Ухвала суду № 58493459, 22.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8437/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвіна А.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемех" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемех" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м.Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемех", звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м.Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 11.12.2014 року №0005331206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Лемех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерго-Плюс» за липень 2014 року.

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Лемех» положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 129850,00 грн., у тому числі за липень 2014 року - 129850,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 01.12.2014 №566/26-57-22-06-10/39081595, а державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 року №0005331206, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Лемех» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 162313,00 грн., з яких 129850,00 грн. за основним платежем та 32 463,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки спірні операції не підтверджено належним чином відповідними документами та носять безтоварний характер.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерго-Плюс» (субпідрядник) укладено договір від 20.03.2014 року №200314, у відповідності до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати у відповідності до проектної документації, зі своїх матеріалів та з матеріалів підрядника роботи з оздоблення приміщень на об'єкті: «Торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом за адресою: Спортивна площа, 1-А в Печерському районі міста Києва», на умовах передбачених цим договором, на підставі договірної ціни (додаток №1, 2, 3 і т.д.), що є невід'ємною частиною цього договору і може розроблятися поетапно згідно з проектною документацією, про що укладаються відповідні додаткові угоди.

Відповідно до пункту 3.1 Договору №200314, договірна вартість робіт за цим договором визначається на підставі договірної ціни - кошторису (додаток №1, 2, 3 і т.д.), які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна договірна вартість робіт за цим договором визначається у ході будівництва за фактичними обсягами виконаних робіт у межах проектної документації (пункти 3.1. та 3.2 даного договору).

Однак, пунктом 3.7. Договору №200314 визначено, що оплата за виконані роботи здійснюється Підрядником Субпідряднику на підставі підписання сторонами Актів приймання виконаних робіт не типової форми КБ-2 та Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, лише за умови оформлення Субпідрядником на весь обсяг виконаних ним Робіт у складі виконавчої документації, що надається Підряднику попередньо при прийманні Робіт: актів на приховані роботи, актів обстежень, обмірів, сертифікатів на матеріали, журналу виконання Робіт, та, у випадку необхідності, інших документів, які є обов'язковими для ведення (оформлення) Субпідрядником при виконанні передбачених цим договором робіт, згідно вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.1.6 Договору №200314, Підрядник зобов'язаний забезпечити постачання матеріалів (постачання яких за домовленістю Сторін здійснює Підрядник) в обсязі та у строки, що забезпечують своєчасне виконання Субпідрядником Робіт, згідно з п.2.2. Договору. Матеріали у обов'язковому порядку повинні мати сертифікати, якість їх повинна відповідати Державним стандартам України та технічним умовам.

П.4.3.5. Договору №200314 передбачено, що Субпідрядник зобов'язаний забезпечити постачання матеріалів (постачання яких за домовленістю Сторін здійснює Субпідрядник) в обсязі та у строки, що забезпечують своєчасне виконання Субпідрядником Робіт. Матеріали у обов'язковому порядку повинні мати сертифікати, якість їх повинна відповідати Державним стандартам України та технічним умовам.

Також, в п.11.1. Договору №200314 зазначено, що даний Договір має додатки №1,2,3 і т.д. - Договірні ціни - кошторис

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, позивачем надано копію даного договору від 20.03.2014 №200314, копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2014 року, копію акту приймання виконаних будівельних робіт №5 за липень 2014 року та копії податкових накладних. Будь-яких інших документів на підтвердження фактичного виконання робіт позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони не підтверджують фактичне виконання умов Договору №200314 ТОВ «Інтерго-Плюс» з наступних підстав.

Так, як вказує позивач необхідність залучення даного контрагента була викликана тими обставинами, що у штаті товариства з обмеженою відповідальністю «Лемех» відсутні співробітники, які мають робочі спеціальності, пов'язані з проведенням оздоблювальних та електромонтажних робіт, які необхідні були для виконання покладених на позивача зобов'язань з виконання договору від 18.03.2014 року №193/ДП, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Три О», - а саме: виконання будівельних, монтажних та інших робіт на об'єкті «Торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом», що знаходиться за адресою: місто Київ, Спортивна площа, 1-А.

Разом з тим, документи, надані відповідачем свідчать про те, що у ТОВ «Інтерго-Плюс» відсутні трудові ресурси, які необхідні для здійснення такого обсягу робіт, що вказані в акті виконаних робіт.

Так, з довідки форми №Д4 за липень 2014 року вбачається, що штатна чисельність працівників 1 особа (жінка), якій нарахована заробітна плата за місяць у розмірі 1250,00 грн. (а.с.184-188).

Тобто, матеріали справи свідчать про неможливість контрагента позивача фактично виконати роботи з оздоблення приміщень на об'єкті: «Торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом за адресою: Спортивна площа, 1-А в Печерському районі міста Києва» через відсутність на підприємстві працівників.

Будь-яких доказів доказів залучення третіх осіб для виконання умов спірного Договору позивачем не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що ТОВ «Інтерго-Плюс» зареєстровано 20.01.2014 року, а 21.08.2014 року вже прийнято рішення про ліквідацію. Період здійснення господарської діяльності складає менше 7 місяців.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Інтерго-Плюс» фактично не могло здійснювати господарські операції з виконання робіт для Позивача через відсутність у підприємств трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, як наслідок відсутність постачання робіт на адресу Позивача.

Також, як зазначено вище, умовами Договору передбачено, що субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати у відповідності до проектної документації, зі своїх матеріалів та з матеріалів підрядника роботи з оздоблення приміщень на об'єкті: «Торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом за адресою: Спортивна площа, 1-А в Печерському районі міста Києва».

При цьому, позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано проектної документації у межах якої і повинні були бути виконані будівельні роботи Субпідрядником.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на ту обставину, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу надати всі додаткові документи, які підтверджують реальність спірних операцій, однак, колегія суддів не може їх прийняти, оскільки суду апеляційної інстанції позивач також не надав додаткові документи, які можуть свідчити про реальність господарських операцій.

Також, в матеріалах справи відсутні докази листування з ТОВ «Інтерго-Плюс» щодо визначення які саме будівельні матеріали мають бути постановлені позивачем, а які саме його контрагентом.

Додаткових умов, які б визначали дані обставини в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Крім того, в матеріалах справи відсутні сертифікати якості матеріалів, які використовувались для проведення оздоблювальних робіт.

В той же час, умовами Договору №200314 передбачено обов'язок як Підрядника, так і Субпідрядника забезпечити постачання будівельних матеріалів на об'єкт проведення робіт та обов'язкову наявні сертифікатів якості поставлених матеріалів.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про транспортування та відвантаження будівельних матеріалів на об'єкти будівництва (зокрема, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності тощо).

Документи, які свідчать про транспортування та відвантаження будівельних матеріалів на об'єкти будівництва Субпідрядником, в матеріалах справи також відсутні.

Також, позивачем не надано виконавчої документації, яка мала бути оформлена Субпідрядником на весь обсяг виконаних ним Робіт у складі, що надається Підряднику попередньо при прийманні Робіт: актів на приховані роботи, актів обстежень, обмірів, сертифікатів на матеріали, журналу виконання Робіт, та, у випадку необхідності, інших документів, які є обов'язковими для ведення (оформлення) Субпідрядником при виконанні передбачених цим договором робіт, згідно вимогами чинного законодавства України, що передбачено п.3.7. Договору №200314 попередньо перед підписанням Актів приймання виконаних робіт не типової форми КБ-2 та Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Тобто, в порушення ст.71 КАС України позивачем не надано доказів на підтвердження товарності та реальності господарських операцій, в той же час, відповідачем доведено безтоварність спірних угод.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не надано жодного документу, чиї саме матеріали використовувались, робочої документації яким саме чином узгоджувалось питання чиї матеріали будуть використані, також не надано суду товарно-транспортних накладних на перевезення будівельного матеріалу.

Також, як вірно вказує суд першої інстанції, позивачем не надано витягів з журналів відвідувань (на підтвердження проходження представників контрагентів для надання відповідних послуг та виконання робіт), листування з контрагентами, не конкретизовано засобів передачі інформації та матеріалів, необхідних для надання послуг та виконання робіт.

Крім того, позивачем не надано копій перепусток працівників ТОВ «Інтерго-Плюс» на об'єкт будівництва - Торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом за адресою: Спортивна площа, 1-А в Печерському районі міста Києва.

Тобто, з наявних документів неможливо перевірити обставини стосовно ходу виконання робіт за договором підряду, укладеними позивачем з ТОВ «Інтерго-Плюс», зокрема, які особи конкретно контролювали виконання цих робіт; кому саме та яким чином позивачем було забезпечено доступ до об'єктів для виконання робіт, шляхом, зокрема, надання перепусток, подання списків осіб охороні тощо, яким чином позивач здійснював поточний контроль за станом виконання робіт.

Також, слід зазначити, що п.6.1.1. Договору №193/ДП від 18.03.2014 року, укладеного між ТОВ «Три О» та позивачем (а.с.54) визначено, що ТОВ «Лемех» має право залучати інших осіб до виконання Робіт за погодженням із Замовником. Однак, документів на підтвердження тих обставин, що позивачем було погоджено з Замовником залучення субпідрядника ТОВ «Інтерго-Плюс» позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. Тобто, позивачем не підтверджено право на залучення до цих робіт субпідрядника

Крім того, під час розгляду справи позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, не надано пояснень, яким чином ним було встановлено ділові стосунки з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерго-Плюс», з ким саме контактував позивач при прийнятті товару та підрядних робіт на об'єктах, оформленні зазначених первинних документів тощо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів виконання робіт з оздоблення приміщень на об'єкті: «Торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом за адресою: Спортивна площа, 1-А в Печерському районі міста Києва» саме ТОВ «Інтерго-Плюс»

Також, позивачем не надано копій перепусток працівників ТОВ «Інтерго-Плюс» на об'єкт будівництва - Торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом за адресою: Спортивна площа, 1-А в Печерському районі міста Києва.

Тобто, з наявних документів неможливо перевірити обставини стосовно ходу виконання робіт за договором підряду, укладеними позивачем з ТОВ «Ентхілл», зокрема, які особи конкретно контролювали виконання цих робіт; кому саме та яким чином позивачем було забезпечено доступ до об'єктів для виконання робіт, шляхом, зокрема, надання перепусток, подання списків осіб охороні тощо, яким чином позивач здійснював поточний контроль за станом виконання робіт. Також не надано документів на підтвердження права позивача на залучення до цих робіт підрядника.

Надані позивачем довідка про вартість будівельних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт не підтверджують реальність проведення будівельних робіт контрагентом.

Наявні в матеріалах справи документи не дають змогу ідентифікувати участь ТОВ «Інтерго-Плюс» у виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва - «Торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом за адресою: Спортивна площа, 1-А в Печерському районі міста Києва».

Таким чином, беручи до уваги надану податковим органом звітність ТОВ «Інтерго-Плюс», суд першої інстанції правомірно зазначає про недостатність необхідних трудових ресурсів для виконання ТОВ «Інтерго-Плюс» будівельних робіт за Договором №200314, а також з огляду відсутність у справі доказів фактичного здійснення будівельних робіт ТОВ «Інтерго-Плюс» та доказів залучення третіх осіб, суд першої інстанції дійшов правомірно висновку про недоведеність фактичного здійснення будівельних робіт ТОВ «Інтерго-Плюс».

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та його контрагентом, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що лише формальна наявність у справі акта про надання послуг і податкової накладної, а також здійснення грошових платежів, не є достатнім та беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням виконання ТОВ «Інтерго-Плюс» робіт і не дає можливість дійти переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій.

При цьому, у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемех" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 23 червня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.