Ухвала суду № 58493602, 21.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/515/16 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

21 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Борисюк Л.П.

Петрика І.Й.

За участю секретаря: Хмарської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Постилякової Марини Борисівни про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Постилякової Марини Борисівни про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.05.2014 Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №825/691/13-а від 15.08.2013 р. про зобов'язання Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області здійснити державну реєстрацію прав на об'єкт незавершеного будівництва - житлового будинку 95% готовності та земельну ділянку площею 0,0609 га, цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1 .

06.06.2014 року Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_3 було направлено лист за № 02-10/735, в якому зазначено, що для виконання постанови про відкриття виконавчого провадження йому необхідно звернутись до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та подати документи необхідні для проведення державної реєстрації прав.

Так, 04.11.2014 Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби направив на адресу Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції вимогу державного виконавця № 02.01-25/950-1, якою зобов'язав Реєстраційну службу Чернігівського міського управління юстиції виконати рішення суду в строк до 11.11.2014р. та повідомити державного виконавця про виконання (надати копії підтверджуючих документів). В разі невиконання рішення суду, надати особисті пояснення посадових осіб з приводу невиконання .

13.11.2014 року Реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції листом № 02.1-11/13740/32 повідомила, що станом на 13.11.2014 року позивач не звертався із заявою про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво - житлового будинку 95% готовності та земельну ділянку площею 0,0609 га, цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що унеможливлює виконання рішення суду .

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Постиляковою Мариною Борисівною 11.02.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення за виконавчим документом, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №52949115 від 10.02.2016 року .

Не погоджуючись з вищевказаною постановою про закінчення виконавчого провадження та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (з наступними змінами і доповненнями).

В силу ч. 1 ст. 11 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 статті 11 Закону України №606-ХІУ, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Також, в силу ч. 1 ст. 75 вищевказаного Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 30 Закону України №606-ХГУ визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:, закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Як вбачається з частини 2 ст.30 даного Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Отже, згідно частини 5 ст.12 Закону України №606-ХІУ, сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржника.

Згідно пункту 8 частини 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що підставою для винесення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження стало вчинення посадовою особою Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції дій щодо проведення державної реєстрації права на житловий будинок загальною площею 259,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1).

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, у наданій Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №52949115 від 10.02.2016, містяться дані про те, що державна реєстрація права власності була здійснена саме на житловий будинок загальною площею 259,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, що фактично не відповідає резолютивній частині рішення суду згідно із виконавчим листом по адміністративній справі №825/691/13-а, виданим Чернігівським окружним адміністративним судом 15.08.2013р.

Отже, на час винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 11 лютого 2016 року судове рішення по справі № 825/691/13-а не було фактично виконане в повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження згідно п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Разом з тим, державним виконавцем не було проведено перевірки виконання судового рішення, не було вжито всіх можливих заходів для виконання рішення згідно приписів ст.75 Закону «Про виконавче провадження» та передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що призвело до порушення прав та інтересів позивача.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови від 11 лютого 2016 року про закінчення виконавчого провадження є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.

Повний текст ухвали виготовлено 23.06.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.