Постанова № 58496007, 31.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 березня 2016 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Гладій С.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_4 25 листопада 2015 року, о 7 годині 28 хвилин, керуючи автомобілем ««MITSUBISHI»», державний номерний знак НОМЕР_1, по проспекту Комарова, 7, в місті Києві, під час руху не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «FORD», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

3 березня 2016 року захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити справу за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При цьому, як зазначає апелянт, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок ожеледиці, яка виникла через виток рідини з каналізаційного люку на проїзну частину, і про це на дорозі не було встановлено жодного попереджувального знака. Тому в діях ОСОБА_4, який, керуючи автомобілем, не міг передбачити існування такої перешкоди на дорозі як ожеледиця, в повній мірі врахувати дорожню обстановку та, відповідно, зберегти дистанцію, відсутній як прямий умисел на вчинення правопорушення, так і необережність. Таким чином, на думку апелянта, за відсутності в діях ОСОБА_4 указаної складової адміністративного правопорушення провадження в справі підлягає закриттю.

Також, апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, поважність причини пропуску якого він обґрунтовує тим, що постанову судді Борисов В.В. отримав лише 1 лютого 2015 року і 10 лютого 2016 року було подано апеляційну скаргу, як він, захисник, вважав з дотримання десятиденного строку на оскарження. Однак, 1 березня 2016 року він отримав постанову Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року про повернення його апеляційної скарги за відсутності клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Вислухавши пояснення ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали клопотання та апеляційну скаргу, просили поновити строк апеляційного оскарження, задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції і закрити провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Положення ст. 289 КУпАП регламентують можливість поновлення строку на оскарження постанови в разі його пропуску з поважних причин.

Як зазначено в клопотанні і це підтверджується матеріалами справи, захисник ОСОБА_3 попередньо подав апеляційну скаргу 12 лютого 2016 року, оскільки помилково вважав, що десятиденний строк на оскарження обчислюється з 1 лютого 2016 року, коли ОСОБА_4 отримав копію постанови, а не з дня її винесення, та, відповідно, що такий строк ним пропущений не був. У зв'язку із цим, за відсутності клопотання про поновлення строку, постановою Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року апеляційна скарга була повернута захиснику.

З огляду на такі причини пропуску строку не з вини ОСОБА_4, з метою недопущення порушення його конституційного права на доступ до правосуддя, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції слід поновити.

Разом з тим, доводи безпосередньо апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, задоволенню не підлягають.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АП 2 № 349305 від 25 листопада 2015 року, в цей день, о 7 годині 28 хвилин, ОСОБА_4, керуючи автомобілем «MITSUBISHI», державний номерний знак НОМЕР_1, по проспекту Космонавта Комарова, 7, в місті Києві, під час руху не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «FORD», державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 1).

Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою.

Відповідно до схеми дорожньо-транспортної пригоди від 25 листопада 2015 року, внаслідок зіткнення автомобіль «MITSUBISHI» отримав пошкодження переднього бампера, решітки радіатора, капота, правої передньої фари, лівої передньої туманної накладки, правого переднього колеса і радіатора кондиціонера, а автомобіль «FORD» - заднього бампера, кришки багажника, глушника вихлопної системи (а.с. 2 зв.).

Схема дорожньо-транспортної пригоди підписана обома її учасниками, які до правильності чи повноти її складення будь-яких зауважень не мали.

Фактично ОСОБА_4 як у своїх письмових поясненнях від 25 листопада 2015 року, так і поясненнях під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, не заперечував зафіксованих протоколом і схемою обставин дорожньо-транспортної пригоди стосовно механізму зіткнення автомобілів та локалізації їх пошкоджень, однак стверджував, що причиною зіткнення стала ожеледиця на проїзній частині внаслідок витоку води (а.с. 4).

Між тим, з письмових пояснень іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - водія автомобіля «FORD», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_5 від 25 листопада 2015 року видно, що в цей день він, керуючи автомобілем по проспекту Комарова, 7, в місті Києві, помітив гальмування попередніх автомобілів та, з метою уникнення дорожньо-транспортної пригоди, почав гальмувати. Зіткнення з попередніми автомобілями вдалося уникнути, але при цьому з його автомобілем ззаду зіткнувся автомобіль «MITSUBISHI», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок чого його автомобіль отримав пошкодження (а.с. 3).

При цьому, згідно з поясненнями по справі самого ОСОБА_4, він в цей час на автомобілі «MITSUBISHI» рухався позаду автомобіля «FORD» зі швидкістю приблизно 30 км/год.

Про таку швидкість автомобіля «MITSUBISHI» при зіткненні з автомобілем «FORD», який рухався попереду, вказали і свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у своїх письмових поясненнях від 25 листопада 2015 року (а.с. 5, 6).

Аналіз наведених доказів в справі у їх сукупності об'єктивно свідчить про те, що ОСОБА_4, керуючи автомобілем при денному освітленні зі швидкістю приблизно 30 км/год, врахувавши погодні умови, що ймовірно могли призвести до ожеледиці на проїзній частині, те, що автомобілі, які рухалися попереду, щоб уникнути зіткнення зменшували швидкість на тій ділянці дороги, де в послідуючому сталася пригода, не був позбавлений можливості врахувати дорожню обстановку і дотриматися безпечної дистанції.

За таких підстав суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 за наведених обставин порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, та правильно кваліфікував його дії за ст. 124 КУпАП.

Доводи захисника ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_4 не міг знати про існування на проїзній частині такої перешкоди як ожеледиця, яка утворилася внаслідок витоку рідини з каналізаційного люку, оскільки про це були відсутні відповідні розпізнавальні знаки, не спростовують висновків суду про те, що ОСОБА_4 мав об'єктивну можливість врахувати дорожню обстановку і дотриматися безпечної дистанції з огляду на рух автомобілів попереду нього цією ж ділянкою дороги зі зменшенням швидкості.

Також безпідставними є посилання захисника на повідомлення ПАТ «АК «Київводоканал» від 14 березня 2016 року про виконані роботи з відкачування води із оглядового колодязя на проїзній частині по проспекту Космонавта Комарова, 7, в місті Києві, оскільки такі роботи за повідомленням проводились 22 листопада 2015 року та в послідуючому лише 17 грудня 2015 року, тоді як дорожньо-транспортна пригода мала місце 25 листопада 2015 року.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Накладене на ОСОБА_4 адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, з урахуванням передбачених цим законом обставин та в межах санкції ст. 124 КУпАП.

Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_3 задовольнити, поновити йому строк апеляційного оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року.

Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва С.В. Гладій