Постанова № 58499048, 21.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р. Справа№ 925/1888/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

за участю представників:

Від позивача: Шляпін О.Ю. - представник за довіреністю.

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 24.12.2015 року

про вжиття заходів до забезпечення позову

по справі № 925/1888/15 (суддя: Грачов В.М.)

за позовом Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Мостирище

до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області

про стягнення 68 679,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго" Публічного акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного прапора машинобудівний завод" звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області про стягнення 68 679,28 грн., з яких 47 098,83 грн. основного боргу, 19,97 грн. пені, 3 296,92 грн. штрафу, 17 229,56 грн. інфляційних втрат, 1 034 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.12.2015 року задоволено заяву позивача про заміну сторони, позивача - Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" Публічного акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного прапора машинобудівний завод" на його правонаступника - Комінальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище.

24.12.2015 року позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах розміру суми позовних вимог та судових витрат.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Мостирище посилається на неможливість виконання можливого рішення суду про стягнення спірних грошових коштів внаслідок ухилення відповідача від добровільного виконання свого зобов'язання і припинення юридичної особи відповідача шляхом його ліквідації.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2015 року у справі № 925/1888/15 заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено та накладено арешт на грошові кошти, що належать Управлінню державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області, ідентифікаційний код юридичної особи 08681904, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21, які обліковуються на рахунку № 31116149700001, отримувач коштів ГУК у Черкаській області/Черкаська обл./21081300, код отримувача за ЄДРПОУ 37930566, банк отримувача ГУ ДКСУ у Черкаській області, код банку отримувача МФО 854018; на рахунку № 35216001002709, отримувач коштів отримувач коштів ГУК у Черкаській області/Черкаська обл./21081300, код отримувача за ЄДРПОУ 37930566, банк отримувача ГУ ДКСУ у Черкаській області, код банку отримувача МФО 854018 у межах розміру суми позовних вимог та судових витрат, а саме 70057 грн. 28 коп.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом Черкаської області справи № 925/1888/15.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Відповідач до суду апеляційної інстанції не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю. За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову, враховуючи наступне.

Згідно з п.10 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

За приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України суд вправі забезпечити позов також забороною іншим особам вчинять дії, що стосуються предмета спору.

З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

У вирішенні питання про забезпечення позову визначальною є оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії № 23-к від 06.06.2014 року, 47 098 грн. 83 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, 19 грн. 97 коп. пені, 3296 грн. 92 коп. штрафу, 17229 грн. 56 коп. інфляційних втрат, 1034 грн. 3 % річних, що разом складає 68679 грн. 28 коп., та відшкодування судових витрат.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована неможливістю виконання можливого рішення суду про стягнення спірних грошових коштів внаслідок ухилення відповідача від добровільного виконання свого зобов'язання і припинення юридичної особи відповідача шляхом його ліквідації.

Судовою колегією встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.12.2015 року позов задоволено повністю, а саме стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області на користь комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище 47098 грн. 83 коп. основного боргу, 19 грн. 97 коп. пені, 3296 грн. 92 коп. штрафу, 17229 грн. 56 коп. інфляційних втрат, 1034 грн. 3 % річних, 1378 грн. судових витрат.

Отже, враховуючи норми ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що невжиття заходів для забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду про задоволення позову про стягнення спірних грошових сум, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах розміру суми позовних вимог та судових витрат.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом Черкаської області справи № 925/1888/15, враховуючи наступне.

Відповідно до частин другої та третьої статті 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Держаної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Згідно з інформаційними листами Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (Із змінами і доповненнями, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 8 квітня 2008 року N 01-8/218 ) (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (Із змінами і доповненнями, внесеними інформаційними листами Вищого господарського суду України від 10 грудня 2007 року N 01-8/963, від 21 квітня 2008 року N 01-8/241) (пункт 15), , до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

В листі Вищого господарського суду від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (Із змінами і доповненнями, внесеними інформаційними листами Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2008 року N 01-8/622, від 2 квітня 2009 року N 01-08/195, від 29 червня 2010 року N 01-08/369 ) роз'яснено, що Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, підпунктом 3.9.1 підпункту 3.9 пункту З постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судовою колегією встановлено, що Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, оскільки на її адресу, зазначену у договорі купівлі-продажу теплової енергії № 23-к від 06.06.2014 року, була надіслана ухвала від 30.11.2015 року про порушення провадження у справі, що підтверджується відповідною відміткою на ухвалі та поштовим поверненням (а.с. 84-86).

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу про забезпечення позову слід залишити без змін.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем було подано клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року відстрочено Управлінню Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 24.12.2015 року у справі №925/1888/15 до 04.05.2016 року.

Матеріали справи свідчать про те, що апелянтом було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 200,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН635875 від 31.03.2016 року.

Однак, вказана квитанція була врахована Київським апеляційним господарським судом при винесенні постанови у даній справі від 21.06.2016 року за апеляційною скаргою Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаській області від 24.12.2015 року.

Згідно з Законом України № 484-VIII від 22.05.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» з 1 вересня 2015 року змінено ставки судового збору в господарському судочинстві.

Згідно із п.п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору встановлена у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено мінімальну заробітну плату з 1 січня у місячному розмірі 1 378,00 гривень.

Таким чином, апелянт мав сплатити 1 розмір мінімальної заробітної плати, а саме 1 378,00 грн.

Отже, з апелянта підлягає стягненню судовий збір в дохід Державного бюджету за подання апеляційної скарги у розмірі 1378,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 24.12.2015 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 24.12.2015 року у справі № 925/1888/15 - без змін.

3. Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21, код ЄДРПОУ 08681904) в дохід Державного бюджету 1 378,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

5. Матеріали справи № 925/1888/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова