку кредиту, встановлений в абзаці першому цього пункту договору, вважається днем початку періоду прострочення по поверненню кредитних коштів з наслідками, передбаченими законодавством України та цим договором (п.2 договору);.

- всі інші умови генерального кредитного договору залишаються без змін (п. 3 договору); (т. 1, а. с. 17 - на звороті).

За договором про внесення змін та доповнень № 2 від 27.05.2013 р. до генерального кредитного договору сторони домовилися про наступне:

- кредитор надає позичальнику в рамках кредитної лінії відновлювальний кредитний транш у розмірі 1050000,00 грн. (п. 1 договору);

- строк кредитного траншу - з 27.05.2013 р. по 26.05.2016 р. включно. Наступний робочий день, що слідує за днем, який є останнім днем строку кредиту, встановлений в абзаці першому цього пункту договору, вважається днем початку періоду прострочення по поверненню кредитних коштів з наслідками, передбаченими законодавством України та цим договором (п. 2 договору);

- всі інші умови генерального кредитного договору залишаються без змін (п. 3 договору); (т. 1, а. с. 18).

27.05.2013 р. між ПАТ "Астра банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Реноме" (поручителем) та ТОВ "Промислово - комерційна фірма "Варта Компані ЛТД" (позичальник) укладений договір поруки № 699004014346010-1/П2 (далі - Договір поруки -1; т. 1 а. с. 19-20).

27.05.2013 р. між ПАТ "Астра банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Пульс-Ар" (поручителем) та ТОВ "Промислово - комерційна фірма "Варта Компані ЛТД" (позичальник) укладений договір поруки № 699004014346010-1/П3 (далі - договір поруки - 2; т. 1 а. с. 21-22).

За тотожними умовами зазначених договорів:

- поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням позичальника, які виникають з умов Генерального кредитного договору № 699004014346010-1 від 27.05.2013 р. з усіма змінами та доповненнями до нього, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит в розмірі 1500000,00 грн., а позичальник зобов'язався перед Банком повернути кредитні кошти, шляхом сплати суми кредиту (частини кредиту), згідно з графіком погашення суми кредиту до кредитного договору, та щомісячної сплати процентів в розмірі 21,0 % річних, комісій, а також штрафів та пені, в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором. Строк остаточного виконання зобов'язань за кредитним договором - не пізніше 26.05.2016 р. (п. 1.2. договорів поруки);

- поручитель відповідає перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, в обсязі визначеному у п. 1.2 цього договору, в тому числі й в разі пред'явлення банком вимоги до позичальника достроково виконати зобов'язання за Кредитним договором згідно його умов (п.1.4. договорів поруки);

- у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком нарівні з позичальником за Кредитним договором. Банк має право вимагати виконання зобов'язань за Кредитним договором як від позичальника, так і від поручителя, так і від них обох одночасно. Банк, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від іншого солідарного боржника (п. 2.1. договорів поруки);

- порука припиняється зокрема у випадку, якщо Банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя, а також в інших випадках, передбачених законодавством (п. 5.2. договорів поруки).

27.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (продавцем) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупем) укладений договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - договір купівлі-продажу); (т. 1, а. с. 63-64).

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу, продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцеві, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

"Права вимоги" означає всі права (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договором забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальником та/бо особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення (п. 1 Договір купівлі-продажу).

"Кредитний договір" означає кожний договір про надання кредиту у будь-якій формі між позичальником та продавцем у якості кредитора, які зазначені у додатку І (Перелік договорів та купівельна ціна), разом із усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до нього (п.1 Договір купівлі-продажу).

Згідно з п. 2.3 Договору купівлі-продажу, права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Відповідно до договору про внесення змін № 1 від 19.12.2013 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги сторони узгодили, що договір застави, договір поруки, іпотечний договір з доповненнями, додатковими договорами та додатками до них, зазначені в актах приймання-передачі Прав вимоги (т. 1, а. с. 65-70).

В додаток І (Перелік договорів та купівельна ціна) до договору купівлі-продажу прав вимоги сторони включили кредитний договір № 699004014346010-1 від 27.05.2013 р., укладений між ПАТ "Астра Банк та ТОВ "Варта компані ЛТД" з основною сумою кредиту 1500000,00 грн. (т. 1 а. с. 66-68).

02.12.2013 р. ПАТ "Астра Банк" передав право вимоги за генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013 р. до ПАТ "Дельта банк", що підтверджується актом приймання - передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги та додатком до цього акту (т. 1 а. с. 69-70).

На виконання кредитного договору та договорів про внесення змін ПАТ "Астра Банк" надав відповідачу - ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" кредитні кошти на загальну суму 1500000,00 грн., у тому числі за кредитним траншем від 28.05.2013 р. на суму 450000,00 грн. та за кредитним траншем від 28.05.2013 р. на суму 1050000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 124632 від 28.05.2013 р., № 124636 від 28.05.2013 р., випискою банку з рахунку обліку кредиту за період 27.05.2013 р. - 02.12.2013 р. (т. 1 а. с. 36-37, 38-41).

За умовами п. 2 договору про внесення змін та доповнень № 1 від 27.05.2013 р. позичальник зобов'язався повернути кредитний транш в розмірі 450000,00 грн. у строк до 25.04.2014 р., але транш позичальник не повернув.

Згідно з п. 3.3.5. кредитного договору, кредитор має право зменшити кредитний ліміт або достроково вимагати повернення суми заборгованості за цим договором (кредиту, процентів за кредитом, комісії, можливих штрафних санкцій) в разі порушення позичальником умов кредитного договору.

Відповідно до п. 6.4., 6.4.1. кредитного договору кредитор має безумовне право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також вимагати відшкодування збитків завданих кредитору, а позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити належні проценти, комісії та можливі штрафні санкції у випадку, зокрема порушення позичальником строків повернення кредиту та/або сплати процентів та/або комісій.

Згідно з п. 6.5. кредитного договору вимога про дострокове повернення кредиту згідно з п. 6.4. кредитного договору направляється позичальнику та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) днів з дати її направлення.

Позичальник - ТОВ "Варта компані ЛТД" не повернув у встановлений строк кредитні кошти у сумі 450000,00 грн. та допустив прострочення зі сплати процентів, позивач - ПАТ "Дельта банк" направив відповідачу - ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" та поручителям - ТОВ "Реноме" і ТОВ "Пульс-Ар" повідомлення - вимоги від 08.12.2014 р. № 18.2.-769, № 18.2.-770, № 18.2.-771, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення від 09.12.2014 р., копіями поштових квитанцій № 1317, 1316, 1315 від 09.12.2014 р., поштовими описами вкладення у цінний лист від 09.12.2014 р. (т. 1 а. с. 23-35).

В повідомленнях - вимогах позивач повідомив позичальника та поручителів (відповідачів) про відступлення права вимоги первісним кредитором - ПАТ "Астра банк" новому кредитору - ПАТ "Дельта Банк" за генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013 р., укладеним між ВАТ "Астра банк" та ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД", а також заявив вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, що виникла станом на 11.11.2014 р. у розмірі 1726992,78 грн. (складається з заборгованості за кредитом та заборгованості з процентами, заборгованості пені).

Проте, відповідачі оплати зазначеної заборгованості не здійснили.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач - ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитного траншу в сумі 450000,00 грн., а також не виконав вимогу про дострокове повернення 1050000,00 грн. кредиту. Загальна сума заборгованості за кредитом становить 1500000,00 грн., та загальна сума боргу за відсотками, становить 282205,45 грн. При перевірці нарахування пені та річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено облікову ставку НБУ при обчисленні пені за несвоєчасне повернення першого траншу кредиту, а також допущено арифметичні помилки при нарахуванні пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом. Судом встановлено, що сума пені за несвоєчасне повернення першого траншу кредиту становить 50486,30 грн., а сума пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом становить 28265,08 грн. Сума трьох відсотків річних у розмірі 6768,49 грн. позивачем обчислена вірно. Також суд зазначив, що не є порушенням звернення позивача з позовом про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя - ТОВ "Пульс-АР" та окремо з позичальника та поручителя - ТОВ "Реноме". В даному позові позивачем на підставі ст. 58 ГПК України об'єднано вимоги до позичальника та одного поручителя та окремо вимоги до позичальника та іншого поручителя, що не заборонено законодавством, та ін.

Проте, викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не повністю надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення у певній частині.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Як зазначалося вище п. 1.6 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку 21,0% річних. Позичальник сплачує проценти у валюті кредиту в період з 1 по 10 (включно) число кожного місяця, наступного за звітнім та в день повного повернення кредиту (пункт 2.4 договору).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 1, 2 (в редакції договору про внесення змін та доповнень №1 від 27.05.2013 р.) передбачено, що кредитор надає позичальнику в рамках відкритої згідно з генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013 р. відновлюваної кредитної лінії відновлювальний кредитний транш в розмірі 450000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені Генеральним кредитним договором та цим договором. Надання кредиту здійснюється в порядку, визначеному в Генеральному кредитному договорі. Строк кредитного траншу - з 27.05.2013 р. по 25.04.2014 р. включно.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного Кодексу України)

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, ПАТ "Астра Банк" свої зобов'язання за кредитним договором з урахування додаткових угод виконало в повному обсязі, а саме, надало позичальникові грошові кошти.

Проте, позичальник (відповідач-1 у справі) свої зобов'язання за кредитним договором, з урахуванням додаткових договорів до нього, належним чином не виконав, у зв'язку з чим у позичальника утворилась прострочена заборгованість за кредитом та за процентами.

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні на обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Інших обмежень права кредитора на укладення договору уступки вимог законодавство не містить.

Відповідно до п. 3 ст. 656 ЦК України, між ПАТ "Астра Банк", як продавцем та ПАТ "Дельта Банк", як покупцем 27.09.2013 р. укладено договір купівлі-продажу прав вимоги.

02.12.2013 р. ПАТ "Астра Банк" передав право вимоги за генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013 р. до ПАТ "Дельта банк", що підтверджується актом приймання - передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги та додатком до цього акту (т. 1 а. с. 69-70).

Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу прав вимоги передбачено, що продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцеві, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Отже, наведене свідчить про передачу позивачеві в тому числі і права стягнення кредиту за умов договору.

Як зазначено вище, позичальник ТОВ "Варта компані ЛТД" не повернув у встановлений строк кредитні кошти у сумі 450000,00 грн. та допустив прострочення зі сплати процентів, позивач - ПАТ "Дельта банк" направив відповідачу - ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" та поручителям - ТОВ "Реноме" і ТОВ "Пульс-Ар" повідомлення-вимоги від 08.12.2014 р. № 18.2.-769, № 18.2.-770, № 18.2.-771.

В цих повідомленнях-вимогах позивач повідомив позичальника та поручителів (відповідачів) про відступлення права вимоги первісним кредитором - ПАТ "Астра банк" новому кредитору - ПАТ "Дельта Банк" за генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013 р., укладеним між ВАТ "Астра банк" та ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД", а також заявив вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, що виникла станом на 11.11.2014 р. у розмірі 1726992,78 грн. (складається з заборгованості за кредитом та заборгованості з процентами, заборгованості пені).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, належним виконанням зобов'язання є виконання зобов'язань, з додержанням вимог і принципів виконання зобов'язання встановлених умовами договору та приписами чинного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів в порядку передбаченому статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про здійснення відповідачем належного виконання умов кредитного договору щодо повної сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитними коштами у встановленому порядку та розмірі.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом у розмірі 1500000,00 грн. та 282205,45 грн. процентів за користування кредитом та прострочених відсотків в розмірі 6768,49 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного Кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Така позиція узгоджується з викладеним у п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р.

Пунктом 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. також передбачено, що сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абз. 3 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 231 Господарського Кодекс України).

Умовами договору, а саме п. 5.1 кредитного договору встановлено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами, та/або комісіями позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту на суму 60213,70 грн., а також пені за несвоєчасне повернення відсотків на суму 28265,10 грн.

Колегія суддів здійснивши перевірку заявленої до стягнення неустойки, враховуючи період прострочення сплати кредитного траншу, відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, вважає правомірним нарахування цих сум та стягнення з відповідача-1 пені за несвоєчасне повернення кредиту на суму 50486,30 грн., а також пені за несвоєчасне повернення відсотків на суму 28265,08 грн., що відповідає висновкам суду першої інстанції.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до статті 78 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року (Віденської конвенції), до якої Україна приєдналася відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 7978-ХІ від 23.08.1989 року, та яка набула чинності 01.02.1991 року, встановлено, що "якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків, які можуть бути стягнуті на підставі статті 74".

При цьому, відповідно до ст. 74 цієї Конвенції "збитки за порушення договору однією із сторін становлять суму, що дорівнює тій шкоді, включаючи упущену вигоду, якої зазнала інша сторона внаслідок порушення договору. Такі збитки не можуть перевищувати шкоди, яку сторона, що порушила договір, передбачала чи повинна була передбачати в момент укладення договору як можливий наслідок його порушення, враховуючи обставини, про які вона в той час знала чи повинна була знати".

Таким чином, проценти річних, за змістом Віденської конвенції, не є мірою відповідальності і являють собою винагороду кредитору за користування боржником коштами, що мали б бути сплачені кредитору. Проценти річних не виконують компенсаційної функції (як штрафні санкції, на що зверталася увага вище), а їх застосування ґрунтується на презумпції того, що гроші, за своєю суттю, мають властивості природного приросту, а тому боржник, який вчасно не сплачує належні кошти, повинен передати кредитору і такий приріст, який кредитором був би отриманий за умови вчасного платежу.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Розглядаючи вимоги про стягнення річних, суд попередньої інстанцій дослідив наданий позивачем розрахунок суми, встановив вірний період за який зазначена сума повинна нараховуватись, що є беззаперечним дотриманням судом першої інстанції вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором укладені наступні договори поруки:

- договір поруки № 699004014346010-1/П2 від 27.05.2013 р., укладений між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Реноме" (поручитель) ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" (позичальник).

- договір поруки № 699004014346010-1/П3 від 27.05.2013 р., укладений між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Пульс-АР" (поручитель) ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" (позичальник).

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач 08.12.2014 р. надсилав на адресу позичальника та поручителів вимоги (№ 18.2-769, № 18.2-770, № 18.2-771) щодо погашення заборгованості та дострокове виконання порушених зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки відповідно. Проте, вимоги залишені без задоволення.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст. 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виключно в межах строку, передбаченого у частині 4 статті 559 ЦК України.

За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є присічним, що принципово впливає на вирішення ряду питань: його закінчення є підставою для припинення поруки; у випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у статтею 263, 264, ч. 5 статті 267 ЦК України; встановивши факт закінчення строку, суд відмовляє кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя, що припинилося у зв'язку з його спливом.

Зі змісту ст. 559 ЦК України випливає, що в першу чергу сторони мають право самостійно в договорі поруки визначати строк для заявлення вимог до поручителя. За відсутності відповідної договірної умови слід застосовувати строки, передбачені у частині 4 статті 559 ЦК України. Законний строк може бути різної тривалості: 6 місяців - для зобов'язань з визначеним строком виконання та 1 рік - для зобов'язань, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, з аналізу частини 4 статті 559 ЦК України, вбачається, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Як зазначено вище, у пунктах 1 та 2 договору про внесення змін та доповнень № 1 до генерального кредитного договору від 27.05.2013 р. передбачено, що кредитний транш у розмірі 450000,00 грн. надавався строком з 27.05.2013 р. по 25.04.2014 року включно.

Згідно з п. 5.1., 5.2. договору поруки від 27.05.2013 р. передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання усіма сторонами та втрачає свою дію з моменту повного виконання позичальником забезпеченого ним зобов'язання за кредитним договором, в тому числі зобов'язань по сплаті неустойки та відшкодування збитків та/або належного виконання поручителем зобов'язань за цим договором. Порука припиняється також у випадках, якщо банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя, а також в інших випадках передбачених законодавством.

Пунктом 4.2 договору поруки передбачено, що моментом виникнення зобов'язання поручителя погасити заборгованість позичальника, рахується день, наступний за днем, коли повинен був бути погашений кредит (частина кредиту), та/або проценти, та/або комісії за кредитним договором.

Таким чином, наведені умови договору поруки про його чинність до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК України); поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, зокрема, лише від поручителів, які солідарно відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (постанова Верховного Суду України від 19.12.2011 р. у справі № 6-84цс11).

Проте, виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування самого зобов'язання поруки, варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами зазначеного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право (позиція Верховного суду України від 07.10.2010 р. "Про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)", ухвала ВСУ від 07.10.2009 р. у справі № 6-6486св09, постанова ВГСУ № 11/024-07/14 від 29.01.2009 р.).

Отже, договір поруки припиняється у зв'язку із закінченням строку, який надається кредитору для пред'явлення вимоги поручителю. Зазначений строк може бути передбачений в договорі (договірний строк) або визначений в законі (законний строк).

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки розуміється, як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (ст. 61, 64 ГПК України, ст. 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, застосоване в ч. 4 ст. 559 ЦК України поняття "строк чинності поруки" розглядається однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Умовами кредитного договору, з урахуванням змін та доповнень № 1, зобов'язання за яким забезпечено порукою встановлено, що строк повернення першого кредитного траншу є 25.04.2014 р.

За таких обставин, у банку виникло право пред'явити вимоги до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту в розмірі 450000,00 грн., починаючи з 25.04.2014 р., протягом наступних шести місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 252 ЦК України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Враховуючи, що порука це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців), який установили сторони в договорі. Тому, навіть якщо в межах строку дії поруки було пред'явлено претензію і поручитель не виконав указаних у ній вимог, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від: 17.09.2014 р. у справах № 6-6цс14, № 6-53цс14; 17.02.2016 р. у справі № 6-1844цс15.

Як вбачається з матеріалів справи. 08.12.2014 р. на адресу відповідачів-поручителів направлені повідомлення вимоги про дострокове погашення загальної суми заборгованості в розмірі 1726992,78 грн.

Позов до позичальника та поручителів поданий до господарського суду Полтавської області 16.04.2015 р, про що свідчить штемпель органу зв'язку на поштовому конверті.

Отже, Банк скористався своїм правом щодо пред'явлення вимог до поручителів в частині щодо стягнення першого траншу кредиту у розмірі 450000,00 грн. поза межами, встановленого ст. 559 ЦК України, 6-ти місячного строку для пред'явлення вимоги.

Термін "порука", застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

При цьому, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Аналізуючи обставини справи, враховуючи умови встановлені контрагентами в договорі поруки та кредитному договорі, колегія суддів доходить до висновку, що зобов'язання за договором поруки в частині повернення першого траншу 450000,00 грн. та відповідних нарахувань відсотків і санкцій є припиненими на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

За таких обстави, колегія суддів вважає, що рішення в частині стягнення заборгованості в сумі 564052,00 грн. з поручителів - другого та третього відповідачів в солідарному порядку підлягає скасуванню, а позов у цій частині не підлягає задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги ґрунтуються на договорі, змінах до нього додатковою угодою № 2, відповідно до яких строк погашення другого кредитного траншу у розмірі 1050000,00 грн. встановлений до 25.03.2016 р.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи, що позичальник вчасно не здійснив погашення другого кредитного траншу, Банк звернувся до останнього з претензією від 08.12.2014 р. про дострокове погашення, у зв'язку з чим перебіг нового строку почався з 09.12.2014 р. А отже, враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 16.04.2015 р. шестимісячний строк для пред'явлення вимоги про повернення другого траншу у розмірі 1050000,00 грн. з відповідними нарахуваннями відсотків та санкцій не сплинув.

У зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позов у цій частині.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 02.03.2016 р. у справі № 917/850/15 прийняте у зазначеній частині при не належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для його часткового скасування, та відповідно - задоволення апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Пульс-АР".

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 2, 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 02.03.2016 р. у справі № 917/850/15 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-АР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" 564052,00 грн. заборгованості скасувати та в цій частині в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.