Рішення № 58498871, 22.06.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2016 р. Справа № 926/100/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк» ОСОБА_1до відповідачаПриватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Буковина»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаФонд гарантування вкладів фізичних осібтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_2 ОСОБА_3 Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укргазпромполіс»провизнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог оформлених у вигляді заяви ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» від 24.03.2015р.Суддя Швець Микола ВасильовичПредставники :Від позивачаОСОБА_4 довіреність № 177 від 23.12.2015р., ОСОБА_5 довіреність № 147 від 29.09.2015р.Від відповідачаОСОБА_6 довіреність № 34-212 від 08.10.2015р., ОСОБА_7 довіреність № 34-177 від 25.08.2015р.Від третьої особи на стороні позивачане зявивсяВід третіх осіб на стороні відповідачане зявилися

СУТЬ СПОРУ :

29.12.2015р. до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк» ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Буковина» про визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог оформлених у вигляді заяви ПрАТ «Авіакомпанія» Буковина» від 24.03.2015р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що: 1) строк виконання зобовязань на 24.03.2015р. за кредитним договором від 29.12.2008р. № 1301-К/08 ще не настав, а тому заява ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» про зарахування зустрічних вимог не може бути підставою для припинення зобовязань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; 2) зобовязання за кредитним договором № 1301-К/08 та договорами банківських рахунків № 5479 від 14.08.2012р., № 17800 від 05.11.2012р. не є однорідними; 3) заміна кредитора не допускається у зобовязаннях нерозривно повязаних з особою кредитора; 4) Постановою Правління Національного Банку України № 42/БТ від 22.01.2015р. накладено обмеження на діяльність ПАТ «Укргазпромбанк» щодо проведення активних операцій з повязаними особами (інсайдерами).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.01.2016р. № 910/32811/15 дану позовну заяву з доданими до неї документами направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Чернівецької області.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.01.2016р. справу призначено судді Швець М.В.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 19.01.2016р. № 926/100/16, прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 11:00 год. 02.02.2016р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.01.2016р. зупинено провадження у справі № 926/100/16 до розгляду Київським апеляційним господарським судом, апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.01.2016р. № 910/32811/15 та направлено матеріали справи № 926/100/16 до господарського суду міста Києва для подальшого скерування до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р. ухвалу господарського суду міста Києва від 04.01.2016р. № 910/32811/15 про направлення позовної заяви з доданими до неї документами за підсудністю в господарський суд Чернівецької області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016р. - Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р. залишено без змін.

25.04.2016р. матеріали справи № 926/100/16 повернулись до господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.04.2016р. у звязку з поверненням матеріалів справи, поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.05.2016р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 17.05.2016р. розгляд справи відкладено на 24.05.2016р. на 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 24.05.2016р., залучено до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та залучено до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укргазпромполіс», а також задоволено клопотання представника позивача - про проведення наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення якої доручено господарському суду м. Києва.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою господарського суду Чернівецької області від 14.06.2016р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів та розгляд справи відкладено на 22.06.2016р. на 15:00 год.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обємі посилаючись при цьому на додаткове правове обґрунтування по справі (вх. № 1392 від 06.06.2016р.) та надали пояснення на додатковий відзив відповідача (вх. № 1660 від 22.06.2016р.) та клопотання про долучення доказів у справі (вх. № 1663 від 22.06.2016р.).

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з мотивів викладених у відзивах на позов (вх. № 1191 від 24.05.2016р. та вх. № 1394 від 06.06.2016р.), додаткових поясненнях (вх. № 1396 від 06.06.2016р. та вх. № 1397 від 06.06.2016р.) та додатковому відзиві (вх. № 1544 від 14.06.2016р.).

Представники третіх осіб в судове засідання не зявилися, письмові пояснення по суті спору не надали.

Зважаючи на те, що неявка третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі представників третіх осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив:

29.12.2008р. між АБ «Укргазпромбанк» та ВАТ «Авіакомпанія «Буковина» укладено договір банківського кредиту № 1301-К/08.

Згідно з умовами даного кредитного договору (з врахуванням додаткових угод № 1-38) позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію з граничним лімітом заборгованості у розмірі 2667082,00 дол. США та 1090000,00 грн.

Відповідно до додаткових угод № 14 та № 27, відповідач зобовязався повертати кредит згідно графіку повернення кредиту до 06.11.2015р. та сплачувати процентну ставку з 01.01.2012р. - 12,0% річних при наданні кредиту у доларах США та 20,0% річних при надані кредиту у національній валюті України.

06.04.2009р. між АБ «Укргазпромбанк» та ВАТ «СК «Укргазпромполіс» укладено генеральну угоду № С-USD-101 про порядок укладання договорів банківських вкладів з юридичною особою.

22.08.2014р. між ПАТ «Укргазпромбанк» та ПАТ «СК «Укргазпромполіс» укладено договір банківського вкладу № С-USD-101 «Короткостроковий»-14, відповідно до умов якого (з врахуванням додаткових договорів №№ 1-4) ПАТ «СК «Укргазпромполіс» розмістило у ПАТ «Укргазпромбанк» депозитний вклад на загальну суму 34000,00 дол. США до 24.03.2015р.

24.12.2014р. у між ПАТ «Укргазпромбанк» та ПАТ «СК «Укргазпромполіс» укладено договір банківського вкладу № С-USD-101 «Короткостроковий»-15, відповідно до умов якого ПАТ «СК «Укргазпромполіс» розмістило у ПАТ «Укргазпромбанк» депозитний вклад на загальну суму 1336000,00 дол. США до 24.03.2015р.

19.01.2015р. між ПАТ «СК «Укргазпромполіс» (первісний кредитор) та ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» (новий кредитор) був укладений договір передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № 04/15, відповідно до умов якого ПАТ «СК «Укргазпромполіс» відступило, а ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» отримало майнові права вимоги грошових коштів, які обліковуються на депозитних рахунках первісного кредитора за зобовязаннями відповідно до договору банківського вкладу № С-USD-101 «Короткостроковий»-14 від 22.08.2014р. в розмірі 34000,00 дол. США.

19.01.2015р. між ПАТ «СК «Укргазпромполіс» та ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» був укладений договір передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № 05/15, відповідно до умов якого ПАТ СК «Укргазпромполіс» відступило, а ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» отримало майнові права вимоги грошових коштів, які обліковуються на депозитних рахунках первісного кредитора за зобовязаннями відповідно до договору банківського вкладу № С-USD-101 «Короткостроковий»-15 від 24.12.2014р. в розмірі 1336000,00 дол. США.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2015р. № 42/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» до категорії проблемних» ПАТ «Укргазпромбанк» віднесено до категорії проблемних банків та запроваджено ряд обмежень в діяльності банку.

05.11.2012р. між АБ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського рахунку № 17800.

12.03.2015р. ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «Укргазпромбанк» із заявою про видачу грошових коштів які обліковуються на рахунку у сумі 6900,00 доларів США.

Листом від 25.03.2015р. ПАТ «Укргазпромбанк» повідомив ОСОБА_2 про неможливість видачі грошових коштів у вказаній сумі.

13.03.2015р. між ОСОБА_2 та ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» укладено договір № 1/Б передачі (відступлення) права вимоги на поточних рахунках, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відступила, а ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» отримала майнові права вимоги грошових коштів у сумі 6900 дол. США за договором банківського рахунку № 17800, а також укладено акт прийому-передачі документів.

14.08.2012р. між АБ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського рахунку № 5479.

27.02.2015р. ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «Укргазпромбанк» із заявою про видачу грошових коштів які обліковуються на рахунку у сумі 48728,81 доларів США.

Листом від 05.03.2015 ПАТ «Укргазпромбанк» повідомив ОСОБА_3 про неможливість видачі грошових коштів у даній сумі.

02.03.2015р. між ОСОБА_3 та ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» укладено договір № 2/П передачі (відступлення) права вимоги на поточних рахунках, відповідно до умов якого ОСОБА_3 відступив, а ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» отримала майнові права вимоги грошових коштів у сумі 48728 дол. США за договором банківського рахунку № 5479, а також укладено акт прийому-передачі документів.

19.03.2015 ПАТ «СК«Укргазпромполіс», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 письмово повідомили ПАТ «Укргазпромбанк» про заміну кредитора у зобов'язанні та надали відповідні докази прав нового кредитора.

24.03.2015р. ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» направила на адресу ПАТ «Укргазпромбанк» заяву про зарахування в односторонньому порядку зустрічних однорідних вимог на загальну суму 1425628 доларів США, з яких:

- 34000 дол. США, право вимоги на які відповідач отримав за договором передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № 04/15 від 19.01.2015р., укладеним між ПАТ «СК «Укргазпромполіс» та ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина»;

- 1336000 дол. США, право вимоги на які відповідач отримав за договором передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № 05/15 від 19.01.2015р., укладеним між ПАТ «СК «Укргазпромполіс» та ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина»;

- 48728 дол. США, право вимоги на які відповідач отримав за договором передачі (відступлення) права вимоги на поточних рахунках № 2/П від 02.03.2015р., укладеним між ОСОБА_3 та ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина»;

- 6900 дол. США, право вимоги на які відповідач отримав за договором передачі (відступлення) права вимоги на поточних рахунках № 1/Б від 13.03.2015р., укладеним між ОСОБА_2 та ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина».

Предметом розгляду в даній справі є вимога про визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог оформлених у вигляді заяви ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» від 24.03.2015р. Свої доводи позивач аргументує тим, що: 1) строк виконання зобовязань на 24.03.2015р. за кредитним договором від 29.12.2008р. № 1301-К/08 ще не настав, а тому заява ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» про зарахування зустрічних вимог не може бути підставою для припинення зобовязань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; 2) зобовязання за кредитним договором № 1301-К/08 та договорами банківських рахунків № 5479 від 14.08.2012р., № 17800 від 05.11.2012р. не є однорідними; 3) заміна кредитора не допускається у зобовязаннях нерозривно повязаних з особою кредитора; 4) Постановою Правління Національного Банку України № 42/БТ від 22.01.2015р. накладенно обмеження на діяльність ПАТ «Укргазпромбанк» щодо проведення активних операцій з повязаними особами (інсайдерами).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив:

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. № 11, правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», частини третьої статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Твердження позивача про те, що строк виконання зобовязань станом на 24.03.2015р. за кредитним договором від 29.12.2008р. № 1301-К/08 ще не настав, а тому заява відповідача про зарахування зустрічних вимог не може бути підставою для припинення зобовязань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог спростовується наступним.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Позичальник має право достроково погашати кредит та/або проценти за користування ним, попередивши попередньо про таке кредитодавця письмово (п. 3.2.2 договору банківського кредиту № 1301-К/08 від 29.12.2008р.).

Отже, зазначеним пунктом договору сторони передбачили право відповідача достроково погашати кредит та сплачувати відсотки за ним за умови попереднього повідомлення кредитодавця.

Така умова договору кореспондується зі ст. 531 ЦК України, відповідно до якої, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідач цим правом скористався і 19.03.2015р. направив на адресу позивача лист за вих. № 15, в якому повідомив ПАТ «Укргазпромбанк» про свій намір достроково погасити кредит з посиланням на п. 3.2.2 договору банківського кредиту № 1301-К/08 від 29.12.2008р.

Своїм листом від 25.03.2015 р. вих. № 739 ПАТ «Укргазпромбанк» повідомив ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина», що строки повернення банківського кредиту залишаються незмінними (06.11.2015р.) і можуть бути змінені тільки за двосторонньою угодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до кредитного договору; однак банк не може заперечувати права ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» на дострокове повернення кредиту, передбачене п. 3.2.2 договору.

За таких обставин, суд вважає що строк виконання зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором настав шляхом реалізації відповідачем наданого йому умовами вказаного договору права на дострокове виконання його умов, а відповідно доводи позивача про протилежне (ненастання у відповідача строку виконання зобов'язань) є необґрунтованими.

(Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові ВГСУ № 36/42пд від 01.12.2010р.).

Крім того слід зазначити, що у відповідності до п. 2 Додаткової угоди № 9 від 27.11.2009 року, кредитний договір було доповнено пунктом 1.4, відповідно до якого позичальник зобовязаний достроково повернути кредит в повному обсязі, незалежно від встановлених договором строків виконання зобовязань та/або кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі та звернути стягнення на заставлене майно та/або вимагати від поручителя виконання грошового зобовязання за позичальника за цим договором у випадках, встановлених діючим законодавством України та у випадках: невиконання позичальником будь-якого зобовязання за цим Договором або за будь-яким іншим кредитним договором укладеним з кредитодавцем. Рішенням господарського суду Чернівецької області у справі №926/985/15 від 31.08.2015р. встановлено, що відповідно до довідки ПАТ «Укргазпромбанк» від 17.03.2015 року № 28.2-48 заборгованість ПАТ «Авіакомпанія «Буковина» за договором банківського кредиту становить 2699141,28 доларів США. Таким чином, станом на 24.03.2015р. (дата укладення спірного правочину), строк погашення кредиту за договором банківського кредиту № 1301-К/08 від 29.12.2008р., у відповідності до п.1.4 кредитного договору також настав.

Крім того слід зазначити, що рішенням господарського суду Чернівецької області у справі №926/985/15 від 31.08.2015р., між тими ж сторонами, яке набрало законної сили (в даній частині), встановлено, що станом на 24.03.2015р. настали строки виконання зобовязання за договором банківського кредиту № 1301-К/08 від 29.12.2008р. щодо сплати заборгованості у грошовій формі ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» відносно ПАТ «Укргазпромбанк» у сумі 2699141,28 доларів США, та відповідно виконання зобовязання щодо виплати коштів ПАТ «Укргазпромбанк» відносно ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» за договорами банківського вкладу № С-USD-101 «Короткостроковий -14», «Короткостроковий -15» та договорами банківського рахунку № 17800, № 5479 на суму 1425627,28 доларів США.

Тобто в силу ч. ст. 35 ГПК України, даний факт, щодо не настання строку виконання зобовязань станом на 24.03.2015р. (дата укладення спірного правочину), не доводиться знову.

Посилання позивача на те, що зобовязання ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» перед ПАТ «Укргазпробанк» за договором банківського кредиту № 1301-К/08 від 29.12.2008р., та зобовязання ПАТ «Укргазпромбанк» за договорами банківського рахунку від 14.08.2012р. № 5479 та від 05.11.2012р. № 17800 не є однорідними спростовуються висновком викладеним в Постанові Верховного Суду України від 09.12.2008р., де зазначено, що однорідність вимог походить з їхнього матеріального змісту та юридичної природи і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобовязань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобовязання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, до того ж підстави таких зобовязань можуть бути різними.

Крім того, як розяснив Верховний Суд України (постанова від 24.06.2015 у справі №914/2492/14), допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо). При цьому вимоги, що випливають з різних підстав та зараховуються, повинні мати предметну однорідність, наприклад, бути грошовими.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Крім того, згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у цьому законі терміни вживаються у такому значенні:

банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;

банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;

Таким чином, оскільки в основі вказаних договорів лежить зобовязання щодо грошових коштів, то зобовязання за договорами про банківський рахунок, про банківський вклад та про надання кредиту носять грошовий характер, а тому відповідно вважаються однорідними.

Твердження позивача про те, що відповідно до ч. 1 ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобовязаннях, нерозривно повязаних з особою кредитора, а тому заміна сторони у договорах передачі (відступлення) прав вимоги згідно договорів банківського рахунку та банківського вкладу, спростовується наступним:

В силу приписів ст. 515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Виходячи з цього, судом відхиляється посилання позивача щодо неможливості здійснення зміни кредитора у зобов'язанні з підстав, передбачених ст. 515 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання з договору банківського рахунку/вкладу не є таким, що нерозривно пов'язане з особою кредитора. При цьому перехід прав вимоги за договором відступлення такого права щодо грошових коштів, що обліковуються на поточних рахунках та вкладних (депозитних) рахунках не суперечить природі договору банківського рахунку.

Також Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 - не заборонено відступати права вимоги за банківськими рахунками/вкладами фізичних та юридичних осіб.

Водночас, суд також враховує і правову позицію Верховного Суду України у справі № №3-56гс14, згідно з якою відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Доводи позивача про порушення норм ст. 515 Цивільного кодексу України спростовуються правовими позиціями, що викладені в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-65цс13 та постанові Верховного Суду України від 4 вересня 2013 року у справі № 6-67цс13, відповідно до яких договір банківського рахунку/вкладу не є таким, що нерозривно пов'язаний з особою кредитора.

Крім того, ні кредитний договір, який укладений ПАТ «Укргазпромбанк» та ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина», ні договори банківського вкладу, ні договори банківського рахунку, а також договори передачі (відступлення) прав вимоги, які укладені між ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» та первісними кредиторами станом на день розгляду справи у суді не визнані в установленому законом порядку недійсними.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Оскільки договори відступлення права вимоги є правомірними, їх презумпція не спростована, а відповідно оспорюваний правочин, вчинений у вигляді заяви на підставі дійсних договорів (відступлення права вимоги), не може бути визнаний недійсним з посиланням на ст. ст. 515 ЦК України.

Посилання позивача на те, що однією з підстав визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених у вигляді заяви ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» від 24.03.2015р., є накладення Постановою Правління Національного Банку України № 42/БТ від 22.01.2015р. обмежень діяльності ПАТ «Укргазпромбанк» щодо проведення активних операцій з повязаними особами (інсайдерами), є помилковим з огляду на наступне.

Постановою Правління НБУ № 42/БТ від 22.01.2015р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» встановлено обмеження в діяльності ПАТ «Укргазпромбанк», зокрема: не допускати проведення активних операцій з інсайдерами, акціонерами банку та повязаними особами; погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями ПАТ «Укргазпромбанк», приймати тільки в грошовій формі.

Згідно зі ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ для цілей цього Закону повязаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Глосарій Національного банку України надає наступне визначення поняття «інсайдер» (insider) - особа, яка завдяки своєму службовому становищу або спорідненим звязкам має доступ до конфіденційної інформації про діяльність банку, що недоступна широкій громадськості, та може використати її у власних цілях з метою збагачення, одержання неконкурентних переваг, привілеїв тощо.

Протоколами № 372 від 15.12.2014р. та №7 від 22.01.2015р. було затверджено Рішення Наглядової ради ПАТ «Укргазпромбанк» про перелік інсайдерів/пов'язаних осіб ПАТ «Укргазпромбанк» станом на 15.12.2014р. та 23.01.2015р. Серед них зокрема визначено, що спорідненою особою ПАТ «Укргазпромбанк» є ПАТ «СК «Укргазпромполіс».

Правовідносини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених у вигляді заяви ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» від 24.03.2015р. існували саме між позивачем та відповідачем. Проте, з аналізу вищезазначених рішень вбачається, що відповідач в зазначеному переліку відсутній.

Крім того, Вищий господарський суд України у своїй постанові № 926/985/15 від 11.04.2016р. вважає помилковими посилання банку на те, що ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» не мало право укладати договір про відступлення права вимоги з ПАТ СК «Укргазпромполіс», оскільки вказана особа є повязаною з банком особою (інсайдером) і на неї поширюються обмеження встановлені ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

В даному випадку ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» не є повязаною з банком особою в розумінні ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а отже обмеження визначені постановою НБУ № 42/БТ від 22.01.2015р. не можуть поширюватися на оспорюваний правочин вчинений у вигляді заяви ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» від 24.03.2015р.

Стосовно накладеного постановою НБУ №42/БТ від 22.01.2015р. обмеження на погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями ПАТ «Укргазпромбанк» в іншій формі, відмінній від грошової слід зазначити наступне.

Глосарій НБУ дає наступне визначення поняттю «активні операції» (asset side operations) операції, спрямовані на розміщення та використання наявних у банку власних та залучених ресурсів з метою одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій та підтриманні необхідного рівня ліквідності. Активні операції банків поділяються на кредитні та інвестиційні. Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов'язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Банківське кредитування здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності кредиту.

Зокрема, в залежності від обєкту кредитування розрізняють грошову і товарну форми кредиту.

Кредитні відносини в товарній формі виникають у разі продажу товарів чи послуг з відстрочкою платежу, при оренді майна (в тому числі лізинг), під час погашення міждержавних боргів поставками товарів тощо.

Грошова форма кредиту виникає тоді, коли кошти використовуються не як простий посередник в обміні, а як гроші задля отримання прибутку, що набуває форми позичкового капіталу. Грошова форма кредиту використовується при розміщенні заощаджень у банківські депозити, при одержанні позичок у банках, тощо.

Враховуючи наведене вище, можна дійти до висновку, що оскільки відповідно до договору банківського кредиту № 1301-К/08 від 29.12.2008р., обєктом кредитування якого є грошові кошти, то відповідно кредит наданий в грошовій формі.

Також грошову форму мають договори банківського вкладу та банківського рахунку, право вимоги за якими відступлено відповідачу.

Таким чином, доводи позивача, який наполягає на неможливості проведення заліку в силу обмежень, встановлених постановою Національного банку України № 42/БТ від 22.01.2015р., є помилковим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 926/985/15 від 11.04.2016р., в якій зокрема зазначено, постанова НБУ не містить заборони і обмеження для банку здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд при прийняті рішення враховує Постанову Верховного суду України від 06.04.2016р. по справі №3-174гс16, проте зазначає, що предметом спору є інші правовідносини, а саме: про визнання зобовязань припиненими.

Тоді як у даній справі предметом спору є визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог оформлених у вигляді заяви ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» від 24.03.2015р. Тобто у даній справі суд встановлює відповідність/невідповідність спірного правочину вимогам закону на момент його вчинення, а не досліджує способи (можливість чи неможливість) реалізації прав сторонами, яких вони набули за результатами вчинення правочину.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів стосовно того, що правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог оформлених у вигляді заяви ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» від 24.03.2015р., суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відтак відсутні підстави для визнання такого правочину недійсним.

Таким чином, з огляду на наведені вище приписи чинного законодавства та фактичні обставини у справі, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

«Повне рішення складено 24.06.2016р.»

Суддя ОСОБА_8