Ухвала суду № 58495737, 21.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2016 р. м. Київ К/800/42931/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року у справі № 820/5923/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоарт" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області,

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоарт" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо проведення перевірки позивача та складення акту №517/20-30-22-03/33410369 від 18.02.2014; скасування податкового повідомлення-рішення № 1520302203 від 12.03.2014, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 900000 грн.:(основний платіж 600000 грн., штрафні фінансові санкції 300000 грн.).

Зазначило, що господарські операції між позивачем з ПП „Фоксхаунд" носять реальний характер.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014, позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 1520302203 від 12.03.2014, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що позивачем підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку здійснення господарських операцій з ПП „Фоксхаунд".

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Позивач звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у зв'язку із досягненням податкового компромісу.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи касаційної скарги та доводи клопотання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо наявності підстав для визнання рішення судів попередніх інстанцій такими, що втратили законну силу із закриттям провадження у справі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

Згідно з пунктом 112 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Таким чином, досягнення податкового компромісу є підставою для примирення сторін, в тому числі під час касаційного перегляду справи.

Отже, встановленню підлягає факт досягнення сторонами по справі податкового компромісу відповідно до підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Законом України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, який набрав чинності 17 січня 2015 року, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

Відповідно до п. 1 підрозділу 92 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми.

При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (п. 2 цього ж підрозділу).

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим (п. 7 підрозділу 92 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 8 цього ж підрозділу, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Матеріали справи містять заяву позивача про застосування податкового компромісу та рішення податкового органу від 11 лютого 2015 року № 7 про його погодження.

У свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю „Автоарт" платіжним дорученням від 13 лютого 2015 року № 493 сплачено суму податкового зобов'язання у розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі закривається, якщо сторони досягли примирення.

Статтею 219 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною третьою статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

За наведених обставин, Вищий адміністративний суд України визнає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року у справі № 820/5923/14 такими, що втратили законну силу і закриває провадження у справі.

Керуючись статтями 113, 157, 160, 219, 222, 228, пунктом 112 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И Л А :

Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоарт" про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Визнати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року у справі № 820/5923/14 такими, що втратили законну силу.

Провадження у адміністративній справі № 820/5923/14 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.