Постанова № 58493398, 16.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15950/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Київський маргариновий завод» (надалі за текстом - «ПАТ «КМЗ») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001451501 від 14.10.2014 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 330 742 грн. 52 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 82 685 грн. 61 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Голосіївському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.09.2014 р. по 23.09.2014 р. посадовцями ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «КМЗ» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень-липень 2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1330/1-26-50-15-01-00333581 від 30.09.2014р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2014 р. на 330 742 грн. 52 коп. та від'ємне значення податку на додану вартість за травень 2014 р. на 330 742 грн. 52 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано тим, що за результатами опрацювання податкових періодів встановлено заниження контрагентами позивача податкових зобов'язань на загальну суму 330 742 грн. 52 коп., у тому числі ТОВ «Світ Олія» на суму 328 412 грн. 52 коп. та ТОВ «Тауер Білдінг» на суму 2 330 грн.

На думку контролюючого органу, оскільки ПАТ «КМЗ» сформувало податковий кредит за рахунок платників, які не задекларували податкові зобов'язання, позивач не мав правових підстав для врахування у податковій звітності залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001451501 від 14.10.2014 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 330 742 грн. 52 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 82 685 грн. 61 коп.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів, актів прийняття виконаних робіт, видаткових накладних, актів приймання сировини, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, податкових накладних, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Світ Олія», ТОВ «Тауер Білдінг» виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ПАТ «КМЗ» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з названими підприємствами.

Посилання відповідача на те, що контрагенти позивача не в повному обсязі задекларували податкові зобов'язання обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Разом з тим, суд попередньої інстанції не звернув уваги, що за змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України єдиною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна.

Із матеріалів справи вбачається, що за операціями з придбання робіт у ТОВ «Тауер Білдінг» позивач включив до складу податкового кредиту 2 330 грн.

Водночас, у справі наявна лише одна податкова накладна на суму 9 320 грн., у т.ч. 1 864 грн. ПДВ.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю податкової накладної ПАТ «КМЗ» безпідставно віднесло до податкового кредиту 466 грн.

Відповідно ж до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 446 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 116 грн. 50 коп.

Враховуючи наведене, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001451501 від 14 жовтня 2014 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 330 276 грн. 52 коп. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 82 685 грн. 61 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 21 червня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.