Постанова № 58493725, 21.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/413/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів Борисюк Л.П.

Петрика І.Й.

За участю секретаря: Хмарської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ» до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ББФ» звернувся до суду з позовом до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №7 Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, вихідний номер №1509/23-25-12-042 від 29 лютого 2016 року;

- зобов'язати Черкаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області поновити Товариство з обмеженою відповідальністю «ББФ» як платника податку на додану вартість.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ББФ» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ББФ» - юридична особа, ідентифікаційний код 32810150, зареєстроване 24.12.2003 року, є платником податку на додану вартість.

На підставі розпорядження начальника №4-р Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області «Про проведення інвентаризації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість» від 23.02.2016 року, створено комісію з проведення інвентаризації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість.

29 лютого 2016 року за рішенням комісії з проведення інвентаризації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість ТОВ «ББФ» виключено з реєстру платників податку на додану вартість, у зв'язку з тим, що платник подає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність у платника податку оподаткованих поставок за грудень 2014 року-січень 2016 року, що підтверджено результатами опрацьованої зібраної інформації відділу аудиту №9696/23-25-22-026/32810150 від 30.12.2015 року та №194/23-25-22-026/32810150 від 29.02.2016 року. Свідоцтво платника податку на додану вартість №100311802, яке видане 28.11.2010 року, серія НБ №400375 - анульовано.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

В силу пункту 184.2 статті 184 Податкового кодексу України, анулювання реєстрації на підставі, на підставах, визначених у підпунктах «б» -«и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Відповідно до підпункту 5.5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року №1394, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

При цьому, пунктом 5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 за № 1456/26233 (надалі -Положення) визначено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

- не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

- включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Відповідно до пункту 5.5 Положення анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Таким чином, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. В свою чергу, такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Колегією суддів було досліджено податкові декларації та довідки позивача з податку на додану вартість за грудень 2014 року по січень 2016 року, які були подані до податкового органу та прийняті відповідачем.

Доказів повернення вказаних декларацій чи довідок відповідачем не надано, так само не спростовано факт їх отримання.

Так, колегією суддів встановлено, що вказані декларації містять дані про здійснення позивачем постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, визначення податкових зобов'язань позивача. Зокрема, у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року у рядку 1 (код додатку Д5) у колонці А (обсяги постачання без податку на додану вартість зазначено суму 3656882 грн., а в колонці Б (сума податку на додану вартість) вказано суму 731376,00 грн., відповідно, у рядку 6 (Загальний обсяг постачання) зазначено суму 3656882 грн.

Доказів невідповідності задекларованих позивачем показників податкових декларацій, донарахування податкових зобов'язань за спірні періоди, відповідачем, всупереч положень ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області поновити Товариство з обмеженою відповідальністю «ББФ» як платника податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною З статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, приймаючи рішення про зобов'язання Черкаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області поновити Товариство з обмеженою відповідальністю «ББФ» як платника податку на додану вартість суд апеляційної інстанції втрутиться в дискреційні повноваження податкового органу.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в позові в повному обсязі, оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ» є частково обґрунтованими, а тому рішення суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про часткове задоволення адміністративного позову

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ» задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 29 лютого 2016 року №7 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, прийняте Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.

Повний текст постанови виготовлено 23.06.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.