Ухвала суду № 58494803, 21.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3215/15

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області до ОСОБА_1, треті особи Миколаївська міська рада, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

31.08.2015р. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи Миколаївська міська рада, ОСОБА_2 про зобов'язання знести самочинно збудований житловий будинок літ. Сбуд за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1; витрати із проведення робіт зі знесення покласти на ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем постійно проводилися перевірки самовільних будівельних робіт, які здійснювалися ОСОБА_1 за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1 починаючи з 2012р. без оформлення відповідних дозвільних будівельних документів. Позивачем вносились приписи про усунення виявлених порушень та приведення будівельних робіт у відповідність до вимог чинного законодавства. Проте у добровільному порядку ОСОБА_1 не виконала вимоги Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, дозвільні будівельні документи не оформила та позивачу не надала. Оскільки відповідач спричинила шкоду суміжним власникам земельної ділянки, тому позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про знесення самочинної будови.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 року адміністративний позов задоволений; зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований житловий будинок літ. Сбуд. за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1; витрати із проведення робіт зі знесення покладені на ОСОБА_1

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2012 р. позивачем проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, в ході якої встановлений факт самовільного будівництва житлового будинку без отримання належних дозвільних документів та затвердженої проектної документації, про що складений акт. /а.с.11-12/

Підставою для проведення вказаної перевірки слугувало звернення гр. ОСОБА_3 щодо проведення перевірки самочинного будівництва по АДРЕСА_1 м .Миколаїв.

У зв'язку з виявленими правопорушеннями 10.01.2012 року стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення та винесено припис, яким вимагалось зупинити виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 м. Миколаїв та надати інспекції повідомлення про початок будівельних робіт у строк до 11.02.2012 року. /а.с.13/

11.01.2012 р. постановою №046 у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.3 ст.96 КУп АП, шляхом накладення штрафу в розмірі 850 грн. /а.с.14/

Інспекцією проведено повторну перевірку щодо виконання вимог припису від 10.01.2012 року та на підставі звернення гр.ОСОБА_2 від 22.10.2013 року №М-340-22-13 щодо самочинного будівництва. Під час перевірки встановлено, що за об'єктом по АДРЕСА_1 м. Миколаїв відповідачем не виконано припис від 10.01.2012 року: не оформлено та не надано Інспекції відповідних документів, що надають право виконувати будівельні роботи, про що складений акт. /а.с.17/

У зв'язку із цим, 17.12.2013 року стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення та винесений припис №950, яким вимагалось усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого житлового будинку за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1, у термін до 31.01.2014 року. /а.с.22-23/

Постановою №973 від 24.12.2013р. у справі про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУПАП, шляхом накладення штрафу у розмірі 6800грн. /а.с.24/

26.02.2014р. Інспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності відповідно до направлення №181 від 25.02.2014р. з метою перевірки виконання припису від 17.12.2013 року №950.

В ході перевірки з виїздом на місце було встановлено, що ОСОБА_1 у вказаний термін та на момент перевірки вимоги припису від 17.12.2013р. №950 не виконала, добровільно не знесла самочинно збудований житловий будинок за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1, що є порушенням п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553.

ОСОБА_1 надано припис від 26.02.2014р. №54 щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, шляхом добровільного знесення самовільно збудованого житлового будинку за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1, з визначенням терміну виконання 30.04.2014 року.

Постановою від 07.03.2014 року за встановленим фактом невиконання відповідачем припису від 26.02.2014р. № 54 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 6800грн.

На теперішній час припис №54 від 26.02.2014 року ОСОБА_1 не виконаний, збудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, м. Миколаїв, не знесений.

Відповідно до листа Миколаївської міської ради №2404/020201-02/14/14 від 20.03.2014р. земельна ділянка, яка розташована за адресою: м.Миколаїв, АДРЕСА_1, ОСОБА_1 у власність чи користування не надавалась. /а.с.33/

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини у сфері містобудування, містобудівної, архітектурної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами.

Однією з функцій управління у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Згідно ст.10 Закону України "Про архітектурну діяльність", для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно ч.ч.1,2 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію (ч.4 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

З наведеного вбачається що відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль, а також видавати відповідні приписи та постанови.

Єдиним документом, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності є Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553.

Відповідно до п.2 Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Згідно п.5 Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених Порядком (п.16 Порядку).

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п.17 Порядку).

Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України (п.20 Порядку).

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф (п.22 Порядку).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Статтею 3 зазначеного вище Закону визначено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю мають право його та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 р. № 244.

Відповідно до п.2,4 зазначеного Порядку справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис.

Згідно п.6,7 Порядку, питання про накладення штрафу розглядається в 15-денний строк з дня одержання протоколу про правопорушення. У разі потреби справа може розглядатися за участю представників суб'єкта містобудування, експертів, інших причетних до неї осіб.

Рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку. У постанові зазначається розмір штрафу.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» - при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування. З дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» - будівництво (реконструкція) об`єкту здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації. Державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Згідно з ч.1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Відповідно до ч.1 ст. 39 цього ж Закону - прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

У відповідності до п.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства.

У разі невиконання припису про приведення будинку у первинний стан або знесення самовільно побудованих споруд, відповідно до положень ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудовник зобов'язується виконати припис за відповідним рішенням суду, в тому числі шляхом знесення відповідно до положень ч.7 ст.376 ЦК України.

Відповідно до частини першої ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно ч.7 ст.376 Цивільного кодексу України - у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

При цьому п.2 ч.7 ст.376 ЦК України встановлено, що якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, наявність однієї з умов, визначених у статті 376 Цивільного кодексу України, є підставою для ствердження, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом.

Крім того, приписи ст.376 Цивільного кодексу України необхідно розуміти так, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена саме особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Разом із цим право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом ч.7 ст.376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил право на звернення до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва має відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. При цьому якщо можливо провести відповідну перебудову самочинного будівництва, суд може постановити рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести таку перебудову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що позивач, при прийнятті приписів та постанов, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем неодноразово виносились приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для їх добровільного виконання. Разом з тим, вчинена ОСОБА_1 перебудова не змінена, не приведена у відповідність до будівельних вимог.

Крім цього, проведена перебудова будинку ОСОБА_1 порушує права та інтереси третьої особи у справі ОСОБА_2 /а.с.118/

Факт здійснення самочинних будівельних робіт у вищевказаному будинку не заперечується сторонами у справі та підтверджується матеріалами справи. При цьому відповідачем не надано суду жодних дозвільних документів на проведення будівельних робіт.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що відповідач у справі в добровільному порядку приписи про усунення порушень норм законодавства у сфері містобудівної діяльності не виконав, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому в порядку ст. 200 КАС України залишає його без змін.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія