Постанова № 58493739, 16.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 876/1218/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О. , Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;

представника позивача - Чернявської В. М.;

представника відповідача - Холявки І. Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМІ» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМІ» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання перевірки незаконною, скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2015 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМІ» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання незаконною документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ЛЕМІ» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2015 року, скасування податкового повідомлення-рішення № 0005581501 від 09 липня 2015 року та зобов'язання ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області повернути бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 40400,00 грн. на рахунок платника у банку за березень 2015 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що перевірка проводилася неправомірно, оскільки відповідно до ст.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України підстав для проведення позапланової документальної перевірки у податкового органу не було. Також зазначено, що прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставними, оскільки в акті перевірки при прийняті висновків за основу прийняті не первинні документи ТзОВ «ЛЕМІ» та його контрагента ТзОВ «Андром і К», а узагальнююча податкова інформація інших податкових органів, при тому усі подані для перевірки первинні документи та їх копії містили відомості про зміст та обсяг господарської операції в обсязі, достатньому для документування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що перевіркою встановлено факт порушення ТзОВ «ЛЕМІ» податкового законодавства, а представлені позивачем до перевірки податкові накладні не підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) та не є свідченням реальності господарських операцій, містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції, що свідчить про те, що господарські операції між ТзОВ «ЛЕМІ» та ТзОВ «Андром і К» фактично не відбулися.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕМІ», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити, додатково зазначив, що вирок по кримінальній справі, який набрав законної сили, відсутній.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в її задоволенні, додатково вказав, що господарські операції ТзОВ «ЛЕМІ» та його контрагента «Андром і К» не мають жодної економічної доцільності, а документи, що їх підтверджують, складені з метою отримання неправомірної податкової вигоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області № 315 від 04 червня 2015 року та направлення на перевірку від 04 червня 2015 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТзОВ «ЛЕМІ» (код ЄДРПОУ 36026840) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2015 року за результатами якої складено Акт № 2139/15-01/36026840 від 17 червня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ЛЕМІ» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України при формуванні податкового кредиту за січень 2015 року ТзОВ «ЛЕМІ» у розмірі 6000,00 грн., що спричинило завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації): за січень 2015 р. в розмірі 6000, 00 грн. та завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 30 декларації) за звітні (податкові) періоди: за січень 2015 року в розмірі 6000, 00 грн.; порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України при формуванні податкового кредиту за березень 2015 року ТзОВ «ЛЕМІ» у розмірі 34400,00 грн., що спричинило завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації): за березень 2015 р. в розмірі 34400,00 грн. та завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 23.2 декларації) за звітний (податковий) період: за березень 2015 року в розмірі 34400,00 грн.

На підставі Акту № 2139/15-01/36026840 від 17 червня 2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0005581501 від 09 липня 2015 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - сума завищення бюджетного відшкодування на суму - 40400 грн., штрафні санкції - 20200 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції частково не погоджується з такими висновками та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання вимог закону при її призначенні та проведенні та зазначає наступне.

Відповідно до пп. 78.1.8. Податкового Кодексу України однією з підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість,

У зв'язку з наведеним не заслуговують на увагу доводи позивача щодо неправомірності проведення перевірки, через те, що сума податку не перевищує 100 тис. грн., оскільки позивач декларував саме бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, а не від'ємне значення з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.11 статті 200, що міститься у розділі V Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент винесення спірних правовідносин), за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої право на проведення перевірки надається податковому органу, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу (п.200.11).

До матеріалів справи долучено довідку ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області у формі висновку № 18/15-01/36026840 від 08 травня 2015 року «Про результати камеральної перевірки ТзОВ «ЛЕМІ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2015 року». У висновку податковим органом встановлено наявність постачальника по якому направлено запит про відсутність за місцезнаходженням: ТзОВ «Андром і К».

Отже, оскільки позивачем подано декларацію в якій заявлено саме бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та у зв'язку з наявністю підстав (п.200.11 Податкового кодексу України) податковим органом правомірно призначено та проведено позапланову виїзну перевірку.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Андром і К» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погоджується з огляду на наступне.

Встановлено, що між ТзОВ «ЛЕМІ» та ТзОВ «Андром і К» укладено договір про виконання робіт № 20/14 від 15 грудня 2014 року, відповідно до якого виконавець - ТзОВ «Андром і К», в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТзОВ «ЛЕМІ» - Замовник, в особі директора - ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, з іншого боку уклали договір про виконання робіт, згідно з яким Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку виконувати за плату наступні роботи до приладів LEMI різних конфігурацій: монтаж блоків, проведення калібрування, проведення випробувань, проведення польових випробувань. Зміст, характеристики та вартість виконання робіт визначаються згідно Додатків № 1 «Завдання замовника на проведення монтажних робіт, Додатків № 2 «Завдання замовника на проведення калібрування», Додатків № 3 «Завдання замовника на проведення випробувань», Додатків № 4 «Завдання замовника на проведення польових випробувань».

Відповідно до Завдань (Додатки № 1/1, № 3/1, № 2/3, № 3/3, № 4/3, № 2/4, № 3/4, № 4/4, № 1/5, № 3/5, № 2/6, № 3/6 до Договору про виконання робіт № 20/14, Інструкції по проведенню калібрування (Додатки № 5/3, № 5/4, № 5/6 до Договору) та актів прийому-передачі б/н (Додатки № 6/1, № 6/3, № 6/4, № 6/5, № 6/6 до Договору), виконавцю були передані для проведення калібрування та випробувань прилади LEMI-420, LEMI-120, LEMI-035, LEMI-417, LEMI-30.

На підтвердження виконання калібрування та випробування ТзОВ «Андром і К» позивачем долучено акти виконаних робіт та звіти з результатами випробувань, платіжні доручення, податкові накладні за підписом нового директора ОСОБА_5

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Згідно із підпунктом «а» пункту 201.1 статті 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області до матеріалів справи долучено акт від 14 липня 2015 року № 9/13-25-22-00/37278432 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Андром і К» (код за ЄДРПОУ 37278432) з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного законодавства України при проведені господарських операцій, підставності та правильності формування податкового кредиту, податкових зобов'язань, повноти нарахування та сплати податків, можливості здійснення транспортування, продажу та постачання товарів, робіт, послуг, наявності виробничого обладнання, транспортних засобів, трудових ресурсів, за період 12 січня 2015 по 14 травня 2015 року». Відповідно до висновків даного акту встановлено ряд порушень податкового законодавства ТзОВ «Андром і К».

Також судом першої інстанції зазначено, що оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що директор ТзОВ «Андром і К» (контрагента ТзОВ «ЛЕМІ») заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Андром і К», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а також слідчим відділом Франківського відділу поліції м. Львова ГУ Національної поліції м. Львова розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014140080003659 про вчинення кримінального правопорушення за попередньою кваліфікацією ч.2 ст. 205 - фіктивне підприємництво, господарські операції між позивачем та контрагентом не спричинили реальних наслідків та були спрямовані на зменшення податкових зобов'язань.

Колегія суддів вказані доводи суду першої інстанції до уваги не бере, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, вирок у вказаній кримінальній справі, який набрав законної сили, відсутній.

Також відповідач посилається на відсутність ТзОВ «Андром і К» за його місцезнаходженням. Проте, колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними, оскільки вони жодним чином не підтверджують безтоварність укладеного правочину, крім того, порушення контрагентом вимог податкового законодавства не може спричиняти негативні наслідки для позивача (зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується первинними документами, які належним чином досліджено судом апеляційної інстанції, укладений позивачем з ТзОВ «Андром і К» договір відповідає економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений між ТзОВ «ЛЕМІ» та ТзОВ «Андром і К» договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) були передані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство-контрагент позивача було зареєстроване в якості юридичної особи та платника податків, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Представлені позивачем суду докази свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними та достатніми доказами підставності та законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення № 0005581501 від 09 липня 2015 року, винесене ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 87 цього Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно ч. 2 цієї статті, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що відповідачем у справі є Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, судовий збір в сумі 2557,80 грн. належить стягнути з Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на користь ТзОВ «ЛЕМІ».

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМІ» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року в справі № 813/5938/15 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМІ» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання перевірки незаконною, скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 09 липня 2015 року № 00055815010.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації, передбаченим на оплату судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМІ» (код ЄДРПОУ 36026840) суму сплаченого судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи в розмірі 2557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім ) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Постанову складено в повному обсязі 21 червня 2016 року.