Ухвала суду № 58493499, 22.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27300/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

за участю секретаря Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про:

- визнання протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних: податкової накладної від 01.06.2015 №11, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №12, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №14, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №15, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №16, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №17, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №18, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №19, доставлену до ДПС України 13.06.2015;

- вважати прийнятими та зареєстрованими датою (операційного дня) та часом, коли вони були направлені до Державної фіскальної служби України товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» засобами електронного зв'язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних: податкової накладної від 01.06.2015 №11, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №12, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №14, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №15, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №16, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №17, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №18, доставлену до ДПС України 13.06.2015; податкової накладної від 01.06.2015 №19, доставлену до ДПС України 13.06.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2016 року підлягає залишення без змін, з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» з 26.03.2012 перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві як платник податків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» засобами електронного зв'язку подало до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві для реєстрації податкові накладні від 01.06.2015 №11, від 01.06.2015 №12, від 01.06.2015 №14, від 01.06.2015 №15, від 01.06.2015 №16, від 01.06.2015 №17, від 01.06.2015 №18, від 01.06.2015 №19.

Відповідач квитанціями від 13.06.2015 №1 повідомив позивача про те, що документи не прийнято, оскільки договір про визнання електронних документів не укладено.

Позивач, не погоджуючись з вказаними діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у прийнятті податкової накладної може бути відмовлено: якщо вона сформована з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 ПК України, у разі наявності помилок, за наявності факту реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами. Відповідно, документ не може бути прийнято у разі відсутності договору про визнання електронних документів.

Враховуючи викладене та обставини, які встановлені в адміністративній справі №826/14872/15, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Державна фіскальна служба України протиправно відмовила товариству з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» у прийнятті для реєстрації податкових накладних від 01.06.2015 №11, від 01.06.2015 №12, від 01.06.2015 №14, від 01.06.2015 №15, від 01.06.2015 №16, від 01.06.2015 №17, від 01.06.2015 №18, від 01.06.2015 №19, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Порядок декларування податків і зборів визначається приписами Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування.

Згідно з п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Дотримання позивачем вказаного строку у всіх наведених вище випадках відповідачем не спростовується.

Слід зазначити, що згідно з п/п. 14.1.60. п.14.6 ст.14 Податковий кодекс України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

У той же час, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таких обставин судом не встановлено. В день надіслання позивачем податкових накладних, відповідачем сформовано та направлено позивачу квитанції із зазначенням, що документ не прийнято.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок).

Пунктом 8 вказаного Порядку зазначено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Пунктом 9 Порядку встановлено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: (1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; (2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; (3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; (4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); (5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

При цьому, згідно з пунктом 10 Порядку, датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Отже, в контексті спірних відносин, колегія суддів зазначає, що у прийнятті податкової накладної може бути відмовлено в разі: якщо вона сформована з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 ПК України, у разі наявності помилок, за наявності факту реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами. Відповідно, документ не може бути прийнято у разі відсутності договору про визнання електронних документів.

Водночас, із надісланих позивачу квитанцій №1 вбачається, що у прийнятті вказаних податкових накладних відмовлено у зв'язку з тим, що відсутній договір про визнання електронних документів (договір 09.02.2015 №040220151 про визнання електронних документів було розірвано в односторонньому порядку).

Слід зазначити, що наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Проте, податковим органом не доведено наявності законодавчо встановлених підстав для розірвання вказаного договору, а також своєчасне повідомлення позивача про його розірвання.

Натомість, протиправність дій податкового органу щодо одностороннього розірвання договору підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2015 у справі № 826/14872/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 відповідно до якої, зокрема, визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 09.02.2015 № 040220151, укладеного між ТОВ "Охоронна агенція Багіра" та ДПІ.

Враховуючи приписи статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України та вищенаведене в сукупності дає підстави суду апеляційної інстанції вважати, що договір про визнання електронних документів від 09.02.2015 № 040220151 не втратив своєї юридичної значимості для цілей реалізації позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді, у т.ч. вищезгаданих податкових накладних, оскільки договір не був розірваний у встановленому порядку.

В даному випадку, обравши спосіб доставки звітності засобами телекомунікаційного зв'язку, позивач мав обґрунтовані підстави вважати, що діє відповідний договір та звітність подається відповідно до договору та встановлених правил. Подання звітності в інший спосіб є правом, а не обов'язком платника податків.

Оскільки договір весь час з моменту укладання продовжував діяти, відповідно, зберігався обов'язок центрального органу фіскальної служби приймати засобами телекомунікаційного зв'язку податкову звітність, однак, як встановлено під час розгляду справи, звітність протиправно не була прийнята на рівні ДФС України, внаслідок створення штучних обставин та перешкод для подання податкової звітності (податкових накладних).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.41, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.06.2016.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.