Постанова № 58499338, 21.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р. Справа№ 911/72/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Озарків І.Д. довіреність № 01-01/16 від 12.01.16

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Київської області від 10 березня 2016 року

у справі №911/72/16 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Підприємства "Васильківський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Васильківський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні майном (а.с. 3-4).

Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/72/16 від 10 березня 2016 року позов задоволено повністю (а.с. 99-105).

07 квітня 2016 року ФОП ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 10 березня 2016 року у справі №911/72/16 (а.с. 112-114).

20 квітня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 № б/н від 07 квітня 2016 року на рішення Господарського суду Київської області від 10 березня 2016 року у справі №911/72/16 повернуто без розгляду на підставі п. 3, ч. 1 ст. 97 ГПК України, у зв'язку із неподанням документів, що підтверджують оплату судового збору у встановленому розмірі (а.с.110-111).

28 квітня 2016 року ФОП ОСОБА_3 повторно звернувся з апеляційною скаргою № б/н від 07 квітня 2016 року на рішення Господарського суду Київської області від 10 березня 2016 року у справі №911/72/16 (а.с. 112-114).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2016 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Київської області у справі №911/72/16 від 10 березня 2016 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В.

23 травня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Київської області від 10 березня 2016 року у справі №911/72/16 прийнято до провадження колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г., справу призначено до розгляду на 14 червня 2016 року.

14 червня 2016 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

14 червня 2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 21 червня 2016 року.

21 червня 2016 року від представника відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

У судовому засіданні 21 червня 2016 року представник Підприємства "Васильківський ринок" надав суду пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував.

Представник ФОП ОСОБА_3 у судове засідання 21 червня 2016 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується судовою розпискою про оголошення перерви (а.с. 180).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 21 червня 2016 року було розглянуто клопотання відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Статтею 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р."Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, що підлягають оцінці судом в порядку, передбаченому нормами процесуального кодексу (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що питання, поставлені відповідачем перед експертом не потребують спеціальних знань, а є питанням оцінки доказів, судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

12 липня 2000 року на підставі рішення Васильківської міської ради народних депутатів Київської області від 20.06.2000р. №139 Васильківському ринку Київської облспоживспілки смт. Калинівка, вул.. Леніна, 33-Б, видано Державний акт серії НОМЕР_1 на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,242 га. під існуючий ринок по АДРЕСА_2 (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1.1 Статуту підприємство "Васильківський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації, затвердженого постановою Київської регіональної спілки споживчої кооперації за №59 від 27.09.2005 р., вказане підприємство є правонаступником Васильківського ринку Київської облспоживспілки (а.с. 38-49).

Зазначене також підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2011 р. у справі №6/082-11, яким визнано недійсним п. 1 рішення Ваксильківської міської ради Київської області № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011 р. "Про припинення права постійного користування Васильківського ринку Київської облспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га по АДРЕСА_2 та скасування державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1" (а.с. 56-63).

Крім того, постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2011 р. у справі № 2а-6521/2011р. задоволено адміністративний позов Васильківського міжрайпрокурора до Васильківської міської ради, визнано протиправним та скасовано рішення Васильківської міської ради № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011 р. "Про припинення права постійного користування Васильківського ринку Київської облспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га по АДРЕСА_2 та скасування державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1" (а.с. 64-65).

Отже, Державний акт на право постійного землекористування, серія НОМЕР_1, виданий Васильківському ринку Київської облспоживспілки у постійне користування, розміром 2,242 га. під існуючий ринок по АДРЕСА_2 на підставі рішення Васильківської міської Ради народних депутатів від 20.06.2000р. № 139 поширює свою дію на позивача у даній справі.

Відповідно до Договору оренди цілісного майнового комплексу №26 від 29 грудня 2014 року, який укладено між Київською регіональною спілкою споживчої кооперації (за договором - орендодавець) та підприємством "Васильківський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації (за договором - орендар) позивач прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс, який належить Київській регіональній спілці споживчої кооперації на праві власності та розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-13).

На виконання умов Договору №26 від 29 грудня 2014 року між Київською регіональною спілкою споживчої кооперації та підприємством "Васильківський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації підписано акт приймання-передачі основних засобів, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування основні засоби за переліком, зазначеним у вказаному акті, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14-15).

Відповідно до умов Додаткової угоди №03 до вказаного договору, сторони погодили внести зміни до пункту 6.1 Договору, а саме, даний договір набирає чинності з 01 січня 2015 року та діє до 31 грудня 2016 року (а.с. 29).

Як вбачається з акта від 12 листопада 2015 року, комісією у складі: директора підприємства "Васильківський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації Михайлюка Г.В., заступника директора Маркова В.М., бухгалтера Шелест Л.І. та контролера ОСОБА_7 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2, на торгівельному місці ринку НОМЕР_2 (площею 10 кв.м.) та на торгівельному місці ринку НОМЕР_3 (площею 10 кв.м.) розміщені споруди, які належать ФОП ОСОБА_3 (а.с. 16).

Предметом позову у даній справі є вимога про усунення перешкод підприємству "Васильківський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації у користуванні земельною ділянкою та цілісним майновим комплексом Васильківського ринку за адресою: АДРЕСА_2, шляхом знесення споруд, що знаходяться на торгівельних місцях НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Частиною 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до наведених норм негаторним є позов власника, спрямований на захист його права власності від таких порушень, які не пов'язані з позбавленням власника володіння річчю, але перешкоджають йому реалізовувати своє право. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав (користування, розпорядження) і відшкодовування завданих порушенням збитків. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Як вбачається з Державного акта на право постійного землекористування, серія НОМЕР_1, останній виданий Васильківському ринку Київської облспоживспілки у постійне користування, розміром 2,242 га. під існуючий ринок по АДРЕСА_2.

Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства визначено Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105 (далі за текстом - Правила).

Пунктом 2 розділу 1 цих Правил передбачено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок). Згідно з пунктом 13 вказаних Правил торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції з прилавків, столів, транспортних засобів, причепів, візків, у тому числі ручних, у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Згідно з пунктом 20 вказаних Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ (відповідну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 3-113гс11).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Проте, всупереч вказаному, між позивачем та відповідачем відсутній договір оренди (найму) торгівельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3, отже, використанням вказаних торгівельних місць відповідачем порушується право позивача, як власника земельної ділянки та орендаря цілісного майнового комплексу, у користуванні і розпорядженні вказаним майном.

Доводи відповідача про те, що він законно використовував торгівельне місце розміром 20 м.кв., розташоване за адресою, АДРЕСА_2, що підтверджується договором №14 від 1 жовтня 2007 року про закріплення торгівельного місця і надання послуг за його користування на Васильківському ринку(а.с. 69-70), є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 7.1 вказаного договору строк його дії встановлено по 31.10.2008 р.

Пунктом 7.3 вказаного договору передбачено, що після закінчення строку дії договору підприємець має переважне право поновлення його на новий строк.

Доказів укладення іншої цивільно-правової угоди між позивачем та відповідачем останнім ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції надано не було, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем було порушено право позивача на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою, АДРЕСА_2.

Також, відповідачем подано договір від 22 липня 2007 року №24/06/07 на виготовлення торгівельної палатки на ринку м. Васильків Київської області, який укладено між ПП "Михсер" та відповідачем, відповідно до умов якого ПП "Михсер" взяло на себе зобов'язання виготовити для відповідача 4 торгівельні палатки на торгівельному місці, що находиться за адресою, АДРЕСА_2. (а.с. 73).

Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, вказаний договір не може підтвердити правомірність використання відповідачем торгівельних майданчиків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на земельній ділянці позивача, починаючи з 1 листопада 2008 року, оскільки вказаним договором не врегульовано питання щодо оренди торгівельних майданчиків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 та сторонами цього договору не є ані позивач (як власник земельної ділянки), ані власник цілісного майнового комплексу, який розміщено на спірній земельній ділянці.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно п. 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.20011 № 244, підставою для розміщення тимчасової споруди (ТС) є паспорт прив'язки ТС.

Відповідач, як на підставу для зайняття вказаних торгівельних майданчиків посилається на наявність рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради від 26.01.2016 р. № 26 "Про дозвіл ФОП ОСОБА_3 на виготовлення паспорту прив'язки тимчасової споруди по АДРЕСА_2" (а.с. 74)

Також, разом з апеляційною скаргою відповідачем подано Паспорт прив'язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_2 (центральний васильківський ринок) місце № 198.

Проте, як вбачається з титульної сторінки вказаного документу, його було погоджено начальником відділу містобудування та архітектури 22.03.2016 р., тобто вже після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, та лише при умові відведення земельної ділянки (а.с. 137).

Отже, вказаний документ не спростовує існування порушеного права позивача станом на момент прийняття судом першої інстанції рішення.

Крім того, постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.03.2012 р. у справі № 2а-224/2012р. визнано незаконною бездіяльність відділу Держкомзему у м. Василькові по не розгляду клопотання Васильківського ринку Київської регіонспоживспілки від 03.06.2011 р. та зобов'язано відділ Держкомзему у м. Василькові присвоїти кадастровий номер земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні Васильківського ринку Київської регіональної спілки споживчої кооперації на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія 1-НОМЕР_1 (а.с. 66).

Отже, оскільки вказаною постановою визнано незаконною бездіяльність відділу Держкомзему у м. Василькові, проте станом на час розгляду справи господарським судом, вказаний орган дій, які його було зобов'язано здійснити постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.03.2012 р. у справі № 2а-224/2012р. не вчинив посилання апелянта на те, що у кадастровій карті, відсутні відомості щодо земельної ділянки площею 2,242 га по АДРЕСА_2 у м. Василькові є безпідставними.

Пунктом 16 Правил передбачено, що продавець повинен мати при собі: документи про сплату ринкового збору та послуг ринку; належним чином оформлену особисту медичну книжку в разі продажу продовольчих товарів (для суб'єктів підприємницької діяльності); копії документів, що підтверджують якість та безпеку продукції та товарів; у разі реалізації тропічних плодів - копії документів, що підтверджують їх походження та проходження фітосанітарного контролю; висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку в разі продажу продуктів тваринного і рослинного походження. У разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що документ що посвідчує сплату за обслуговування торгівельним місцем не є тотожним документу що посвідчує сплату орендної плати, розмір якої має бути встановлено лише у відповідній угоді, укладеній між продавцем та адміністрацією ринку. А тому є безпідставними посилання відповідача на надані на підтвердження сплати послуги ринку фіскальних чеків про сплату готівкою за обслуговування торгового місця послугами ринку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем чиняться перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою та цілісним майновим комплексом, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, колегія суддів визнає вірними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на сплив строку позовної давності з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки вказаний позов є негаторним, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки, правопорушення є таким, що триває у часі. Відтак, негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує саме правопорушення.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що апелянт не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду Київської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду Київської області від 10 березня 2016 року у справі №911/72/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Київської області від 10 березня 2016 року у справі №911/72/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Київської області від 10 березня 2016 року у справі №911/72/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10 березня 2016 року у справі №911/72/16 залишити без змін.

3. Справу №911/72/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова