Ухвала суду № 58493504, 22.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25850/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольміра", звернулось до суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.08.2015 року №0006262207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 105 806,00 грн., у тому числі: 84645,00 грн. - основний платіж, 21 161,00 - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2016 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ольміра» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-Сейл» за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ольміра» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 84 645,00 грн., у тому числі за жовтень 2014 року на суму 84645,00 грн..

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 20.07.2015 року №335/26-59-22-07/35746336 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2015 року №0006262207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 105806,00 грн., у тому числі: 84645,00 грн. - основний платіж, 21 161,00 - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вищезазначені податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з висновками акту перевірки відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Разом з тим, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Смарт-Сейл».

Судом першої інстанції встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Ольміра» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-Сейл» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 02.10.2014 року №2, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах зазначених у даному договорі.

Згідно з п.1.2. Договору, поставка товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються покупцям. Заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару.

П.3.1. Договору передбачено, що доставка товару здійснюється самовивозом покупця.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що якість товару підтверджується протоколами досліджень проб харчових продуктів.

На підтвердження товарності (реальності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- договору купівлі-продажу від 02.10.2014 року №2 на поставку товару (а.с.36);

- видаткових накладних на постаку риби (а.с.37- 46);

- податкових накладних (а.с.106 - 115);

- рахунків на оплату (а.с. 47-56);

- платіжних доручень ( звор.арк. а.с.49-53 та а.с.57-61);

- товарно-транспортних накладних (а.с.72-81).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаних документів недостатньо для підтвердження факту виконання умов договору.

Так, предметом договору, укладеного з вищезазначеним контрагентом, визначено постачання товару, асотримент, кількість та ціна товару за одиницю визначається у заявках на підставі яких і здійснюється поставка.

Натомість, позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції заявок (чи специфікацій) до договору від 02.10.2014 року №2, які б свідчили, що спірний договір укладений саме на поставку риби в тій кількості та тих же найменувань, яка вказана у видаткових накладних.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з укладеного договору взагалі не можливо ідентифікувати товар, який за домовленістю сторін вказаного договору повинен був поставлятися. А тому, неможливо встановити товар з тим, що вказаний у видаткових накладних.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що зі змісту вказаного договору (п. 3.1. та 3.2.), також, вбачається, що продавець відвантажує товар Покупцю протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання заявки. Доставка товару виконується само вивозом Покупця. Датою відвантаження товару вважається дата передача Продавцем товару Покупцю згідно підписаних сторонами накладних. Передача товару проводиться за довіреністю Покупця, або за підписом матеріально-відповідальної особи на видатковій накладній, завіреного печаткою, штампом Покупця про його отримання.

Разом з тим, як зазначено вище, заявок щодо асортименту та кількості товару позивачем не надано, також, позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції довіреностей на отримання товару.

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ «Смарт-Сейл» неможливо встановити який саме товар мав бути постановлений контрагентом позивачу та коли за умовами спірного договору, у зв'язку з відсутністю заявок на асортимент та кількість товару.

Також, неможливо ототожнити товар, що вказаний у податкових та видаткових накладних з товаром, який мав бути переданий за умовами спірного договору, оскільки знову ж таки відсутні заявки на товар.

Крім того, неможливо прослідити де та ким отримувався товар, звідки та куди його перевозили, ким та яким транспортом він перевозився, де зберігався товар тощо.

Так, позивач вказує на ту обставину, що він у ТОВ «Смарт-Сейл» купував рибу.

Разом з тим, слід зазначити, що риба відноситься до харчових продуктів, які дуже швидко псуються та потребує особливих умов зберігання. Позивачем в свою чергу не надано сертифікатів якості (тощо) риби, які обов'язково мають бути у разі придбання такого товару. Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції передбачені угодою протоколи досліджень харчової продукції. Також не надано доказів фактичного зберігання та переміщення товару.

При цьому, посилання позивача на товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки жодним чином поставку між товариством з обмеженою відповідальністю «Ольміра» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-Сейл» не відображають.

Так, дослідивши вказані документи, судом першої інстанції вірно встановлено, що особами, які є вантажовідправником у товарно-транспортних накладних №Р119 від 02.10.2014 року, №Р116 від 02.10.2014 року, №Р122 від 08.10.2014 року, №Р123 від 09.10.2014 року, №125 від 13.10.2014 року, №Р126 від 14.10.2014 року, №Р134 від 27.10.2014 року, №Р135 від 28.10.2014 року, №Р137 від 30.10.2014 року, №Р138 від 31.10.2014 року є ТОВ «Спеціалізований центр БАЛІ», а вантажоодержувач у товарно-транспортних накладних №Р119 від 02.10.2014 року (а.с.73), №Р123 від 09.10.2014 року (а.с.75), №Р126 від 14.10.2014 року (а.с.77), №Р135 від 28.10.2014 року (а.с.79), №Р138 від 31.10.2014 року (а.с.81) є ТОВ «Слов'янські делікатеси», а у товарно-транспортних накладних№Р116 від 02.10.2014 року (а.с.73), №Р122 від 08.10.2014 року (а.с.74), №125 від 13.10.2014 року (а.с.76), №Р134 від 27.10.2014 року (а.с.78), №Р137 від 30.10.2014 року (а.с.80) є ТОВ «Прод лайн».

Тобто, вказані товарно-транспортні накладні жодним чином не свідчать про реальність Договору поставки укладеного між позивачем та ТОВ «Смарт-сейл».

Також, видаткові накладні підписані ТОВ «Спеціалізований центр БАЛІ» (а.с.62-71), які містяться в матеріалах справи та, на думку позивача, підтверджують подальшу реалізацію товару, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджують реальність господарської операції саме з ТОВ «Смарт-сейл» за спірним договором за відсутності вище зазначений документів, які обов'язково повинні були складатись між позивачем та його контрагентом за умовами спірного Договору.

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ «Смарт-сейл» неможливо встановити який саме товар мав бути поставлений за умовами спірного договору, у зв'язку з відсутністю заявок, складення яких передбачено умовами спірного договору неможливо ототожнити товар, що вказаний у податкових та видаткових накладних з товаром, який мав бути переданий за умовами спірного договору, також неможливо прослідити звідки, коли та ким даний товар отримувався, яким чином перевозився та де саме зберігався тощо.

При цьому, позивачем, на вимогу суду, не надано доказів перевезення товару зі складу ТОВ «Смарт-сейл» до складу ТОВ «Ольміра», та не зазначено де він зберігався та яким чином.

Надані позивачем копії договорів оренди з додатковими умовами до них та актом прийому-передачі приміщення жодним чином не свідчать про отримання та зберігання товару позивачем від ТОВ «Смарт-сейл» та реальність спірного договору, так як відсутні будь-які документи, що товар перевозився та зберігався за адресою м. Київ, вул.. Чорновоа, 12, оф.206

Тобто, позивачем не надано всіх необхідних первинних документів, які мають бути складені за умовами спірного договору та які можуть підтвердити реальність та товарність спірної операції.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено відсутність у вказаного контрагенту необхідних для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Також з акту перевірки вбачається, що Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000259 від 10.04.2015 року за фактами розкрадання державних коштів. В ході досудового розслідування допитано в якості свідка гр. ОСОБА_2, який показав, що йому не відомо, що на його ім'я зареєстровано ТОВ «Смарт-Сейл» та взагалі вперше про таке підприємство почув від працівників податкової міліції. Гр. ОСОБА_2 ніколи не надлавав в присутності нотаріуса доручення на здійснення реєстрації в державних установах та банківських структурах ТОВ «Смарт-Сейл». Наміру на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Смарт-Сейл» у нього не було та не має. З яко.ю метою створювалось ТОВ «Сматр-Сейл» йому не відомо.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 12.04.2016 року у справі №21-3270а15, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 23 червня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.