Рішення № 58496200, 23.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

23 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м Києва в складі:

головуючого - Кирилюк Г.М.,

суддів: Музичко С.Г., Желепи О.В.

при секретарі Матвійчуку І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року,

встановила:

07.07.2011 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 066-2008-1255 від 21 квітня 2008 року в сумі 30 157,03 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 452 593,69 грн. та заборгованість за кредитним договором № 066-2008-1256 від 21 квітня 2008 року в сумі 179 804,28 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 2 698 484,65 грн., а всього 209 961,31 дол. США, що за курсом НБУ становить 3 151 078,34 грн. Також просив відшкодувати судові вітрати по справі.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 21.04.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №066-2008-1255, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 17 550 дол. США строком до 10.04.2038 року зі сплатою 12,45% річних за користування кредитом.

Крім цього, 21.04.2008 р. між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №066-2008-1256, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 100000 дол. США строком до 10.04.2028 року зі сплатою 13,45% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між позивачем та ОСОБА_2 були укладені договори поруки № 066-2008-1255-Р та № 066-2008-1256-Р від 21.04.2008 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між позивачем та ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 066-2008-1255-Р/1 та № 066-2008-1256-Р/1 від 21.04.2008 року.

Оскільки позичальником не виконувались належним чином умови кредитних договорів, 17.08.2010 р. ОСОБА_1 було надіслано вимогу-попередження про необхідність усунути порушення та сплатити проценти за користування кредитом.

Оскільки у позичальника виник обов'язок повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, який він в добровільному порядку не виконує, позивач просив позов задовольнити.

Повторним заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» 209 961,31 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 3151078,34 грн. за кредитним договором № 066-2008-1255 від 21 квітня 2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 1218 грн. судових витрат з кожного.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення питання про стягнення з ОСОБА_3 боргу за кредитним договором та судового збору. Також просить стягнути з позивача судові витрати за розгляд апеляційної скарги.

Свої доводи мотивує тим, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 після спливу піврічного строку для захисту свого порушеного права, що свідчить про припинення поруки відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України.

Крім того, відповідно до п. 2.1. договорів поруки, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати основні умови договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Згідно розрахунку заборгованості вбачається неодноразова зміна відсоткової ставки впродовж дії договору кредиту, у зв'язку з чим борг не може бути стягнутий за рахунок поручителя.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.04.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №066-2008-1255, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 17 550 дол. США строком до 10.04.2038 року зі сплатою 12,45% річних за користування кредитом.

Крім цього, 21.04.2008 р. між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №066-2008-1256, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 100000 дол. США строком до 10.04.2028 року зі сплатою 13,45% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між позивачем та ОСОБА_2 були укладені договори поруки № 066-2008-1255-Р та № 066-2008-1256-Р від 21.04.2008 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між позивачем та ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 066-2008-1255-Р/1 та № 066-2008-1256-Р/1 від 21.04.2008 року.

Внаслідок невиконання умов укладених кредитних договорів виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути з позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку.

Судове рішення в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.

Судове рішення в частині задоволення позову до ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а його зміст не відповідає положенням ст. 215 ЦПК України.

За таких підстав ухвалене по справі рішення в оскаржуваній частині у відповідності до вимог ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитними договорами №066-2008-1255 від 21.04.2008 року та №066-2008-1256 від 21.04.2008 року, ПАТ «Універсал Банк» надіслало вимоги від 17.08.2010 р. № 066/273 та №066/272 про сплату протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги простроченої заборгованості за кредитними договорами, процентів, нарахованих за користування кредитними коштами та штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги (а.с.111, 112 т.1).

Відповідно до п.5.2.5 укладених кредитних договорів, відповідно до статей 525 та 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, викладених нижче, та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту (а.с.27, 53 т.1).

Як вбачається з розрахунків заборгованості за вказаними кредитними договорами, позичальник прострочену заборгованість не сплатив.

Таким чином, строк виконання зобов'язання кредитором було змінено на 17.09.2010 р.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Згідно з положеннями ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга стаття 251 та частина друга стаття 252 ЦК України).

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Як вбачається з договорів поруки, укладених з поручителем ОСОБА_3, останні не містять визначення строку, після закінчення якого порука припиняється.

Умовами цих договорів встановлено, що порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань боржника за основним договором, що забезпечуються такою порукою (п.4.2).

Пред'явивши вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами, кредитор відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи з 17.09.2010 року.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після закінчення цього строку припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, встановленого сторонами в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав указані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Отже, установивши, що банк звернувся до ОСОБА_3, як до поручителя, з позовом про стягнення заборгованості після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про припинення зобов'язання ОСОБА_3 за договором поруки відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги і в тій частині, що порука ОСОБА_3 припинилася з підстав зміни процентної ставки за користування кредитом, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, є необґрунтованими, з огляду на укладення додаткової угоди до договору поруки.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення судових витрат по сплаті судового збору з відповідача ОСОБА_3

При цьому колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивачем понесених відповідачем витрат за подання апеляційної скарги в сумі 4019 грн. 40 коп.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року в частині задоволення позову до відповідача ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості в сумі 209 961,31 дол. США, що за курсом НБУ становить 3 151 078,34 грн. та стягнення судового збору в сумі 1218 грн. скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 019 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/7291/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Куренков Є.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.