Ухвала суду № 58493435, 21.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26845/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

21 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Хрімлі О.Г.,При секретарі судового засіданняГуменюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Форумс» на постанову Окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Форумс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Форумс» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2015 № 0001342204, № 0001552204.

Постановою Окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дата Форумс» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Мікас Плюс» та ТОВ «Укрбудтранс Плюс» за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт 06.04.2015 № 24/26-57-22-04-10/37771703 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.1, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.1995 за № 168/704 (далі - Положення) , що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 852 431 грн.; п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п.201.7 ст. 201, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пп. 2.5 п. 2 Положення, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 904 228,67 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.04.2015: № 0001552204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 065 538,75 грн. (за основним платежем 852 431 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 213 107,75 грн.); № 0001542204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 130 285,83 грн. (за основним платежем 904 228,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 226 057,16 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач мів фінансово-господарські відносини з ТОВ «Мікас Плюс» на підтвердження чого позивачем надано суду додатки-специфікації до договору від 01.02.2013 № 02/02, відповідно до яких предметом господарської діяльності була виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції по території України. Також, позивачем надано суду копії рахунків-фактури, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з додатками, податкових накладних виписаних ТОВ «Мікас Плюс», реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, які долучено до матеріалів справи.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано копії договорів ТОВ «Мікас Плюс» та ТОВ «Укрбудтранс Плюс».

Позивачем надано суду копії договорів укладених з ТОВ «Гледфарм ЛТД», представництвом ВАТ «Нижегородський химко-фармацевтический завод», компанією «Кусум Хетхкер Пвт ЛТД», ТОВ «Актавіс Україна», ТОВ «Ран бакси Лобараториз Лимитед», ТОВ «Кусум Фарм»для виконання яких позивачем ймовірно було залучено ТОВ «Мікас Плюс» та фото зроблених в приміщення аптек.

Проте, позивачем не надано суду зразків виготовлено поліграфічної продукції, яка підлягала розповсюдженню та доказів, що розповсюдження продукції відбулось саме ТОВ «Мікас Плюс».

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме: позивачем не надано до перевірки жодного документу на підтвердження правомірності формування взаємовідносин з із ТОВ «Мікас Плюс».

Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до ст. 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, платник податку після отримання акту перевірки має право надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Акт містить інформацію про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів в повному обсязі до перевірки не надано, натомість заперечень з первинною документацією податковому органу позивачем подано не було.

Допитана в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32014100000000052 від 05.02.2015 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України громадянка ОСОБА_5 пояснила, що ТОВ «Мікас Плюс» було зареєстровано на її ім'я за грошову винагороду. Фінансово-господарську діяльність від імені товариства вона ніколи не вела, документів не підписувала.

Податковою інформацією встановлено, що ТОВ «Укрбудтранс Плюс» не знаходиться за місцем реєстрації, не має трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №757/15070/15-к засновника та керівника ТОВ «Мікас Плюс» - ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 21 ст. 205 КК України та на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено від відбування призначеного покарання. Вирок набув чинності 01.10.2015.

Зі змісту вироку вбачається, що ТОВ «Мікас Плюс» придбано за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У цьому випадку підприємство знаходиться поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені ТОВ «Мікас Плюс», немає відомостей уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені ТОВ.

Статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного суду України від 12 січня 2016 року.

Окрім того, позивач не навів обставин щодо прояву розумної обережності при укладенні договору зі своїм контрагентом.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Статус контрагентів як платників ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, адже за змістом наведеного вище п. 198.6 ст. 198 ПК не дозволяється віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, що оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПК.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

З наявних у матеріалах справи первинних документів, доводів та пояснень податкового органу та позивача, судом не встановлено реальності господарських операцій, а позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Форумс» на постанову Окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Хрімлі О.Г.