Рішення № 58497877, 21.06.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/30/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016 Справа № 908/1025/16

За позовом: Малого приватного підприємства фірми ЕРІДОН (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 46)

До відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства АЛЬЯНС - АГРО (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68)

про стягнення 2 899 716,37 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 21.08.2014

СУТНІСТЬ СПОРУ:

19.04.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Малого приватного підприємства фірми ЕРІДОН до Приватного сільськогосподарського підприємства АЛЬЯНС - АГРО про стягнення 2 899 716,37 грн.

Ухвалою суду від 19.04.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/1025/16, справі присвоєно номер провадження 5/30/16, розгляд якої призначено на 18.05.2016. Ухвалою суду від 18.05.2016 № 908/1025/16 розгляд справи відкладено на 15.06.2016. У судовому засіданні оголошено перерву до 21.06.2016 в межах строку розгляду справи. У судовому засіданні 21.06.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За письмовим клопотанням представника відповідача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач у судове засідання 21.06.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника позивача, про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні позивач не скористався.

Відповідач не заперечує проти наявності у нього перед позивачем суми основного боргу у розмірі 1 158 419,84 грн. Суду надано письмовий відзив по суті спору, відповідно до якого просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені. Також, відповідачем надано клопотання про зменшення розміру пені на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України до розміру 10 % у звязку з тим, що підприємство відповідача відносить до підприємств сільськогосподарського сектору, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними матеріалами справи.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2013 між Малим приватним підприємством Фірма «Ерідон» (далі постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Альянс Агро» (далі - покупець) було укладено договір поставки №208/14/14 (далі договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого в терміни, визначені договором, постачальник зобовязується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору.

Пунктами 2.1. 2.3. договору передбачено, що за даним договором постачається виключно продукція, що дозволена до використання на території України, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та накладними, що оформлюються (складаються) в період дії цього договору і які є його невідємною частиною.

Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках та накладних в національній валюті та визначається в залежності від виду товару. Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами).

Загальна сума договору визначається додатками та накладними, що зазначені в п. 2.1., та які є невідємною частиною цього договору.

Згідно із п.п. 3.1. 3.4., 3.6. договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за товари, якими є засоби захисту рослин, насіння, основні добрива та мікродобрива, курс продажу іноземних валют (долар США/Євро) до гривні, що встановлений АТ «Державним експортно-імпортним банком України».

Сторони погоджуються в тому випадку, коли курс АТ «Укрексімбанк» на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на дату відвантаження товару за відповідними накладними, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2хВ, де: С сума належна до оплати, В грошова сума, на яку оплачено товар за відповідними накладними, А 1 курс АТ «Укрексімбанк» на день перерахування коштів, А 2 курс АТ «Укрексімбанк» на дату відвантаження товару за відповідними накладними.

Грошове зобовязання покупця за цим договором відповідає загальній грошовій сумі, яку зобовязаний сплатити покупець за отриманий товар, що розрахована на день його повної оплати у порядку встановленому п. 3.2. та п. 3.3. цього договору. при цьому, моментом виконання зобовязань покупця по оплаті товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У разі ненадходження грошових коштів від покупця, постачальник залишає за собою право затримати передачу (поставку) товару покупцю.

Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладання додатків), підлягає повній оплаті у строки визначені умовами додатку до цього договору, яким встановлено найпізніший строк оплати аналогічного виду товару.

Відповідно до п.п. 7.1.1., 7.5., 7.6. договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції сплачує пеню розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

В разі невиконання покупцем зобовязань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобовязань, передбачених п. 3.2. цього договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 20 % річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобовязання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 років.

Між сторонами було укладено додаток № 208/14/14/1-Н від 28.11.2013 до договору, відповідно до п.п. 4 6 якого загальна вартість товару за даним додатком 839360,92 грн. Оплата вартості товару здійснюється покупцем з урахуванням п. 3.3. договору.

Оплата здійснюється у наступному порядку:

Покупець сплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 23,82 % від загальної вартості товару, що вказана в п. 4 цього додатку, що складає 199 935,77 грн. в строк до 04.12.2013.

Покупець сплачує постачальнику в порядку відстрочення платежу 76,18 % від загальної вартості товару, що вказана у п. 4 цього додатку, що складає 639425,15 грн. в строк до 15.10.2014.

В подальшому між сторонами було укладено наступні додатки до договору: Додаток № 208/14/14/2-ЗЗР від 11.03.2014 на суму 635 167, 69 грн., Додаток № 208/14/14-3-ПД від 11.03.2014 на суму 57 849,60 грн., Додаток № 208/14/14/5-ЗЗР від 22.09.2014 на суму 13 275,07 грн. (а.с. 19-20, 30 31, 33). Вказаними додатками також узгоджувались строки та порядок оплати отриманого товару.

Факт поставки товару позивачем та отримання його відповідачем на суму 1812893,29 грн., підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, які містяться в матеріалах справи (а.с. 14 18, 21 29, 32, 34- 37). В свою чергу відповідач здійснив лише часткову оплату товару у розмірі 654 473,45 грн., про що свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 43 - 50).

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків на суму 1 158 419,84 грн., підписаний обома сторонами (а.с. 83).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1 158 419,84 грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п.п. 7.1.1., 7.5., 7.6. договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції сплачує пеню розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

В разі невиконання покупцем зобовязань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобовязань, передбачених п. 3.2. цього договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 20 % річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобовязання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано 20 % річних у розмірі 332 609,31 грн. за період з 15.10.2014 по 20.11.2015 та втрати від інфляції у розмірі 641 764,59 грн. за період з жовтня 2014 по березень 2016.

За допомогою компютерної програми «Законодавство» судом перевірено розрахунок 20 % річних та втрат від інфляції. У розрахунок включено дату 15.10.2014 (останній день оплати), проте фактично розрахунок здійснюється з наступного дня за 524 дня. Судом перевірено розрахунок 20% річних за допомогою компютерної програми «Законодавство». Згідно із розрахунком суду стягненню підлягають 20 % річних у розмірі 332 467,10 грн., з відмовою у стягненні 142,21 грн.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано втрати від інфляції у розмірі 641764,59 грн. за період з жовтня 2014 по березень 2016.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції суд приходить до висновку про необхідність здійснити власний розрахунок за допомогою компютерної програми «Законодавство», оскільки у розрахунок позивача включено жовтень 2014 року місяць, у якому повинен бути сплачений платіж.

Згідно із розрахунком суду стягненню підлягають втрати від інфляції у розмірі 610201,36 грн. за період листопад 2014 по березень 2016, з відмовою у стягненні 31 563,23 грн.

Згідно із вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано пеню у розмірі 766922,63 грн. за період з 15.10.2014 по 22.03.2016. У розрахунок включено дату 15.10.2014 (останній день оплати), проте фактично розрахунок здійснюється з наступного дня за 524 дня.

За допомогою компютерної програми «Законодавство» судом перевірено розрахунок пені. Згідно із розрахунком суду стягненню підлягає пеня у розмірі 766 021,53 грн. за період з 16.10.2014 по 22.03.2016, з відмовою у стягненні 901,10 грн.

Судом розглянуто клопотання відповідача про застосування до позовних вимог в частині стягнення пені спеціальної позовної давності в 1 рік та клопотання про зменшення розміру пені на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України до 10 %.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає, що згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Між сторонами було укладено договір поставки № 208/14/14 від 28.11.2013, відповідно до п. 7.6. якого сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобовязання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 років.

Таким чином, позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності.

Щодо зменшення розміру пені до 10 % на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вказане клопотання відповідача обґрунтовано тим, що підприємство відповідача відносить до підприємств сільськогосподарського сектору, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ. Також, суду надано довідку про результати господарсько-фінансової діяльності ПСП «Альянс Агро», відповідно до якої збитки склали у 2015 році 2310тис. грн., та довідку про відсутність коштів на розрахункових рахунках.

Однак, суд не приймає надані докази, як належні та допустимі докази скрутного матеріального становища відповідача, оскільки суду не надано податкову звітність щодо результатів фінансово діяльності за 2015 рік. Крім того, відповідач протягом тривалого часу не виконував своїх зобовязань щодо оплати отриманого товару.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства АЛЬЯНС - АГРО (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68, рахунок №26003296808 в ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32630917) на користь Малого приватного підприємства фірми ЕРІДОН (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, рахунок №26009012714230 в філії АТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 380333, код ЄДРПОУ 19420704) суму основного боргу у розмірі 1 158 419 (один мільйон сто пятдесят вісім тисяч чотириста девятнадцять) грн. 84 коп., 20 % річних у розмірі 332 467 (триста тридцять дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 10 коп., пеню у розмірі 766 021 (сімсот шістдесят шість тисяч двадцять одна) грн. 53 коп., втрати від інфляції у розмірі 610 201 (шістсот десять тисяч двісті одна) грн. 36 коп., судовий збір у розмірі 43 006 (сорок три тисячі шість) грн. 65 коп. Видати наказ.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 23.06.2016.