Постанова № 58495406, 22.06.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"22" червня 2016 р. Справа № 817/3259/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників: від позивача -ОСОБА_3, ОСОБА_4; від відповідача- Воробйова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" лютого 2016 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Рівненській області визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги, ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.02.2016року визнано протиправними дії Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області при проведенні перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з 24.06.2015 року по 08.07.2015року, результати якої відображені в акті документальної планової виїзної перевірки від 22.07.2015 року.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2015 року №Ф-0009891702 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 81158,58 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на користь позивача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 сплачений судовий збір у сумі 2028 (дві тисячі двадцять вісім) грн. 58 коп.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема відповідачем зазначено, що матеріали справи містять ряд доказів з яких вбачається, що позивач ухилився від проведення планової перевірки, на підставі абз.2 п.81.1 ст. 81 Податкового Кодексу України податковий орган вправі був приступити до проведення такої перевірки, незважаючи на фактичне невручення платнику податків копій необхідних до початку перевірки документів. Водночас вказує, що наказом №188 від 08.07.2015року у зв'язку з ненаданням до перевірки документів термін планової документальної перевірки продовжено на 5 робочих днів.

Керуючись ст. 55 КАС України, Постановою КМ України від 04.11.2015року №892, колегією суддів ухвалила рішення про заміну відповідача у даній справі Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на її правонаступника - Рівненську об'єднану державну податкову інспекцію ДФС у Рівненській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з планом-графіком проведення планових документальних перевірок на 2 квартал 2015 року Здолбунівською ОДПІ видано наказ №110 від 28.05.2015 року про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року з 08.06.2015 року терміном 10 робочих днів (а.с.18).

28.05.2015 року відповідачем направлено рекомендованим листом на адресу позивача повідомлення №8/17 від 28.05.2015року та копію наказу №110 від 28.05.2015року про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 28.05.2015 року. Відповідно до пояснень представників позивача, наданих суду апеляційної інстанції обумовлене поштове відправлення отримано 09.06.2015року дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_3.

З довіреностей від 17.07.2012року та 05.08.2015року (а.с. 13, 60 т.1) вбачається, що ОСОБА_3 у період з 17.07.2012року по 17.07.2015року та з 05.08.2015року по 05.08.2018року є уповноваженим представником зазначеного підприємця - позивача у даній справі, з правом представництва його інтересів у всіх державних, громадських та інших органах, організаціях, інспекціях, банківських установах не залежно від підпорядкування. З широким обсягом наданих їй прав, в т. ч. укладення правочинів, звітування перед державними (податковими) органами щодо його підприємницької діяльності, подання будь-яких документів, сплату податків.

З наданих суду апеляційної інстанції пояснень та змісту довіреностей слідує, що фактичну діяльність зі складання, підписання, подання звітності до податкових органів, сплату податків та іншу діяльність позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності фактично здійснювала ОСОБА_3, як уповноважений представник позивача.

Листом від 10.06.2015року (а.с.83 т. 1) ОСОБА_3 повідомила відповідача, що 09.06.2015року на її адресу надійшло повідомлення та копія наказу на проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з 08.06.2015року. Однак, у проведенні такої перевірки відповідачу було відмовлено, з підстав того, що позивач у період з 01.06.2015 року по 31.08.2015 року перебуває на роботі території Польщі, а ОСОБА_3 не уповноважена на надання документів для проведення перевірки відповідачем.

З наведеного слідує, що ОСОБА_3 (як уповноважений представник позивача, який відповідно до довіреності наділений широким обсягом прав та яка здійснює фактичну діяльність зі складання, підписання, подання звітності до податкових органів, сплату податків та іншу діяльність від імені позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності) фактично відмовила відповідачу у проведенні документальної планової виїзної перевірки позивача.

08.06.2015року та 12.06.2015року працівниками відповідача здійснено виїзд за адресою проживання та адресою місцезнаходження офісного приміщення позивача, за результатами яких складено акти №39/17-07-17 від 08.06.2015року, №40/17-07-17 від 12.06.2015року про неможливість вручення направлення на проведення перевірки у зв'язку з відсутністю позивача (а.с.81,82).

Окрім зазначеного, 15.06.2016року та 24.06.2015року відповідачем було направлено ОСОБА_3 (як уповноваженому представнику позивача) рекомендованою кореспонденцією листи - вимоги про надання до перевірки первинних документів та пояснень щодо суті підприємницької діяльності за період 2014року (а.с.67-69).

Однак, незважаючи на надіслання зазначених рекомендованих відправлень, ОСОБА_3 тривалий час обумовлених поштових відправлень не отримувала. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснила, що причиною тривалого не отримання зазначених рекомендованих відправлень є те, що 25.06.2015року вона виїхала до Франції.

Колегія суддів критично оцінює зазначені пояснення, оскільки ОСОБА_3, як уповноважений представник позивача була обізнана починаючи з 09.06.2016року щодо намірів податкового органу провести планову перевірку позивача та у період з 09.06.2015року по 25.06.2015року перебувала на митній території України. Місце знаходження відповідача та уповноваженої позивачем особи- ОСОБА_3 має єдиний населений пункт. Відтак, відправлення та отримання рекомендованого поштового відправлення від 15.06.2015року (про витребування документів для перевірки) за наявності волевиявлення вказаної особи в межах єдиного населеного пункту потребує незначного проміжку часу, натомість ОСОБА_3 цих рекомендованих відправлень у цей час не отримала.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, по уповноважений представник позивача - ОСОБА_3 будучи обізнаною про наміри податкового органу щодо проведення перевірки позивача фактично ухилялася від проведення такої перевірки позивача.

Приписами п. 16.1.9 ст. 16 Податкового Кодексу України визначено обов'язки платника податків, серед яких, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Правовий аналіз зазначеної норми свідчить про те, що законодавцем чітко визначено обов'язок платника податку надавати податковим органам необхідну інформацію, документи та виконувати їх законні вимоги.

Контролюючим органом при виїзді на адресу місцезнаходження позивача та адресу розміщення його офісу встановлено відсутність позивача та особи яка представляла його інтереси.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази обізнаності уповноваженого представника про намір щодо проведення перевірки.

У ході розгляду апеляційної скарги встановлено, що жодним з наданих представниками позивача доказів не підтверджується вжиття заходів для забезпечення явки уповноваженого представника для проведення перевірки та подання необхідних документів, що правомірно розцінено контролюючим органом як відмова від її проведення.

У разі відсутності особисто платника податків з будь-яких причин, він зобов'язаний забезпечити наявність інших уповноважених представників, оскільки в іншому разі таке незабезпечення може бути розцінено як свідоме ігнорування законодавчих вимог.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення не врахував, що "відмова від перевірки"- це комплексне поняття, яке, зокрема може включати не лише відмову платника податків (його представників) розписатися у направленні на перевірку а й дії зі створення перешкод для проведення податковим органом перевірки, у тому числі шляхом ігнорування положень п. 16.1.9 ст. 16 та п. 81.1 ст. 81 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З наведених норм вбачається, що платник податків зобов'язаний розписатися та отримати копії зазначених документів, відмова від їх отримання є неправомірною.

Зі змісту положень ст. 81 Податкового кодексу України вбачається, що незгода платника податків із проведенням перевірки повинна реалізовуватись у такий спосіб.

Так, платник податків зобов'язаний отримати від представників податкового органу направлення на проведення перевірки, копію наказу про проведення перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Якщо ж платник податків заперечує наявність підстав для проведення перевірки, такий платник податків може не допустити представників податкового органу до проведення перевірки.

Крім того, він не позбавлений права оскаржити у судовому порядку рішення керівника податкового органу про проведення перевірки, яке оформлене наказом.

Якщо ж платник податків недобросовісно ухилився від отримання направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службових посвідчень осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, то на підставі абз. 2 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, податковий орган вправі приступити до проведення перевірки, незважаючи на фактичне невручення платнику податків копій необхідних для початку перевірки документів.

Всупереч встановленим у справі обставинам, які свідчать про недобросовісне ухилення позивача від виконання законних вимог, а саме - обов'язку щодо ознайомлення з направленням на проведення перевірки та службових посвідчень осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для початку проведення такої перевірки.

Водночас, колегією суддів встановлено, що згідно наказу відповідача від 08.07.2015року №188 у зв'язку з ненаданням до перевірки первинних документів термін проведення планової документальної перевірки продовжено на 5 робочих днів.

Таким чином, оскільки відповідач відмовився від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, податковим органом було правомірно проведено перевірку позивача в межах строків передбачених п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції про визнання протиправними дії Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області при проведенні перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з 24.06.2015 року по 08.07.2015року, результати якої відображені в акті документальної планової виїзної перевірки від 22.07.2015 року підлягає скасуванню з прийняттям у зазначеній частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначеного позову.

2.Що стосується решти прийнятого рішення про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2015 року №Ф-0009891702 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 81158,58 грн., то підставою для винесення зазначеної вимоги слугували висновки акту перевірки позивача від 22.07.2015 року про заниження позивачем витрат за 2014рік на суму 2 083426,87 грн. та як наслідок заниження на вказану суму загального оподатковуваного доходу та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з обумовленої суми 81158,57грн.

Відповідно до даних акту перевірки причиною заниження витрат позивача (та відповідно загального оподатковуваного доходу та єдиного внеску) є не підтвердження в ході перевірки задекларованої позивачем суми витрат первинними документами, що підтверджують зв'язок цих витрат з господарською діяльністю позивача.

Згідно Податкового кодексу України до витрат належать документально підтверджені витрати, які включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III п.177,4 ст.174 Податкового кодексу України. До складу витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Перелік таких витрат наведено в пунктах 138.4, 138.6-138.9. пп. 138.10.2-138.10.4 п.138.10, п. 138.11 ст.138 Податкового кодексу України. Всі інші понесені витрати підприємець не може враховувати для обчислення об'єкта оподаткування.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 Податкового Кодексу України - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, і наданих послуг.

Відповідно до п.44.7. ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Водночас, колегією суддів встановлено, що після отримання акту перевірки, позивач у встановлений строк разом із запереченнями на позов та при оскарженні до контролюючого органу спірної вимоги не надавав відповідачу первинних документів, що підтверджують показники задекларованих витрат.

Пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли до закінчення перевірки або у терміни, визначені у абзаці другому пункту 44.7 Кодексу платник податків не дає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення такої звітності.

За наведених положень законодавства, колегією суддів відхиляються покликання представників позивача на наявність первинних документів, що підтверджують задекларовані показники витрат, оскільки такі первинні документи не надано до перевірки (та безпосередньо в установлені строки після отримання акту перевірки, разом із запереченнями на акт перевірки). Відтак, в силу положень п 44.6 ст. 44 ПУ України вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення такої звітності.

Колегією суддів також відхиляються покликання представників позивача на акти позапланових перевірок, оскільки з наданих копій актів вбачається, що предметом їх перевірки не було дослідження правомірності декларування показників витрат та загального оподатковуваного доходу позивача за 2014рік, з якого справляється єдиний внесок.

Відтак, позивачем не підтверджено в установленому порядку та строки задекларовану суму витрат у розмірі 2083426,87 грн., а як наслідок загальний оподатковуваний дохід занижено на таку ж суму.

Відповідно до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

Відповідно до п. 2, ч. 1. ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону. - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з ч.11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: розмір єдиного внеску для зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Гранична межа на 2014р. складає (1218* 17) 20706 грн.

Враховуючи обумовлені порушення, щодо донарахування за результатами перевірки суми чистого доходу за 2014 рік (2097676,87грн.), граничної межі з якої нараховується єдиний соціальний внесок на 2014р. складає 248472грн. (20706*17) сума єдиного внеску за 2014р повинна складати 86219,78 грн.. Натомість фактично суму єдиного внеску за даними акту перевірки та звіту позивача за 2014р. нараховано у розмірі 5061,21 гри. Відтак, наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо заниження єдиного соціального внеску у розмірі 81158,57 грн. (86219,78 грн. - 5061.21 грн.), а як наслідок підтверджуються обставини щодо правомірності винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2015р. № Ф-0009891702 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 81158,58 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Рівненській області (правонаступником якої є Рівненська об'єднана державна податкова інспекція ДФС у Рівненській області) задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" лютого 2016 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1,35700

3- відповідачу/відповідачам: Рівненської об"єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області м. Рівне, вул. Відінська, 8

ОСОБА_3 АДРЕСА_2

ОСОБА_4 АДРЕСА_3 - ,